ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.09 Справа№ 24/139
За позовом: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м.Львів
До відповідача: Приватного підприємства „Мієр”, м.Львів
Про стягнення 332 917,81грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від позивача – ОСОБА_1 –підприємець, ОСОБА_2, ОСОБА_3-представники
Від відповідача –не з’явився
Суть спору: Позов заявлено про стягнення 463 452,83грн, в т.ч.; 332 917,81грн. основного боргу, 51 935,18грн. втрат від інфляції, 547,26грн. 3% річних та 78 052,58грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.07.2007р. сторонами укладено договір поставки паперових відходів №02/07-02, відповідно до умов якого позивач зобов’язується поставити відповідачеві товар (паперові відходи), а останній зобов’язується його прийняти та оплатити не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання.
Як зазначено у позовній заяві, заборгованість відповідача за отриманий ним товар станом на 24.09.2009року становить 332917,81грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду.
За прострочення виконання грошового зобов’язання на підставі п.5.2 договору позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 78 052,58грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 31.08.2008року по 31.08.2009року.
Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 51 935,18грн. втрат від інфляції, що нараховані за період з 31.08.2008року по 31.08.2009року та 547,26грн. 3% річних за період з 12.08.2009року по 31.08.2009року.
03.12.2009р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій на підставі ст..22 ГПК України зменшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача лише суму основного боргу 332 917,81 грн.
В названій заяві позивач просить повернути зайво сплачене державне мито.
Позивач та його представники в судове засідання з’явились, позовні вимоги про стягнення 332 917,81 грн. боргу підтримують. Щодо повернення державного мита, то представники позивача пояснили, що таке клопотання заявлене у зв»язку із зменшенням позовних вимог.
Відповідач явку свого представника в жодне судове засідання не забезпечив, відзиву на позов чи будь- яких не подав. Ухвали суду, надіслані на адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, повернені суду відділенням зв’язку з відміткою про те, що адресат вибув.
Крім того, на підставі письмового повідомлення позивача про фактичне місцезнаходження відповідача за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул.Бічна Львівська,2, на якому є відбиток печатки відповідача, суд надсилав ухвалу суду на вказану адресу. Однак, ухвала суду повернена суду відділенням зв’язку з відміткою, що за вказаною адресою адресат не знаходиться.
Згідно із довідкою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданою державним реєстратором станом на 09.10.2009р., місцезнаходженням приватного підприємства «Мієр»є: м. Львів, вул. Князя Романа, 6, кв. 5.
Ухвалою суду від 19.11.2009р. строк вирішення спору, встановлений ст.69ГПК України, був продовжений.
Враховуючи те, що статтею 22 ГПК України позивачеві надано право до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 332 917,81 грн. боргу.
Розглянувши спір в порядку вимог ст..75ГПК України, суд встановив наступне.
02.07.2007р. позивачем і відповідачем укладено договір поставки паперових відходів №02/07-02, відповідно до умов якого позивач зобов’язується поставити відповідачеві товар (паперові відходи), а останній зобов’язується його прийняти та оплатити не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання. Ціна товару визначається у Протоколі погодження договірної ціни. Строк дії договору встановлений до 31.12.2007р.
Згідно із Протоколом №1 погодження договірної ціни від 02.07.2007р. до договору сторони погодили ціну за 1 тонну макулатури в розмірі 520грн. ( без ПДВ).
На виконання умов договору за період з 02.07.2007р. по 21.12.2007р. позивач поставив відповідачеві макулатуру по ціні 520 грн. за 1 тонну ( без ПДВ) на загальну суму 775 876,40грн., що підтверджується поданими суду видатковими накладними ( всього 83 накладних), підписаними представником відповідача, підпис якого скріплений печаткою відповідача.
Оригінали накладних оглянуті в судовому засіданні.
Відповідач оплатив поставлений товар в сумі 405 900,00грн., підтвердженням чого є виписки банку з рахунка клієнта за період з 16.08.2007р. по 11.01.2008р., в яких вказано про оплату товару за договором№02/07-02 від 02.07.07р.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, до укладення договору№02/07-02 від 02.07.07р. позивач поставив відповідачеві макулатуру по ціні 470грн. за 1 тонну ( без ПДВ) за період з 03.04.2007р. по 26.06.2007р. на загальну суму 83 191,41грн., яку відповідач оплатив в сумі 120 250,00грн., що підтверджується видатковими накладними ( всього 13 накладних) та виписками банку з рахунка клієнта за період за період з 03.04.2007р. по 26.06.2007р., а також за 15.01.2008р., в яких вказано про оплату товару, поставленого по накладних за квітень-червень 2007року.
Отже, переплата відповідача за товар, поставлений в квітні-червні 2007р., становить 37058,59грн. ( 120250,00- 83 191,41грн.).
Сторонами проведено звірку взаєморозрахунків станом 01.09.2009р., за результатами якої складено акт, згідно із яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 332 923.81грн.З матеріалів справи вбачається, що така заборгованість має місце з урахуванням заборгованості в сумі 6 грн. за паперові відходи, поставлені по ціні 506,00грн. (без ПДВ) на суму 506грн. по накладній від 16.12.2008р., які відповідач оплатив в сумі 500,00грн. Проте, цей товар поставлений не на умовах та не на виконання договору № 02/07-02 від 02.07.07р. і ця сума боргу ( 6,00 грн.) не заявлена позивачем до стягнення.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений за період з 02.07.2007р. по 21.12.2007р. за договором №02/07-02 від 02.07.07р становить
332 917,81грн.( 775 876,40.- 405 900,00 –37 058,59).
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників позивача та оцінивши в сукупності подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).
Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов”язання ( ст.610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов”язання, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору №02/07-02 від 02.07.07р.за період з 02.07.2007р. по 21.12.2007р. позивач поставив відповідачеві макулатуру по ціні 520 грн. за 1 тонну ( без ПДВ) на загальну суму 775 876,40грн., яку відповідач зобов»язаний був оплатити упродовж 7 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару. Однак, відповідач оплатив товар частково в сумі 405 900,00грн. Крім того, з акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що сторони зарахували переплату в сумі 37 058,59грн.за товар, який був поставлений позивачем до укладення договору № 02/07-02 від 02.07.07р. Відтак, заборгованість відповідача становить 332 917,81грн.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 332 917,81грн. боргу за товар, поставлений за договором № 02/07-02 від 02.07.07р., обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.
З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Клопотання позивача про повернення зайво сплаченого державного мита судом відхиляється з наступних підстав. Позов було заявлено на суму 463 452,83грн., при поданні якого позивач сплатив державне мито в розмірі 1% від ціни позову в сумі 4634,53грн. Отже, державне мито сплачене не в більшому розмірі, ніж передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито». В подальшому позивач зменшив позовні вимоги до суми 332 917,81грн. Пунктом 26 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита встановлено, що при зменшенні позовних вимог сплачене державне мито не повертається.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 45, 46, 49, 69, 75, 82-85, 116-117 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства „Мієр”, ідентифікаційний код 13823275, юридична адреса: 79005, м.Львів , вул.. Князя Романа, буд.6, кВ.5, фактичне місцезнаходження: Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул.Бічна Львівська,2, на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса:АДРЕСА_2, - 332 917,81грн.боргу, 3 329,18грн. державного мита та 169,52грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя