ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/252/23 Справа № 199/7265/20 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Максюти Ж.І.

суддів – Свистунової О.В., Пищиди М.М.

за участю секретаря – Ніколиної А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради про встановлення факту отримання виробничої травми, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради (далі – КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради) про встановлення факту отримання виробничої травми, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона працювала кондуктором громадського транспорту в Депо № 3 КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради.

23 жовтня 2019 року з 07 години 13 хвилин вона працювала по маршруту

№ 1 у трамвайному вагоні № 3003-3004 у місті Дніпро. Приблизно о 08 годині 30 хвилин у районі зупинки «Медична академія» трамвайний вагон № 3004 на повному ході зійшов із рейок, внаслідок чого вона впала, отримавши тілесні ушкодження, з якими була госпіталізована до лікарні.

У своїй відповіді від 30 липня 2020 року № 2016 на адвокатський запит

її представника в. о. директора КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради Лунєгов Є. С., зазначив, що акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом щодо неї не складався, оскільки вона не зверталася до адміністрації підприємства стосовно ушкоджень отриманих внаслідок сходу візка трамвайного вагону, натомість, 04 листопада 2019 року було складено акт № 92 за формою НТ

про нещасний випадок невиробничого характеру, який складався

за наявності відповідного листка непрацездатності.

Стверджувала, що зазначене не відповідає дійсності, оскільки вона зателефонувала та повідомила роботодавця про вказаний випадок і отримане нею травмування, що було заактовано.

Внаслідок таких травм (посттравматична торакалгія, люмбоішалгія праворуч з вираженим больовим і м`язово-тонічним синдромом, на фоні закритої неускладненої травми хребта з компресійною клиновидною деформацією тіла L1 хребця, задньо-серединні кили міжхребцевих дисків L4-L5, L5-S1) з 10 лютого 2020 року вона є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Вважала, що факт її травмування у робочий час на робочому місці підтверджено і фактично визнано відповідачем, а тому складення акта за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру (побутова травма) замість акта за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (виробнича травма) є незаконним і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт отримання нею 23 жовтня 2019 року о 08 годині 30 хвилин виробничої травми на КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, зобов`язати КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом по факту отримання нею, кондуктором цього підприємства, 23 жовтня 2019 року о 08 годині 30 хвилин виробничої травми.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд виходив із того,

що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факт настання нещасного випадку на виробництві саме під час виконання трудових обов`язків, як і не доведено факт відмови роботодавцем у складенні акта за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний

з виробництвом.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не повідомила роботодавця про нещасний випадок на виробництві з детальним описом обставин події та умов спричинення шкоди її здоров`ю і відповідною подальшою первинною документальною фіксацією зазначених обставин, не відбулось такого повідомлення й закладами охорони здоров`я.

Нещасні випадки невиробничого характеру розслідуються відповідно

до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України

від 22 березня 2001 року № 270 (далі – Порядок № 270). У матеріалах справи міститься акт від 04 листопада 2019 року № 92 за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру, де зазначено, що 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 за адресою свого мешкання впала на сходи та вдарилась спиною, пішла на роботу, де їй стало погано,

з приводу чого вона звернулася до лікарні та отримала лікарняний лист. Аналогічні пояснення були викладені позивачкою у своїй пояснювальній доповідній на ім`я начальника депо № 3. При цьому вказаний акт від 04 листопада 2019 року № 92 є чинним та позивачкою не оспорюється.

Районний суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки їх показання суперечать наявним у матеріалах справи доказам.

Крім того, суд не взяв до уваги доводи позивача та свідка ОСОБА_3 щодо психологічного тиску з боку працівників відповідача при наданні нею пояснювальної доповідної, оскільки в медичних установах позивачка добровільно вказувала, що травма побутова (впала на сходи).

Також суд відмовив у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, який стався з ОСОБА_1 23 жовтня 2019 року о 08 годині 30 хвилин, оскільки така вимога є неналежним способом захисту порушеного права позивачки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, на ігнорування судом факту підробки документів (дата складення її пояснювальної доповідної на ім`я начальника депо № 3 «25.XI.2019» було виправлено на «25.X.2019»); безпідставну відмову у задоволенні її клопотання про долучення доказів та призначення судово-медичної експертизи; не врахування її доводів про те, що акт від 04 листопада 2019 року № 92 про нещасний випадок невиробничого характеру вона не підписувала, з його змістом не погоджувалася.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Судом 1 інстанції встановлено, що 23 жовтня 2019 року КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради було складено акт з приводу сходу трамваю з колії, з якого убачається, що о 08 годині 04 хвилин під час слідування трамваю маршруту № 7 моторного вагону № 3003 та причіпного вагону № 3004 у напрямку станції «Медична академія» по проспекту Гагаріна у місті Дніпро під керуванням водія ОСОБА_4 відбувся схід вагона № 3004 вправо, внаслідок чого останній вдарився об дерево. Потерпілих немає (а. с. 34).

У письмових поясненнях водій трамваю маршруту № 7 моторного вагону

№ 3003 та причіпного вагону № 3004 ОСОБА_4 указала про те, що потерпілих немає, оскільки ніхто не звертався (а. с. 35).

04 листопада 2019 року комісією з розслідування нещасних випадків невиробничого характеру було складено акт № 92 про нещасний випадок невиробничого характеру, в якому зазначалося, що 23 жовтня 2019 року о 05 годині 10 хвилин ОСОБА_1 за адресою свого мешкання, виходячи з дому, оступилася та впала спиною на сходи. Пішла на роботу, їй стало погано, у зв`язку з чим вона звернулась до поліклініки та отримала лікарняний лист (а. с. 36).

В ході розгляду апеляційної скарги ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року було задоволено клопотання  ОСОБА_1  про проведення судово-медичної експертизи,проведення якої доручено КЗ “Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи” ДОР.

На вирішення експертизи поставлені наступні питання:

- чи могли у ОСОБА_1 утворитися зазначені у ії медичній документації тілесні ушкодження при її падінні на землю 23 жовтня 2019 року від спотикання з висоти ії зросту та падінні на рівну тверду поверхню?

- чи могли у ОСОБА_1 утворитися зазначені у ії медичній документації тілесні ушкодження при її падінні на металеві стойки та на підлогу в салоні трамваю 23 жовтня 2019 року при сході трамваю з рейок?

- чи існує причинно-наслідковий зв`язок між подією, яка сталася 23.10.2019 року під час сходу трамваю з рейок, та наявними у ОСОБА_1 хворобами або станом перебігу хвороб?

- якщо так, то які саме тілесні ушкодження отримала ОСОБА_1 , яка їх локалізація та яка давність та механізм утворення кожного з них?

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статями 384, 385 КК України.

Направлено експерту цивільну справу № 199/7265/20, апеляційне провадження № 22-ц/803/252/23 для проведення експертизи, оригінал медичної карти амбулаторного хворого поліклініки з даними обстеження до та після 23.10.2019 року; належним чином завірені копії медичної карти стаціонарного хворого № 0701521, №1298719 складених на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оригінал медичної карти стаціонарного хворого № 1211 на ім`я ОСОБА_1 ; належним чином завірені копії медичних карт № EA 103 та № EA 694 на ім`я ОСОБА_1 ; оригінал медичної карти стаціонарного хворого № 21507 на ім`я ОСОБА_1 , належним чином завірені копії медичної карти стаціонарного хворого № 4508/1187 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; медико-експертна справа про встановлення інвалідності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Ренгеновські знімки (у кількості 6 штук).

Згідно висновку експерта №441 від 06.11.2023 року на поставлені питання була надана наступна відповідь:

“Згідно аналізу наданої медичної документації у ОСОБА_1 встановлено хронічну вертеброгенну радикулопатію L5-S1, правобічний стійкий виражений больовий та м`язово-тонічний синдром, парез розгиначів правої стопи легкого ступеню, статично-динамічні порушення функції хребта та ходи ІІ-ІІІ ступеню, розповсюджений остеохондроз хребта, спонділоатроз, протрузії дисків L2-S1, кила диска L4-L5, помірний стеноз хребетного каналу на рівні L4-L5- S1, стан після операції (09.01.2020) дискектомія L5-S1.

Клінічний діагноз, вказаний після рентгенологічних досліджень хребта від 19.12.2019: компресійна клиноподібна деформація тіла L1, за терміном виникнення не відповідає часу подій 23.10.2019 року, що також підтверджується даними комп`ютерного дослідження від 20.11.2019 року, де встановлено відсутність компресійного перелому тіла L1.

Таким чином, комісія експертів дійшла висновку, що захворювання хребта у ОСОБА_1 є наслідком дегенеративного процесу й об`єктивних ознак будь-яких ушкоджень (тіла, хребта) не встановлено.”

Крім того, в судовому засіданні представником ОСОБА_1 - адвокатом Кшуташвілі В.О. було заявлено клопотання про виклик експерта ОСОБА_5 для пояснення експертного дослідження.

В судовому засіданні представником позивача ОСОБА_6 експерту Зубову О.Л. були поставлені наступні запитання :

Питання адвоката: Чи було зазначено в документах наданих для проведення експертизи, те що ОСОБА_1 до жовтня 2019 року робила ренгеновські знімки чи КАТе?

Відповідь експерта: На дослідження були надані знімки СКТ за 2019 рік, за 2020 рік та 4 рентгенологічних знімка за 2020 рік.

Питання адвоката: Чи було досліджено в повному обсязі рентгенівські знімки, які були надані для експертизи? Чи було там зазначено про те, що травма була раніше, чи взагалі її не було, а саме в знімках 2019 року.

Відповідь експерта: надані рентгенограми оглянуті фахівцем, кращим спеціалістом лікарні ім. Мечникова міста Дніпра, та він не каже про травму до того, чи ні , він каже про те, що є клиноподібна деформація, яка виникає не завжди при травмі, вона може виникати при захворюванні хребта дистрофічних змін. В даному випадку клиноподібна деформація не відповідає випадку який стався 23.10.2019 року по терміну виникнення. Це є наслідки навантаження хребта тіла людини.

Питання адвоката: при проведенні такої експертизи не витребовувалися від ОСОБА_1 документи, а саме рентгеновські знімки 2018 року, 2019 року, але не жовтень 2019 року, а раніше?

Відповідь експерта: Досить багато інформації треба, тому ми користуємося тими документами, які нам надають. Якщо надана інформація дає можливість прийти до висновку, то ми на цьому зупиняємося. Якщо не можливо визначитися із причиною змін, тоді робимо КАТе, МРТ, але за рахунок того, що виниклий проміжок часу з 2019 року по 2023 рік, то це нам не допоможе.

Питання адвоката: чи було враховано у висновку експертизи записи лікарів, які були надані для дослідження, де вони всі зазначали, що перелом хребта L1 і наслідки травми 23.10.2019 року? Чому тоді у всіх виписках ОСОБА_1 саме це зазначено?

Відповідь експерта: при проведенні експертизи експерти використовують тільки об`єктивні методи дослідження, в даному випадку був опис фахівця наданих рентгенограм, на яких не встановлено саме травматичних змін, які відповідали б 23.10.2019р.

Головуючий-експерту: Чи можливо дати чітку відповідь на питання ушкодження, які має Білякова, утворилися в наслідок травми чи в результаті її життєдіяльності? Чи можливо зробити про це категоричний висновок?

Відповідь експерта: ми при проведенні судово-медичної експертизи, маючи дату травми визначили, які можливі травматичні зміни виникли після 23.10.2019 року. Змін в хребті на 19.12.2019 по ренгенологічній картині відповідають терміну більше чотирьох місяців, що це було чи травма, чи захворювання ніхто не може визначити. Є критерії свіжого перелому, є критерії застарілих дистрофічно-дегенеративних змін хребта, вони можуть бути як застарілі сліди травми, так і застарілі сліди захворювання.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статті 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України та, відповідно, статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України також гарантують те, що цивільне та господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.

Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Зв`язок принципів змагальності та рівності, що, зокрема, досліджений у роботі «Конституційний принцип рівності та його особливості в адміністративному судочинстві», акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги є безпідставними. Обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні, судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду відповідачем, до суду апеляційної інстанції , не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін,то розподіл судових витрат,відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України, не проводиться.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:                                         Ж.І. Максюта

Судді:                         О.В. Свистунова

М.М. Пищида