справа 1-95 /07

ВИРОК

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

16 лютого 2007 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі головуючої судді                       Кушнір Н.В.

при секретарі                             Данчук Л.А.

з участю прокурора                  Квятковського Я.А.

захисника адвоката                   ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Рівному кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, непрацюючого, розлученого, проживаючого по АДРЕСА_1, судимого 30.03.2006 року Рівненським районним судом за ч.І ст. 164 КК України до шести місяців виправних робіт з відрахуванням в доход держави десяти відсотків заробітку,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,

встановив:

ОСОБА_2, будучи особою, яка засуджена 30 березня 2006 року Рівненським районним судом за ч.І ст. 164 КК України до 6 місяців виправних робіт з відрахуванням десяти відсотків заробітку в доход держави, в період відбування покарання, будучи неодноразово попереджений начальником кримінально -виконавчої інспекції Рівненського району про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування виправних робіт, 29 вересня 2006 року, відбувши 5 місяців виправних робіт, самовільно, без відповідного дозволу кримінально - виконавчої інспекції, звільнився з місця роботи, а також ухилявся від подальшого працевлаштування.

Крім того, 2 жовтня 2006 року він без поважних причин не з»явився в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації та у жовтні-грудні 2006 року декілька разів без поважних причин не з»являвся на виклики до кримінально-виконавчої інспекції. Незважаючи на неодноразові попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування виправних робіт, ОСОБА_2 від подальшого працевлаштування ухилився, в державну службу зайнятості не звертався.

Невідбута ОСОБА_2 частина покарання становить 1 місяць виправних робіт.

Підсудний в судовому засіданні свою вину у скоєному визнав повністю та підтвердив встановлені судом обставини.

Він знав про настання кримінальної відповідальності за ухилення від відбування виправних робіт, але з часу звільнення ніде не працевлаштувався, за допомогою в центр зайнятості не звертався. Крім того, він декілька разів без поважних причин не з»являвся по викликах до кримінально-виконавчої інспекції.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного у скоєному повністю доведена.

У зв"язку з тим, що учасники судового розгляду не оспорюють фактичні обставини

справи, суд вважає за можливе визнати дослідження доказів щодо цих обставин недоцільним. При цьому дані факти вважаються дослідженими та встановленими в судовому засіданні, оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи доведені наявними у справі доказами, які не потребують дослідження у ході судового розгляду справи. При цьому суд переконався у тому, що підсудний правильно розуміє зміст всіх обставин справи, які б підлягали б доказуванню і ним не заперечуються і сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає. Підсудному роз'яснено, що він при відмові від дослідження доказів щодо фактичних обставин справи буде позбавлені можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, підсудний настояв на істинності своєї позиції у визнанні вини і викладених обставинах справи.

Крім визнання підсудним своєї вини, його вина у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, дослідженими судом, зокрема показами свідка ОСОБА_3 / а.с.36 /, вироком суду /а.с.7-9 /, підписками / а.с.12, 13 /, постановою КВІ / а.с.14 /, наказом про звільнення / а.с.22 /, обліковою карточкою / а.с. 18-20 /, листком реєстрації / а.с. 15 /, поданням / а.с.6 /, письмовими попередженнями / а.с.24,26-29. 34-35 /.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2, будучи особою, яка засуджена до покарання у вигляді виправних робіт, умисно ухилився від відбування даного покарання, тому його дії суд кваліфікує за ч.2 ст.389 КК України.

При обранні виду і міри покарання суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується підсудний, згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, він посередньо характеризується за місцем проживання та роботи, працездатний, але протягом тривалого часу не працевлаштований.

Обставин, що пом"якшують або обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

Даний злочин скоєно після постановления вироку, але до повного відбуття покарання за попереднім вироком, тому остаточне покарання призначається на підставі ч.І ст.71 та ст.72 КК України.

Невідбуте покарання за попереднім вироком у вигляді виправних робіт, яке було переведено згідно вимог ч.І ст.72 КК України у арешт / 30 днів виправних робіт=10 днів арешту /, суд частково / п"ять днів арешту/ приєднує до покарання за новим вироком.

На підставі наведеного та керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст.389 КК України і призначити покарання у вигляді у вигляді арешту строком на один місяць.

На підставі ч.І ст.71, ст.72 КК України частково приєднати покарання, невідбуте за попереднім вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 30 березня 2006 року у вигляді 5 днів арешту і остаточне покарання визначити у вигляді арешту строком на один місяць п"ять днів.

Запобіжний захід підсудному до вступу вироку в закону силу змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши під варту негайно із залу суду.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання його копії.