АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/149/18 Справа № 202/7455/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретар Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року по справі за позовом комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 та двоє її дітей проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач надає за вказаною адресою житлово-комунальні послуги, що полягають у водопостачанні та водовідведенні. Правовідносини оформлювалися шляхом відкриття особового рахунку №963137000053. Однак плата ОСОБА_2 за отримані послуги не здійснювалася, в результаті чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 23631,77 грн., яка споживачем погашена не була. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення по особовому рахунку №963137000053 в загальному розмірі 23631,77 грн. , а саме: 14178,56 грн. – сума основного боргу за комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, 1493,15 грн. – 3 % річних, 7960,06 грн. – нарахування у зв»язку з інфляцією, а також судові витрати в розмірі 1378,00 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року позов задоволено, стягнути з ОСОБА_2 на користь КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення по особовому рахунку №963137000053 в загальному розмірі 23631,77 грн., а саме: 14178,56 грн. – сума основного боргу за комунальні послуги з водопостачання та водовідведення; 1493,15 грн. – 3 % річних; 7960,06 грн. – інфляційні збитки; стягнуто з відповідача на користь позивача 1378,00 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 03.03.1998 року, що підтверджується довідкою комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району м. Дніпро (Дніпропетровська) №1632 від 25.04.2016 року, а також відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Дніпропетровській області від 16.12.2016 року (а.с. 4, 14).

ОСОБА_2 з 2005 року є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 (Дніпропетровську), що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно №90959738 від 03.07.2017 року (а.с. 67-68).

Крім того, відповідно до довідки №891 від 26.05.2010 року, наданої позивачем, у вказаній вище квартирі з 25.03.2010 року зареєстровані, окрім відповідачки, її неповнолітні діти - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 93).

КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради надає за вищевказаною адресою послуги з водопостачання та водовідведення по особовому рахунку №963137000053. Відповідач, разом зі своїми дітьми, є споживачами послуг позивача.

Засоби обліку використання холодної води у вказаній вище квартирі не встановлені, що визнано сторонами справи.

Відповідач оплату за користування послугами, що надаються позивачем, належним чином не здійснювала, у зв`язку із чим КП «Дніпроводоканал» ДМР за період з 01.01.1999 року по 30.04.2016 року включно нарахована заборгованість в загальному розмірі 23631,77 грн., а саме: 14178,56 грн. – сума основного боргу за комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, 1493,15 грн. – 3 % річних, 7960,06 грн. – нарахування у зв»язку з інфляцією (а.с. 7, 8).

Відповідно до ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. п. 6, 14 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власники квартир (наймачі) - споживачі комунальних послуг зобов’язані належним чином та вчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.  

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 4 вказаного вище Закону, законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги", розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Частино 1 ст. 23 Закону «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено, зокрема, що підприємства   питного   водопостачання та централізованого водовідведення мають право у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.

Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі – Правила №630), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Згідно п. п. 17, 18 Правил №630, з відповідними змінами та доповненями, послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно п. 21 Правил №630 у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК Української РСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог ч.1 ст. 611, ч.1 ст. 612 ЦК України.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши факт надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення у квартирі АДРЕСА_2 (що стверджується, зокрема, підведенням водопостачання безпосередньо у вказану квартири та відсутністю звернень до позивача мешканців зазначеної квартири з приводу відключення від мережі водопостачання); встановивши наявність заборгованості з оплати послуг позивача у зв»язку з неналежним виконанням відповідачем обов»язку щодо оплати вказаних послуг, - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача, яка є співвласником вищевказаної квартири, на користь позивача заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення.

Однак, визначаючи розмір заборгованості, місцевий суд не взяв до уваги, що при здійсненні розрахунку позивач виходив із того, що у вказаній квартирі з 1999 року по квітень 2016 року його послугами користувались три особи, що спростовується наведеними вище письмовими доказами, з яких вбачається, що у період з 1999 року до 25.03.2010 року у квартирі АДРЕСА_2 була зареєстрована одна відповідачка, яка з 2005 року є власником 1/3 частки вказаного житлового приміщення. Також встановлено, що з 25.03.2010 року в квартирі зареєстровано двох малолітніх дітей відповідачки - сина ОСОБА_3 та дочку ОСОБА_4 Вказані три особи зареєстровані проживаючими у зазначеній квартирі по квітень 2016 року включно.

Враховуючи наведене, кількість та періоди реєстрації фізичних осіб у якості проживаючих у вказаній квартирі; зважаючи на невстановлення у вказаній квартирі засобів обліку використання холодної води; перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості (а.с. 7, 85 – 89), правильність використаних при розрахунку тарифів (а.с. 90 – 92); враховуючи періодичне здійснення оплати заборгованості та наявність переплати у 2004 – 2006 роках, яка виникла через здійснення позивачем неправильного розрахунку (позивач помилково виходив з кількості трьох проживаючих осіб); здійснивши правильний розрахунок боргу, з якого вбачається, що заборгованість відповідачки перед позивачем за послуги водопостачання та водовідведення сформувалась у період з жовтня 2007 року до 01 травня 2016 року (по квітень 2016 року включно) та дорівнює 13283,21 грн., - колегія дійшла висновку, що вказана заборгованість у загальному розмірі 13283,21 грн. підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Доказів відключення квартири відповідачки від мереж центрального водопостачання і водовідведення у період 2007 – 2016 років, доказів звернення відповідачки до позивача із заявами про припинення водопостачання у вказану квартиру у зв»язику з некористуванням послугами позивача, доказів непроживання відповідача чи інших зареєстрованих у квартирі осіб – суду не надано, клопотань про витребування відповідних доказів судом не заявлено.

Факт відсутності укладеного у письмовій формі договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг (Постанова Верховного Суду України N6-2951цс15 від 20 квітня 2016 року), враховуючи викладені вище обставини, що свідчать про надання позивачем послуг водопостачання та водовідведення у квартирі відповідачки та відсутність звернень останньої до позивача з вимогою про припинення надання вказаних послуг.

Колегія наголошує, що, відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи та змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач була обізнана про розгляд даної справи судом першої інстанції; отримувала копію ухвали про відкриття провадження та судову повістку про виклик 28.12.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 15). Також 20.01.2017 року представник відповідача приймав участь в судовому засіданні, в якому було оголошено перерву до 13.02.2017 року, що стверджується наявною в матеріалах справи довіреністю (а.с. 16), журналом судового засідання (а.с. 20) та письмовою розпискою (а.с. 21).

Однак, до винесення оскаржуваного судового рішення відповідачкою чи її представником ні усно, ні в письмовій формі не було заявлено про застосування позовної давності, що стверджується матеріалами справи, журналом та звукозаписом судового засідання місцевого суду, томупитання щодо застосування позовної давності судом апеляційної інстанції не вирішується.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, – колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення по особовому рахунку №963137000053, станом на 01.05.2016 року, в розмірі 13283,21 грн. Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 1398,78 грн. та нарахування у зв»язку з інфляцією у розмірі 7456,98 грн. Отже, загальна сума, що підлягає стягненню, дорівнює 22138 грн. 97 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з ОСОБА_2 на користь КП «Дніпроводоканал» ДМР необхідно стягнути судові витрати за сплату позивачем судового збору при подачі позовної заяви в сумі 1378,00 грн., згідно платіжного доручення №1570461468 від 16.11.2016 року (а.с. 10).

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року – скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 03341305) заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення по особовому рахунку №963137000053, станом на 01.05.2016 року, в загальному розмірі 22138 (двадцять дві тисячі сто тридцять вісім) грн. 97 коп., яка складається із суми основного боргу за комунальні послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 13283,21 грн., 3% річних в розмірі 1398,78 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 7456,98 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 03341305) судові витрати в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді