ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 243/12225/21

провадження № 61-12897св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталь-Центр», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2022 року під головуванням судді Хаустової Т. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М. Пищиди М. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталь-Центр», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист прав споживача, розірвання договорів застави, відновлення договорів (Вклад «Депозит VIP»), розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, надання оригіналів договорів та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) в якій просив:

- розірвати договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором) від 04 квітня 2008 року та розірвати договір відступлення права вимоги (цесії) від 04 квітня 2008 року, які укладені між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»;

- відновити АТ КБ «ПриватБанк» депозитні договори: договір від 02 липня 2007 року № SAMDN01000014661435 (Вклад «Депозит VIP») і договір № SAMDN01000703288548 (Вклад «Депозит VIP») від 02 квітня 2008 року, укладені між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», розірвані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12 серпня 2008 року на дату відновлення згідно умов вказаних договорів (Вклад «Депозит VIP») п. 7. Якщо договір (Вклад «Депозит VIР») припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договору (Вклад «Депозит VIP»);

- надати АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 оригінали відновлених депозитних договорів: договору (Вклад «Депозит VIP») від 02 квітня 2008 року № SAMDN01000703288548 і договору від 02 липня 2007 року № SAMDN01000014661435 (Вклад «Депозит VIP»), укладених між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» та розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення з 12 серпня 2008 року на дату відновлення на паперових носіях, завірених належним чином, згідно умов вказаних депозитних договорів (Вклад «Депозит VIP») п.7;

- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» моральну шкоду у сумі 50 000 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він уклав з Горлівською філією ЗАТ КБ «ПриватБанк» (нині АТ КБ «ПриватБанк») депозитні договори: № SAMDN01000014661435 (Вклад «Депозит VIP») від 02 липня 2007 року на суму 80 000 доларів США та № SAMDN01000703288548 (Вклад «Депозит VIP») від 02 квітня 2008 року на суму 30 000 доларів США.

Щомісячно він отримував від банку відсотки з вказаних депозитних вкладів.

Додатково пояснював, що 03 квітня 2008 року він був запрошений до відділення банку його директором - ОСОБА_4., з яким був знайомий, так як був вкладником і VIP клієнтом.

ОСОБА_4 повідомив, що знає про укладений 02 квітня 2008 року депозитний договір між ним та банком на суму 30 000 доларів США і попросив його виступити заставодавцем на два місяці по кредиту у сумі 490 000 грн, який банк видав ТОВ «Сталь-Центр». ОСОБА_4 пояснив, що це потрібно для покращення виробничих показників банку. Він погодився і підписав заяву, що він є заставодавцем за договором застави від 03 квітня 2008 року майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором, укладеним між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк», а також вказав, що не проживає однією сім`єю з будь-якою іншою особою, крім тієї, що надала згоду на надання в заставу ЗАТ КБ «ПриватБанк» майнових прав згідно вказаного договору застави.

Означені договори були розірвані банком внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чим йому спричинені матеріальні збитки (шкода).

Банк припинив сплачувати позивачу відсотки за депозитними договорами.

За зверненням ОСОБА_1 до правоохоронних органів, було відкрито досудове кримінальне провадження від 09 травня 2013 року № 12011305130002324.

В ході досудового розслідування було встановлено, що ТОВ «Сталь-Центр» по кредитному договору від 04 березня 2008 року № 09/08 отриманий від банку кредит своєчасно не повернуло.

Співробітники банку продовжили строк повернення кредиту ТОВ «Сталь-Центр», побачили, що одного його депозиту на 30 000 доларів США не вистачає для 100 % фінансового покриття кредиту ТОВ «Сталь-Центр» у сумі 490 000 грн, знищили договори застави і цесії між ним і банком від 03 квітня 2008 року під видачу кредиту ТОВ «Сталь-Центр» на суму 490 000 грн, на кредитному комітеті склали «Лист согласования на изменение условий кредитного договора» від 04 квітня 2008 року, де в якості забезпечення кредитного договору від 04 березня 2008 року № 09/08 між банком та ТОВ «Сталь-Центр» на суму 490 000 грн вказали його обидва депозитні вклади на суму 30 000 доларів США та 80 000 доларів США, про що він не знав і згоду на це не надавав.

Того ж дня співпрацівники банку склали договори застави та цесії між ним і банком від 04 квітня 2008 року, де його підписи підроблені, надали ці договори ОСОБА_4 , які він підписав, і залучили вказані договори до кредитної справи по кредитному договору від 04 березня 2008 року № 09/08 між банком та ТОВ «Сталь-Центр».

Висновками експертизи від 09 грудня 2013 року № 952 встановлено, що у договорах застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 04 квітня 2008 року та у договорі відступлення права вимоги (цесії) від 04 квітня 2008 року у графах «Заставодавець» і «Кредитор» підписи від імені ОСОБА_1 виконані з наслідуванням підпису ОСОБА_1 , а підписи у графах «Заставодержатель» і «Банк» від імені ОСОБА_4 виконані ОСОБА_4 .

Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області ухвалою від 18 квітня 2014 року у справі № 253/4157/14-к звільнив ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а він, ОСОБА_1 , визнаний потерпілим.

Вказує, що працівники банку вчинили порушення, а тому вважає, що розмір моральної шкоди, яку спричинив йому банк, складає 50 000 грн.

ОСОБА_1 просив суд визнати строк позовної давності пропущеним з поважних причин та поновити його в обґрунтування чого вказував, що відомості про набуття ухвалою законної сили були внесені до ЄДРСР 29 квітня 2020 року Державною судовою адміністрацією України в особі ДП «Інформаційні судові системи». Ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2021 року і

від 23 лютого 2021 року у справі № 253/4157/14-к з відмітками набуття законної сили про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження він отримав

16 березня 2021 року Укрпоштою. Додатково зазначав, що у країні оголошено карантин у зв`язку із хворобою на коронавірус (COVID-19) з 12 березня 2020 року

до 31 грудня 2021 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області рішенням від 07 лютого 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14 лютого 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.

АТ КБ «ПриватБанк» відновити депозитні договори: договір № SAMDN01000014661435 (Вклад «Депозит VIP») від 02 липня 2007 року, а також договір № SAMDN01000703288548 (Вклад «Депозит VIP») від 02 квітня 2008 року, укладені між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», які були розірвані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12 серпня 2008 року на дату відновлення згідно умов вказаних договорів (Вклад «Депозит VIP») п. 7, якими передбачено, що в разі, якщо договір (Вклад «Депозит VIР») припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договорів (Вклад «Депозит VIP»).

Стягнув з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Вирішив питання розподілу судових витрат.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 14 грудня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишив без задоволення, а рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2022 року без змін.

Місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, позивачем ОСОБА_1 пропущено з поважних причин.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині розірвання договорів застави (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором) і відступлення права вимоги (цесії) від 04 квітня 2008 року, укладених ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», суди вважали, що ці договори позивачем не підписувалися, а його підписи виконані іншою особою, а тому при їх укладанні недодержано вимог письмової форми правочину про забезпечення виконання зобов`язання, що вказує на їх нікчемність.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відновлення АТ КБ «ПриватБанк», депозитних договорів від 02 липня 2007 року та від 02 квітня 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» суди виходили з того, що ці договори були розірвані банком в односторонньому порядку внаслідок вчинення працівником банку злочину, натомість відповідачем, після встановлення всіх фактів злочину, в добровільному порядку не відновлені.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо надання АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 оригіналів відновлених депозитних договорів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що суд задовольнив позовну вимогу щодо відновлення депозитних договорів № SAMDN01000014661435 (Вклад «Депозит VIP») від 02 липня 2007 року та № SAMDN01000703288548 (Вклад «Депозит VIP») від 02 квітня 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12 серпня 2008 року на дату відновлення згідно умов вказаних договорів позивачем ОСОБА_1 не втрачено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши принцип розумності, виваженості та справедливості виходив з того, що позивач зазнав моральних страждань, які були спричинені протиправними діями працівників відповідача АТ КБ «ПриватБанк», які призвели до страждань пов`язаних з втратою майна та втрати можливості отримувати відсотки за депозитними договорами, порушення його право власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Пац Є. І. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року в якій просила оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Представник заявника зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц; від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18, від 21 квітня 2020 року у справі № 910/17433/19; від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010; від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17; від 10 лютого 2021 року у справі № 761/10422/16-ц.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що місцевий суд помилково розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, адже предметом розгляду є позовні вимоги немайнового характеру, які стосуються майнових прав на суму, яка перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а серед доказів наявні матеріали кримінального провадження.

Касаційна скарга також містить доводи того, що суди порушили правила підсудності, оскільки ОСОБА_1 та банк 04 квітня 2008 року уклали договір застави та договір цесії, відповідно до яких позивач виступив заставодавцем за зобов`язанням, яке виникло з кредитного договору, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Сталь-Центр».

Аргументом касаційної скарги також є те, що позивач вже звертався із тим самим позовом та з тих самих підстав і йому було вже відмовлено у задоволенні цих вимог під час розгляду справи № 243/6041/14-ц.

Вказує, що відомості, які містяться в ухвалі Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 квітня 2014 року № 253/4157/14-к не являються належними доказами неукладення спірних договорів ОСОБА_1 та наявності вини працівників банку у їх підробці.

Представник заявника також вказує на те, що позивач пропустив строки звернення до суду із цим позовом, оскільки довідку про направлення коштів на погашення кредитного договору від 04 березня 2088 року № 09/08 ТОВ «Сталь-Центр» ОСОБА_1 отримав 15 квітня 2009 року, а з позовом звернувся в 2021 році.

Крім того касаційна скарга також містить аргументи відносно того, що місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, всупереч правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 761/10422/16-ц, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, оскільки наявність вини колишнього керуючого філією банку ОСОБА_4 матеріалами справи не доведено.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну каргу, подану представником АТ КБ «ПриватБанк», в якому просить у задоволенні касаційної скарги банку відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Позивач зазначає, що аргументи касаційної скарги про помилковість висновків місцевого суду про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заслуговують на увагу, адже в ухвалі місцевого суду про відкриття провадження у справі відповідачу було роз`яснено його право звернутись із клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

ОСОБА_1 зазначає, що у цій справі спір виник між ним, як фізичною особою та відповідачем, як банківською установою, а тому правила підсудності ним не порушені.

Вказує, що суди попередніх інстанцій належним чином оцінили зібрані у справі докази, а тому їх висновки по суті позовних вимог правильні і доводами касаційної скарги не спростовуються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 09 січня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував з Слов`янського міськрайонного суду Донецької області справу № 243/12225/21.

26 січня 2023 року справа № 243/12225/21 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 03 серпня 2023 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 липня 2007 року Горлівська філія ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали договір № SAMDN01000014661435 (Вклад «Депозит VIP») на суму 80 000 доларів США (а. с. 18, 23 том 1).

04 березня 2008 року Горлівська філія ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Сталь-Центр» уклали кредитний договір № 09/08 з лімітом 490 000 грн на наступні цілі: придбання металопрокату в асортименті, оплата товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг, поповнення оборотних засобів підприємства (а. с. 57-60 том 1).

02 квітня 2008 року Горлівська філія ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали договір № SAMDN01000703288548 (Вклад «Депозит VIP») на суму 30 000 доларів США (а. с. 19, 22 том 1).

У заяві від 03 квітня 2008 року ОСОБА_1 зазначив, що він є заставодавцем за договором застави від 03 квітня 2008 року майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором, укладеним між ним та банком, заявив, що не проживає однією сім`єю з будь-якою іншою особою, крім тієї, що надала згоду на надання в заставу ЗАТ КБ «ПриватБанк» майнових прав згідно вказаного договору застави. Ця заява надана ЗАТ КБ «ПриватБанк» для отримання кредиту ТОВ «Сталь-Центр» за кредитним договором від 04 березня 2008 року № 09/08 (а. с. 20 том 1).

З листа узгодження на зміну умов кредитного договору від 03 квітня 2008 року встановлено, що позичальник ТОВ «Сталь-Центр» просив термін дії кредитного договору від 04 березня 2008 року № 09/08 на суму кредиту 490 000 грн, укладений на строк з 04 березня 2008 року до 04 квітня 2008 року, продовжити на два місяці (а. с. 24 том 1).

04 квітня 2008 року ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» уклали договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором) про надання в заставу майнових прав на отримання грошових коштів в повному обсязі за депозитними договорами: від 02 липня 2007 року № SAMDN01000014661435 та від 02 квітня 2008 року № SAMDN01000703288548 в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Сталь-Центр» за кредитним договором від 04 березня 2008 року № 09/08 та додатковою угодою від 03 квітня 2008 року № 1 до кредитного договору № 09/08 від 04 березня 2008 року (а. с. 25, 26 том 1).

04 квітня 2008 року ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» уклали договір відступлення права вимоги (цесії), предметом якого є відступлення кредитором банку на підставі укладеного між ними договору застави майнових прав від 03 квітня 2008 року б/н права вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів за депозитними договорами від 02 липня 2007 року № SAMDN01000014661435 та від 02 квітня 2008 року № SAMDN01000703288548, з моменту порушення ТОВ «Сталь-Центр» зобов`язань за кредитним договором від 04 березня 2008 року № 09/08 (а. с. 27 том 1).

З листа Горлівської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк» від 14 квітня 2009 року встановлено, що відповідно до договору застави від 04 квітня 2008 року № 09/08, укладеного між Горлівською філією ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Сталь-Центр» в особі директора Щеглова О. Г., ОСОБА_1 надав фінансове забезпечення, яким є депозитні договори від 02 квітня 2008 року № SAMDN01000703288548 та від 21 серпня 2007 року № SAMDN01000014661435. У зв`язку з невиконанням позичальником - ТОВ «Сталь-Центр» умов кредитного договору 12 серпня 2008 року Горлівська філія ЗАТ КБ «ПриватБанк» розірвала депозитні договори ОСОБА_1 від 02 квітня 2008 року № SAMDN01000703288548 та від 21 серпня 2007 року № SAMDN01000014661435 на підставі договору застави від 04 квітня 2008 року № 09/08, договору відступлення права вимоги (цесії) від 04 квітня 2008 року.

Кошти розірваних договорів у сумі:

- від 02 квітня 2008 року № SAMDN01000703288548 - 31 096,89 доларів США;

- від 21 серпня 2007 року № SAMDN01000014661435 - 82 895,34 доларів США направлені на погашення кредитного договору № 09/08 від 04 березня 2008 року ТОВ «Сталь-Центр» (а. с. 21 том 1).

З листа Апеляційного суду Донецької області від 04 червня 2015 року встановлено, що згідно даних копії бази автоматизованої системи документообігу суду Д-3 (м. Донецьк) кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 до Апеляційного суду Донецької області у 2014 році не надходило (а. с. 30 том 1).

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області рішенням від 27 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_4 , про визнання договорів недійсними та відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відмовив повністю (а. с. 106-110 том 1).

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 14 липня 2015 року рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2015 року залишив без змін (а. с.111-119 том 1).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 10 грудня 2015 року рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 липня 2015 року залишив без змін (а. с.120-122 том 1).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 05 травня 2017 року відомості щодо кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051720000130. Згідно короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення до Слов`янської місцевої прокуратури надійшла заява про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , який працюючи директором Горлівської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк», діючи в інтересах ТОВ «Сталь-Центр» у 2008 році на підставі підроблених документів підписав договір кредиту і ТОВ «Сталь Центр» незаконно отримало кредит на суму 490 000 грн (а. с. 28, 29 том 1).

З листа ДП «Інформаційні судові системи» Державної судової адміністрації України від 29 квітня 2020 року встановлено, що в картці на особу у справі № 253/4157/14-к (провадження № 1-кп/253/124/2014) встановлено відмітку дати набрання законної сили - 28 квітня 2014 року. Центрально-Міський районний суд м. Горлівки перебуває в зоні проведення ООС. Слов`янський міськрайонний суд Донецької області не має технічної змоги встановлення відмітки дати набрання законної сили безпосередньо на електронному примірнику судового рішення від 18 квітня 2014 року у справі № 253/4157/14-к Центрально-Міського районного суду м. Горлівки. Підприємство, як адміністратор Єдиного державного реєстру судових рішень, встановило дату набрання законної сили «28 квітня 2014 року» для рішення з реєстраційним номером 383 і 9859 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а. с. 31 том 1).

ДП «Інформаційні судові системи» Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2020 року повідомило позивача про те, що необхідну копію судового рішення він може отримати у відповідному суді в порядку, визначеному процесуальним законодавством. Роз`яснило, що згідно з розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Центрально-Міському районному суду м. Горлівка здійснюється Слов`янським міськрайонним судом Донецької області (а. с. 32 том 1).

З листа Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2020 року встановлено, що судом, якому визначається територіальна підсудність справ Калінінського, Микитівського та Центрально-Міського районних судів міста Горлівки Донецької області є Слов`янський міськрайонний суд Донецької області.

З листа ТУ ДСА України в Донецькій області від 03 липня 2015 року встановлено, що приміщення Калінінського, Микитівського та Центрально-Міського районних судів міста Горлівки розташовані на окупованій території та захоплені незаконними озброєними формуваннями, представники яких перешкоджають передачі справ, які перебували у провадженні відповідного суду. З цієї причини не має можливості організувати передачу судових справ, як того вимагає стаття 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції». Кримінальна справа № 253/4157/14-к відносно ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, з Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області не надходила, а тому Слов`янський міськрайонний суд Донецької області не має можливості надати запитувану копію судового рішення, що набуло законної сили.

Також ОСОБА_1 було роз`яснено про можливість повторно звернутися до суду з заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, зібравши ту частину матеріалів кримінального провадження, що зберіглась, документи, видані фізичним чи юридичним особам до втрати матеріалів кримінального провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, які стосуються цього провадження (а. с. 33).

З трудової книжки, заповненої 07 травня 1968 року на ім`я ОСОБА_4 , встановлено, що 12 лютого 1996 року останнього було призначено на посаду директора філії КБ «ПриватБанк» в м. Горлівці; 18 липня 2008 року - призначено на посаду радника Голови правління банку; 30 листопада 2008 року - звільнено за згодою сторін на підставі пункту першого статті 36 КЗпП України (а. с. 34 том 1).

З висновку Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15 лютого 2017 року № 180 суди встановили:

1. Підписи від імені ОСОБА_1 , що розташовано на звороті аркуша, зліва, в графі: «Кредитор» в рядку навпроти прізвища « ОСОБА_1 », в нижній частині аркуша, зліва, в графі: «Підпис Кредитора» в оригіналі договору відступлення права вимоги (цесії) від 04 квітня 2008 року, на звороті першого аркуша, зліва, в нижній частині документа в графі: «Підпис Заставодавця», на другому аркуші, зліва, в нижній частині документа в графі: «Підпис Заставодавця», на звороті другого аркуша, зліва, в графі: «Заставодавець» в рядку навпроти прізвища « ОСОБА_1 » в оригіналі договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 04 квітня 2008 року - виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

2. Підписи від імені ОСОБА_1 , що розташовано в графі: «підпис», в рядку навпроти тексту: «03» квітня 2008 року» та рукописного запису: « ОСОБА_1 », зліва, в нижній частині документа, в графі: «Підпис Заставодавця» та рукописного запису: « ОСОБА_1 » в оригіналі заяви від 03 квітня 2008 року - виконано самим ОСОБА_1 .

3. Рукописний запис « ОСОБА_1 », який розташовано зліва, в нижній частині документа, в графі: «Підпис Заставодавця» в оригіналі заяви від 03 квітня 2008 року - виконано самим ОСОБА_1 (а. с. 35-41 том 1).

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2021 року у справі № 253/4157/14-к провадження № 1-вп/243/1/2021 відновлено втрачені матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України в частині ухвали Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 квітня 2014 року по справі № 253/4157/14-к.

Наведеною ухвалою було відновлено зміст ухвали Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 квітня 2014 року у справі № 253/4157/14-к, яка набула законної сили 28 квітня 2014 року.

Наведеною ухвалою клопотання старшого прокурора прокуратури Центрально-Міського району м. Горлівки про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України - задоволено.

ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності, за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України на підставі статті 4, частини третьої статті 49 КК України; пункту 1 частини другої статті 284 та статей 283, 285, 286, 287 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України - закрито.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення матеріальних збитків залишено без розгляду.

Роз`яснено ОСОБА_1 його право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав в порядку цивільного судочинства (а. с. 170-183 том 1).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 20 ЦПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) зроблено висновок, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

За змістом частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Із матеріалів справи, що є предметом касаційного перегляду, вбачається, що спір виник щодо майна (грошових коштів), що є предметом забезпечення виконання зобов`язання кредитного договору - від 04 березня 2008 року, сторонами якого є юридичні особи (АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Сталь-Центр»), а тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства за правилами ГПК України.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 225/1207/20-ц (провадження № 61-1492св21) та правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада

2023 року у справі № 201/5876/22 (провадження № 61-4378сво23) де зазначено, що справи щодо правочину, у тому числі оскарження реєстраційних дій щодо такого правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання між юридичними особами, належить до юрисдикції господарського суду, оскільки такий правочин є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів.

Також колегія суддів зазначає, що решта вимог позивача є похідними від вирішення вимоги про розірвання договорів застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) і відступлення права вимоги (цесії) від 04 квітня 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», а тому їх теж треба розглядати за правилами господарського судочинства.

З урахуванням зазначеного, судам слід було закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства з огляду на суб`єктний склад сторін основного зобов`язання (юридичні особи).

Таким чином колегія суддів вважає обґрунтованими аргументи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

Порушення правил юрисдикції цивільних судів, визначених статтею 19 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування судових рішень із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 2а-15020/11/2670 (провадження № 11-169апп19)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

З урахуванням зазначеного, не обговорюючи питання правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що є підставою для їх скасування із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що оскільки розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, протягом десяти днів із дня отримання відповідної постанови він може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його участі

У серпні 2023 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшло клопотання про розгляд справи за його участі.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга).

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої даної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Верховний Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

З огляду на вказане касаційна скарга розглядається без повідомлення та виклику учасників справи.

Отже, оскільки ЦПК України передбачає можливість розгляду справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи, аргументи про розгляд справи за участю сторін у справі є непереконливими, тому відсутня необхідність у виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд справи за його участі.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталь-Центр», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист прав споживача, розірвання договорів застави, відновлення договорів (Вклад «Депозит VIP»), розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, надання оригіналів договорів та стягнення моральної шкоди, закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, і протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення позивач може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк