справа 1-85/07

ВИРОК

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

16 лютого 2007 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі головуючої судді                       Кушнір Н.В.

при секретарі                             Данчук Л.А.

з участю прокурора                   Іванців М.Р.

потерпілої                                  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Рівному кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, непрацюючого, розлученого, проживаючого по АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.І ст. 164 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 з грудня 2001 року по грудень 2002 року, з січня 2003 року по червень 2003 року, з липня 2003 року і по даний час злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 03 грудня 1991 року коштів на утримання дитини / аліментів / на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше як по 20 крб. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 10.11.1991 року і до повноліття дітей та з грудня 2001 року по червень 2003 року, з липня 2003 року по серпень 2004 року і з вересня 2004 року по листопад 2004 року, з січня 2005 року і по даний час злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 25 липня 1997 року коштів на утримання дитини / аліментів / на користь ОСОБА_6на утримання дочки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше як 1 / 2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 04.07.1997 року і до її повноліття.

Станом на 01 грудня 2006 року заборгованість по аліментах з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 становить 6 964,93 грн., на користь ОСОБА_6 - 6 439,37 грн.

Підсудний в судовому засіданні свою вину у скоєному визнав повністю і підтвердив встановлені судом обставини. По суті справи показав, що в 1984 році він одружився з ОСОБА_3, яка після одруження вона взяла його прізвище - ОСОБА_3. Під час їхнього шлюбу у них народилось троє дітей: син ОСОБА_4 1986 р.н., дочка ОСОБА_5 1990 р.н., дочка ОСОБА_8 1992 р.н. Вони перестали жити разом з 1991 року, а 14 вересня 1993 року офіційно розлучилися. Згідно рішення суду від 3 грудня 1991 року він повинен сплачувати аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, але не менше як по 20 крб., щомісячно починаючи з 10.11.1991 р. на кожну дитину. На момент присудження даних аліментів ще одна їхня спільна донька ОСОБА_8 ще не народилась.

У 1991 році він почав проживати разом з ОСОБА_6, офіційно з нею вони не одружувались. Під час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилась дочка ОСОБА_7, яку вони вдвох виховували. Оскільки через деякий час у нього з ОСОБА_6 не склались стосунки, то в 1996 році він з нею розійшовся. Згідно рішення Рівненського районного суду від 25.07.1997 року він повинен сплачувати на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян на дитину, починаючи з 04.07.1997 року і до її повноліття.

До грудня 2001 року він щомісячно ОСОБА_6 та ОСОБА_3 сплачував гроші на утримання дітей, а з цього час не сплачує, бо працює неофіційно. Разом з тим, ОСОБА_3 у грудні 2002 року сплатив 180 грн., у червні 2003 року - 100 грн., ОСОБА_6 у червні 2003 року ним було сплачено 100 грн., у серпні 2004 року - 67 грн., у листопаді 2004 року - 50 грн. та у грудні 2004 року - 20 грн. Своїй доньці ОСОБА_7, коли вона ще не ходила до школи, він подарував плаття, коли вона йшла в перший клас - купив спортивний костюм, а коли вона ходила в третій клас придбав кросівки та колготки. Більше грошей на утримання дітей він не сплачував, подарунків, продуктів харчування, одягу їм не купував, особисто дітям грошей не давав і вихованням своїх дітей він не займається.

На момент присудження аліментів він працював офіційно, тому з його заробітної плати вираховувались гроші на утримання дітей. На даний час він працює неофіційно, тому щомісячно має стабільний прибуток, але аліменти не сплачує. Він неодноразово писав державному виконавцю пояснення та обіцяв погасити наявну заборгованість та надалі сплачувати аліменти. Крім того, його державний виконавець попереджав про те, що він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів, але він і надалі продовжує не сплачувати аліменти. Участі у вихованні дітей не приймає та не допомагає їх матерям їх утримувати матеріально. Зобов"язується найближчим часом погасити заборгованість по аліментах.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного у скоєному повністю доведена.

У зв"язку з тим, що учасники судового розгляду не оспорюють фактичні обставини справи, суд вважає за можливе визнати дослідження доказів щодо цих обставин недоцільним. При цьому дані факти вважаються дослідженими та встановленими в судовому засіданні, оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи доведені наявними у справі доказами, які не потребують дослідження у ході судового розгляду справи. При цьому суд переконався у тому, що підсудний правильно розуміє зміст всіх обставин справи, які б підлягали б доказуванню і ним не заперечуються та сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає. Підсудному роз"яснено, що він при відмові від дослідження доказів щодо фактичних обставин справи буде позбавлений можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, підсудний настояв на істинності своєї позиції у визнанні вини і викладених обставинах справи

Потерпіла ОСОБА_1 показала, що у 1984 році вона одружилась з ОСОБА_2. Після одруження взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_3, Під час їхнього шлюбу у них народилось троє дітей: син ОСОБА_4 1986 р.н., дочка ОСОБА_5, 1990 р.н., дочка ОСОБА_8 1992 р.н. Оскільки чоловік їй зраджував, то вона з ним перестала жити з 1992 року, а 14 вересня 1993 року вони з ОСОБА_2 офіційно розлучились. Ще раніше вона звернулась з заявою до Рівненського районного суду про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей і він повинен сплачувати аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, але не менше як по 20 крб., щомісячно починаючи 10.11.1991р. на кожну дитину. На момент присудження аліментів ще одна дочка ОСОБА_8 не народилась.

Після того, як було присуджено аліменти, ОСОБА_3 ОСОБА_2 їх потроху сплачував, а починаючи з кінця 2001 року перестав сплачувати гроші, бо до цього періоду він працював офіційно і в цей період з його заробітної плати проводилися відрахування. У грудні 2002 року ОСОБА_2 переказав 180 грн., у червні 2003 року сплатив 100 грн. і більше грошей вона від нього не отримувала. її колишній чоловік участі у вихованні дітей не приймає, до них у гості не приходить. Подарунків, продуктів харчування та одягу дітям не

робить. Вона знає, що її колишній чоловік на даний час працює неофіційно, тому щомісячно має гроші, але аліментів їй не сплачує, борг не погашає, не переймається життям дітей. Станом на 01.12.2006 року її колишній чоловік заборгував аліментів в сумі 6 964,93 грн. На даний час вона знову одружилася, тому її прізвище ОСОБА_1. Виховувати дітей їй допомагає її новий чоловік. Усім необхідним вона разом з новим чоловіком забезпечує дітей, а її колишній чоловік долею та життям спільних дітей не переймається.

Крім визнання підсудним своєї вини, його вина у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, дослідженими судом, зокрема: показаннями потерпілої ОСОБА_6 / а.с.37-38 /, довідкою Державної виконавчої служби у Рівненському районі / а.с.32-33, 41-42 /, довідкою Рівненського районного центру зайнятості / а.с.40 /, протоколом допиту свідка - працівника Державної виконавчої служби в Рівненському районі ОСОБА_9 / а.с.50 /, свідків - спільних дітей ОСОБА_4 / а.с.22 /, ОСОБА_7 / а.с.39 /, протоколами очних ставок / а.с.23 - 24, 40 /, рішенням суду / а.с.27 /, постановою про стягнення аліментів / а.с.45 / свідоцтвами про народження / а.с.28, 29, 49 /, свідоцтвом про розірвання шлюбу / а.с.30 /, трудовою книжкою / а.с.65-68 /.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей / аліментів /, тому його дії суд кваліфікує за ч.І ст. 164 КК України.

При обранні виду та міри покарання суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується підсудний, згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, він посередньо характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, є здоровим та працездатним, але не працевлаштованим.

Обставин, що обтяжують та пом»якшують покарання підсудного, суд не вбачає.

Таку сукупність обставин суд вважає підставою для застосування відносно підсудного ст.75 КК України з покладенням на нього певних обов'язків, оскільки, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, суд вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання, але в умовах постійного контролю за його поведінкою з боку органів кримінально-виконавчої системи.

На підставі наведеного та керуючись ст.323, 324, 335 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.І ст. 164 КК України і призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов»язки.

Зобов»язати ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з"являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід підсудному до вступу вироку в законну силу залишити попередній -підписка про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.