КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа№ 910/16252/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Каніковському О.О.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 26.02.2018 року

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2017 (повний текст складено 23.11.2017)

у справі №910/16252/17 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг"

до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Бондар Ірину Михайлівну

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис вчинений з порушенням закону та по відношенню до заборгованості, яка є спірною.

У свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що банк не є належним відповідачем, оскільки не має права видавати виконавчі написи. При цьому вказав, що оскільки позичальник не виконав умови договору в повному обсязі, договір продовжує існувати і далі, а отже припис ст. 88 Закону України "Про нотаріат" не порушено. Відповідач також зазначав, що справа № 910/10217/17 не стосується саме розміру заборгованості, а стосується факту заборгованості, проте не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2017 у справі №910/16252/17 позов задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №8241, вчинений 21.08.2017 приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною. Стягнуто з публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 грн. 00 коп. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" у дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 800 грн. 00 коп.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2017 у справі №910/16252/17 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Одночасно публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 поновлено публічному акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2017 у справі №910/16252/17, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", розгляд справи призначено на 05.02.2018, запропоновано сторонам у справі та третій особі завчасно, а саме - до 01.02.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України), зупинено дію рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2017 у справі у справі №910/16252/17.

05.02.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та підготувати відзив/заперечення на апеляційну скаргу.

Однак, 05.02.2018 здійснити фіксування судового засідання технічними засобами у справі №910/16252/17 було неможливо у зв'язку з виходом з ладу програмно-апаратного комплексу, за допомогою якого здійснюється фіксування судового процесу та необхідністю тривалого часу для усунення технічних несправностей, що підтверджується актом від 05.02.2018, наявним в матеріалах справи. У зв'язку з цим судове засідання не відбулося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Михальської Ю.Б. справу призначено до розгляду на 26.02.2018.

У судовому засідання суду апеляційної інстанції представник публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив оскаржуване рішення господарського суду міста Києва скасувати, та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" та приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М. у судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися. Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином на підтвердження чого в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень. При цьому, від приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М. до суду надійшло клопотання про розгляд даної справи за відсутності третьої особи. Про причини неявки ТОВ "Приват Лізинг" суд не повідомило.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, представники сторін, що не з'явились про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Участь представників, що не з'явилися, у судовому засіданні 26.02.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та про витребування додаткових доказів не надходило. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М. просила розглядати справу за її відсутності.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 20.08.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" (далі - позичальник, позивач) та публічним акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" (далі - банк, відповідач) було укладено кредитний договір №П070Е/С (далі - кредитний договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 1419124,25 євро строком до 20 серпня 2012, а останній - повернути кредит та сплатити за його користування 10,5 % річних.

Відповідно до умов п. А.7 кредитного договору у випадку порушення позичальником будь-якого зобов'язання по погашенню кредиту позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 21 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згодом додатковими угодами № 1 від 20 лютого 2008 р., № 2 від 24 листопада 2008р., № 3 від 3 лютого 2009 р., № 4 від 25 грудня 2008 р., № 6 від 1 лютого 2011 р., № 7 від 30 грудня 2011 р. № 8 від 2 серпня 2012 р., договором про внесення змін до цього договору від 9 січня 2014 р. сторони змінювали умови кредитного договору. Зокрема, зменшили розмір належних з відповідача на користь позивача процентів за кредитом з 20 серпня 2012 р. до 9,36 %, продовжили строк надання кредиту до 2 лютого 2015 р., змінили розмір неустойки тощо.

Відповідно до умов п. 5.8 кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із зобов'язань за договором більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до суду, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за формулою: 1000 грн.+5% від суми встановленого у п. А2 ліміту на цілі, відмінні від страхових платежів та платежів за реєстрацію предметів застави.

Строк дії договору відповідно до умов п. 6.1 кредитного договору встановлений з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

З матеріалів справи вбачається, що 21 серпня 2017 року банк звернувся до приватного нотаріуса Бондар І.М. (далі - третя особа) із заявою на вчинення виконавчого напису.

21 серпня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстр за № 8241), яким запропоновано стягнути заборгованість ТОВ "Приват лізинг" перед ПАТ "КБ "Приватбанк" за кредитним договором № П070Е/С від 20.08.2017 у розмірі:

- залишок заборгованості за кредитом - 3 704,41 євро;

- залишок заборгованості за відсотками - 46 035,42 євро;

- штраф - 2 486,99 євро,

що станом на 20.07.2017 (один долар США дорівнює 29,921364 грн.) становить 1 562 697,69 грн. Строк, за який провадиться стягнення - дев'ять років одинадцять місяців, а саме з 20.08.2007 по 20.07.2017.

Також, запропоновано стягнути витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 3 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки був вчинений з грубим порушенням закону та по відношенню до заборгованості, яка є спірною, оскільки залишки заборгованості за кредитним договором № П070Е/С від 20.08.2007 визначені відповідачем без обґрунтування первинним документами обліку та без посилань на відповідні норми кредитного договору. При цьому, в провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/10217/17, предметом якої, є заборгованість саме за кредитним договором № П070Е/С від 20.08.2007. Також, позивач зазначає, що з урахуванням приписів ст. 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки остаточний строк повернення кредиту - 02.02.2015, оспорюваним виконавчий напис було вчинено після закінчення строків на таку дію - 21.08.2017.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, порядок вчинення виконавчого напису та його форма передбачені Цивільним кодексом України, Законом України "Про нотаріат", Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22.12.2010 та 16 Главою Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктами 3.1, 3.2, 3.4 пункту 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі - Порядок) встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення, зазначені у Переліку документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29.06.1999 № 1172 (в редакції на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису) передбачено, що для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п. 3.5. Глави 16 вищевказаного Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зокрема, відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 04.03.2015 у справі № 6-27цс15, від 11.03.2015 у справі № 6-141цс14, від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17 та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості, спростовує безспірність заборгованості боржника.

Так, як зазначалось вище, 21 серпня 2017 року банк звернувся до приватного нотаріуса Бондар І.М. із заявою на вчинення виконавчого напису. В подальшому, 21 серпня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстр за № 8241), яким запропоновано стягнути заборгованість ТОВ "Приват лізинг" перед ПАТ "КБ "Приватбанк" за кредитним договором № П070Е/С від 20.08.2017 у розмірі:

- залишок заборгованості за кредитом - 3 704,41 євро;

- залишок заборгованості за відсотками - 46 035,42 євро;

- штраф - 2 486,99 євро.,

що станом на 20.07.2017 (один долар США дорівнює 29,921364 грн.) становить 1 562 697,69 грн. Строк, за який провадиться стягнення - дев'ять років одинадцять місяців, а саме з 20.08.2007 по 20.07.2017.

Також, запропоновано стягнути витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 3 000 грн.

Разом з тим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, та вбачається з матеріалів справи, 22.06.2016 публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2017 було порушено провадження у справі № 910/10217/17.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2017 позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 3704,41 євро боргу по кредиту, 45938,14 євро боргу по процентах, 2509,81 євро штрафу, 22428,12 грн. витрат по оплаті судового збору.

Таким чином, враховуючи що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису господарським судом міста Києва розглядалась справа № 910/10217/17, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису існував спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому вимоги відповідача - кредитора ПАТ КБ "Приватбанк" на час вчинення виконавчого напису нотаріуса не можуть вважатись безспірними. До того ж, стягнута сума штрафу та боргу по процентах за рішенням суду у справі № 910/10217/17 відрізняється від суми заборгованості за виконавчим написом нотаріуса.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України № 910/1722/16 від 09.11.2017, № 910/30481/15 від 26.10.2016.

При цьому, згідно зі ст. 50 Закону України "Про нотаріат" право на оскарження нотаріальної дії (нотаріального акта) має особа, прав та інтересів якої стосується ця дія (акт).

Зі змісту вказаної норми закону випливає, що особа має право на оскарження вчиненої нотаріусом нотаріальної дії (нотаріального акта) в цілому, а не в певній частині.

Так, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання,то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кредитним договором, з урахуванням внесених змін, встановлено кінцевий строк повернення кредиту - до 02.02.2015.

Пунктом 3.4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296\5 від 22.02.2012 (у редакції чинній на момент вчинення виконавчого напису), передбачено, що строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Тобто, як вірно вказав суд першої інстанції, саме 02.02.2015 було останнім днем користування грошовими коштами, наданими в рамках кредитного договору, і наступного дня у відповідача виникло право вимоги повернення грошових коштів.

Однак, виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 8241) був вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. - 21 серпня 2017 року.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктами 3.1 пункту 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було порушено строки вчинення виконавчого напису, передбачені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 та Законом України "Про нотаріат", а тому правомірно задоволено позов та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №8241, вчинений 21.08.2017 приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М.

При цьому, місцевим господарським судом вірно було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки, позивач не обґрунтував, належними доказами того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, як того вимагає ст. 66 ГПК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення суду).

Що стосується доводів скаржника про те, що ПАТ КБ "Приватбанк" у даній справі не є належним відповідачем, оскільки не наділений повноваженнями на вчинення виконавчих написів, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (в редакції ГПК України, що діяв на час прийняття оскаржуваного рішення суду) спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення суду).

При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення суду), статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відповідач, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про правомірність вчиненого нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином, на переконання колегії суддів господарський суд міста Києва правомірно задовольнив позов товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" та визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №8241, вчинений 21.08.2017 приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ПАТ КБ "Приватбанк" не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2017, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ПАТ КБ "Приватбанк" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2017 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2017 по справі № 910/16252/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2017 по справі № 910/16252/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

4. Матеріали справи № 910/16252/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

К.В. Тарасенко

Дата складання повного тексту постанови 05.03.2018 року