Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/4250/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

15 березня 2018 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А..

при секретарі - Горошко О.О.,

за участю:

представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

відповідачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача, третьої особи – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтави справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, у якому, посилаючись на наявність між співвласниками жилого будинку спору з приводу користування земельною ділянкою для обслуговування жилого будинку, просила суд визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1534 кв.м. з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд», що розташована за адресою: м.Полтава, вул.Гожулівська, 17.

В судове засідання позивач ОСОБА_5 не з’явилась, уповноваживши представляти її інтереси в суді адвоката ОСОБА_1

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, пославшись на викладені в позовній заяві обставини. Зазначив, що позивач просить суд визначити порядок користування земельною ділянкою за варіантом №2, запропонованим експертом у висновку судової земельно-технічної експертизи №82 від 17 листопада 2017 року. Варіант №4 позивач також вважає прийнятним. Тому просив позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 проти позову заперечили, в його задоволенні просили відмовити.

Представники відповідачів – адвокат ОСОБА_8, адвокат ОСОБА_9 та ОСОБА_4 проти позову також заперечили, вважаючи його безпідставним, в його задоволенні просили відмовити.

Після оголошеної судом перерви відповідач ОСОБА_6, та представники відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судове засідання не з’явились.

При цьому ОСОБА_6 надала суду заяву з проханням справу розглянути за її відсутності, ОСОБА_8 звернулась до суду з заявою, у якій, повідомляючи, що вона зайнята в іншому процесі, просила відкласти розгляд справи.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради ОСОБА_10 в судовому засіданні просив суд розглянути справу на підставі наявних доказів, зазначивши, що в повній мірі покладається на розсуд суду. Після оголошеної судом перерви в засідання також не з’явився.

Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності осіб, що в засідання не з’явились, суд виходить з положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, згідно якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 4 ст.223 ЦПК України також передбачено: якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Таким чином неявка в судове засідання адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не перешкоджає розгляду справи, оскільки в судовому засіданні присутні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, чиї інтереси вони представляють.

У зв’язку з неявкою ОСОБА_7, яка надала суду заяву з проханням справу розглянути за її відсутності, та представника третьої особи ОСОБА_10, який з клопотаннями щодо відкладення розгляду справи з причин його неявки не звертався, підстави для продовження перерви в судовому засіданні відсутні.

На підставі викладеного та враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з’явились.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є власником 39/100 частин жилого будинку що розташований за адресою: м.Полтава, вул.Гожулівська, 17, на підставі договору дарування, посвідченого 07 грудня 2010 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за №6223 (а.с.6-7).

Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 належить по 3/40 частини вказаного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 17 червня 2016 року державним нотаріусом Другої полтавської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 (а.с.8).

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 належить по 9/50 частин жилого будинку за адресою: м.Полтава, вул.Гожулівська, 17 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер:10396, виданого 25 липня 2013 року Другою полтавською державною нотаріальною конторою (а.с.9-10).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 10 вересня 2010 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, ОСОБА_3 також належить 1/10 частина вказаного жилого будинку (а.с.70).

Таким чином частки співвласників у праві спільної часткової власності на жилий будинок, розташований за адресою: м.Полтава, вул.Гожулівська. 17, складають:

ОСОБА_5 – 93/200,

ОСОБА_2 – 3/40 (15/200),

ОСОБА_3 – 7/25 (56/200),

ОСОБА_6 – 9/50 (36/200).

Згідно рішення виконавчого комітету Полтавської міської Ради депутатів трудящих від 16 липня 1958 року №524 за будинковолодінням по вул.Гожулянська, 17 у м.Полтаві зареєстрована земельна ділянка площею 1534 кв.м., лишки земельної ділянки відсутні (а.с.124, 125, 126).

Рішенням Київського райнарсуду м.Полтави від 09 серпня 1991 року визначено порядок користування земельною ділянкою №17 по вул.Гожулівській у м.Полтаві між попередніми співвласниками цього будинку, правонаступниками яких є сторони у справі, а саме ОСОБА_13 виділено земельну ділянку площею 568 кв.м., а ОСОБА_14- 966 кв.м. (а.с.34).

З наведеного вбачається, що згідно вказаного рішення Київського райнарсуду м.Полтави від 09 серпня 1991 року між попередніми співвласниками будинку склався порядок користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, у зв’язку з набуттям права власності на частину жилого будинку за вказаною адресою ОСОБА_5 та ОСОБА_2 набули і права користування земельною ділянкою, на якій будинок розташований, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача – ОСОБА_13, а ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача – ОСОБА_15 (до неї – ОСОБА_14М.).

Позивач же фактично у своєму позові просить суд змінити встановлений раніше порядок користування.

Але у встановленому законом порядку сторони своє право на земельну ділянку не оформили.

Відповідно до норм ст. 92 ЗК України (набрав чинності з 1 січня 2002 року), в редакції станом на час набуття позивачем права власності на частини житлового будинку по вул.Гожулівській, 17 у м.Полтаві, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Положення пункту 6 Розділу X ЗК України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року N 5-рп/2005 в частині щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За нормами ст. 125 ЗК України, в редакції станом на час набуття позивачем права власності на відповідні частини житлового будинку, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

За нормами ст. 126 ЗК України в редакції станом на 07 грудня 2010 року (укладення договору дарування ОСОБА_13 та ОСОБА_5М.) право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Станом на 14 жовтня 2015 року (день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_13М.) ч.1 ст.126 ЗК України передбачала, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Як вбачається з даних архівних виписок від 16 серпня 2017 року, згідно додатку 3, затвердженого розпорядженням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 24 травня 1999 року №366-р, вирішено передати у розпорядження ОСОБА_14 у власність земельні ділянки за адресою: м.Полтава, вул.Гожулянська, 17 для особистого підсобного господарства – 534 кв.м., для будівництва та обслуговування жилого будинку – 1000 кв.м. (а.с.158, 159).

З цього виникають підстави вважати, що за адресою: м.Полтава, вул.Гожулівська, 17, розташована не одна земельна ділянка площею 1534 кв.м. або 1595 кв.м. з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд», а дві - «для особистого підсобного господарства» та «для будівництва та обслуговування жилого будинку» (дані щодо фактичних площ та конфігурації земельних ділянок на день розгляду справи у суду відсутні).

У зв’язку з наявністю підтверджуючих документів про вручення зазначених доказів іншим учасникам справи, не підлягає задоволенню клопотання представника позивача не брати їх до уваги (а.с.177,178).

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що площа спірної земельної ділянки згідно даних кадастрового плану земельної ділянки становить 1595 кв.м.(а.с.8), згідно даних технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок – 1534 кв.м. (а.с.11).

На час розгляду справи сторони не надали суду доказів, з яких би вбачалось за рахунок чого відбулося збільшення земельної ділянки з 1534 кв.м. до 1595 кв.м., або який на даний час є її фактичний розмір.

Таким чином, у зв’язку з відсутністю належного оформлення прав на спірну земельну ділянку, відсутністю належних та допустимих доказів щодо площ та конфігурації, цільового призначення земельних ділянок або земельної ділянки за адресою: м.Полтава, вул.Гожулівська, 17, підстави для встановлення (а фактично для зміни) порядку користування земельною ділянкою відсутні.

Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність підстав для встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд не бере до уваги запропоновані експертом у висновку судової земельно-технічної експертизи від 17 листопада 2017 року №82 варіанти встановлення такого користування.

На підставі викладеного в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 необхідно відмовити в повному обсязі.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позову не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий О.А.Самсонова

15.03.2018