ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2023Справа № 910/10151/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/10151/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 209 527 479,09 грн.

Представники сторін:

від позивача: Головатюк В.О.;

від відповідача: Сидоренко В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 209 527 479,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором транспортування природного газу № 1907000615 від 31.12.2019, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 144 862 549,86 грн, за прострочення сплати якої нарахована пеня в сумі 21 166 797,10 грн, інфляційні втрати - 37 157 073,98 грн та 3% річних у розмірі 6 341 058,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.08.2023.

01.08.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність позивачем розрахунку вартості перевищення потужності умовам п. 8.3. Договору, а також не наданням позивачем належних доказів, які підтверджують факт надання послуг перевищеної потужності відповідачу. Також, відповідач просив суд зменшити розмір пені, заявлений позивачем, до 0,1%, тобто до 21 166,80 грн.

04.08.2023 на електронну пошту суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні 10.08.2023 судом було оголошено перерву до 07.09.2023 за клопотання представника відповідача, який просив надати час для підготовки заперечень на відповідь на відзив.

14.08.2023 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні 07.09.2023 судом було оголошено перерву до 21.09.2023 за клопотанням представників сторін.

Враховуючи відсутність будь-яких заяв і клопотань представників сторін та оскільки у підготовчому засіданні 21.09.2023 вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.11.2023.

Присутній у судовому засіданні 02.11.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, а також просив задовольнити клопотання про зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України в судовому засіданні на стадії дослідження доказів у справі було оголошено перерву до 07.12.2023.

У судовому засіданні 07.12.2023 під час судових дебатів представник позивача позов підтримав; представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.12.2023, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

31.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (за договором - оператор) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (за договором - замовник) було укладено Договір транспортування природного газу № 1907000615, що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.

У п.2.1 договору визначено, що за цим договором оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Згідно з п.2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Пунктами 2.3-2.4 договору передбачено, що обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.

Згідно з пунктом 2.5 договору, замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.

Відповідно до пункту 2.6 договору, оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору.

Пунктом 3.1 договору визначені обов`язки оператора, до яких належить в тому числі: своєчасне надання послуг належної якості; розміщення на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг з врегулювання добового небалансу, Типовий договір транспортування природного газу і Кодекс; здійснення у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, виплату грошових коштів на рахунок замовника, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.

Відповідно до п. 3.2 договору оператор має право, зокрема, стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності.

У відповідності до пункту 4.1. договору замовник зобов`язаний, зокрема: не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень).

Згідно з пунктом 4.2 договору замовник має право: отримувати від оператора послуги належної якості та в обумовлені цим договором строки; замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям; отримувати від оператора всю необхідну інформацію щодо роботи газотранспортної системи, від якої залежить належне виконання замовником своїх зобов`язань за цим договором; передати права щодо доступу до газотранспортної системи, які він набуває за цим договором, іншим суб`єктам ринку природного газу за умови повідомлення про це оператора у порядку і строки, передбачені Кодексом та цим договором; отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим договором; користуватись іншими правами, передбаченими договором та чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 7.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 06.07.2020) вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; послуги з врегулювання добового небалансу - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

Відповідно до п. 17.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 16.04.2020) цей договір набирає чинності з 1 січня 2020 року та діє до 31.12.2022. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Вартість перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за формулою наведеною в п.8.3 договору.

Відповідно до пункту 8.3 договору за результатами остаточної алокації відборів та подач замовника оператор здійснює розрахунок вартості плати за перевищення замовленої потужності у відповідному розрахунковому місяці. Підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу. Замовник зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.

Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений у цьому пункті, визначається за даними оператора.

Тарифи для ТОВ "Оператор ГТС України" на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020 - 2024 роки встановлені постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013. Зокрема, цією постановою НКРЕКП встановлено тарифи для:

- точки входу з фізичним розташуванням від суміжних газовидобувних підприємств (через мережі яких може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств), та

- віртуальної точки входу з невизначеним фізичним розташуванням від суміжних газовидобувних підприємств (через мережі яких може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств).

За результатами остаточної алокації точок входу та виходу до/з газотранспортної системи відповідача, позивач виявив наявність у відповідача за період з липня по грудень 2020 року та з лютого 2021 року по грудень 2022 року перевищення замовленої договірної потужності на загальну суму 144 862 549,86 грн та здійснив розрахунок вартості такої плати у відповідному розрахунковому місяці.

У відповідно до пункту 8.3 договору, позивачем через інформаційну платформу були направлено відповідачу:

- рахунок № 07-2020-1907000615/9980000 від 31.07.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за липень 2020 року на загальну суму 4 077 374,14 грн.;

- рахунок № 08-2020-1907000615/9980000 від 31.08.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за серпень 2020 року на загальну суму 4 219 265,30 грн.;

- рахунок № 09-2020-1907000615/9980000 від 30.09.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за вересень 2020 року на загальну суму 4 902 250,96 грн.;

- рахунок № 10-2020-1907000615/9980000 від 31.10.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за жовтень 2020 року на загальну суму 7 190 872,92грн.;

- рахунок № 11-2020-1907000615/9980000 від 30.11.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за листопад 2020 року на загальну суму 7 133 699,41 грн.;

- рахунок № 12-2020-1907000615/9980000 від 31.12.2020 на оплату за перевищення договірної потужності за грудень 2020 року на загальну суму 6 095 158,45 грн.;

- рахунок № 02-2021-1907000615/9980000 від 28.02.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за лютий 2021 року на загальну суму 4 606 457,42 грн.;

- рахунок № 02-2021-1907000615/9980221/1 від 31.03.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за лютий 2021 року на загальну суму 146 764,33 грн.;

- рахунок № 01-2021-1907000615/9980121/1 від 31.03.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за січень 2021 року на загальну суму 99 996,22 грн.;

- рахунок № 03-2021-1907000615/9980000 від 31.03.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за березень 2021 року на загальну суму 4 514 395,73 грн.;

- рахунок № 04-2021-1907000615/9980000 від 30.04.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за квітень 2021 року на загальну суму 6 115 370,56 грн.;

- рахунок № 05-2021-1907000615/9980000 від 31.05.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за травень 2021 року на загальну суму 4 811 040,85 грн.;

- рахунок № 06-2021-1907000615/9980000 від 30.06.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за червень 2021 року на загальну суму 1 910 293,06 грн.;

- рахунок № 07-2021-1907000615/9980000 від 31.07.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за липень 2021 року на загальну суму 1 177 327,49 грн.;

- рахунок № 08-2021-1907000615/9980000 від 31.08.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за серпень 2021 року на загальну суму 2 991 478,64 грн.;

- рахунок № 09-2021-1907000615/9980000 від 30.09.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за вересень 2021 року на загальну суму 3 409 978,31 грн.;

- рахунок № 10-2021-1907000615/9980000 від 31.10.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за жовтень 2021 року на загальну суму 5 946 998,47 грн.;

- рахунок № 11-2021-1907000615/9980000 від 30.11.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за листопад 2021 року на загальну суму 3 808 378,21 грн.;

- рахунок № 12-2021-1907000615/9980000 від 31.12.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за грудень 2021 року на загальну суму 5 352 143,24 грн.;

- рахунок № 01-2022-1907000615/9980000 від 31.01.2022 на оплату за перевищення договірної потужності за січень 2022 року на загальну суму 5 500 236,02 грн.;

- рахунок № 02-2022-1907000615/9980000 від 28.02.2022 на оплату за перевищення договірної потужності за лютий 2022 року на загальну суму 5 118 676,43 грн.;

- рахунок № 03-2022-1907000615/9980000 від 31.03.2022 на оплату за перевищення договірної потужності за березень 2022 року на загальну суму 134 500 782,11 грн.;

- рахунок № 04-2022-1907000615/9980000 від 30.04.2022 на оплату за перевищення договірної потужності за квітень 2022 року на загальну суму 128 896 066,32 грн.;

- рахунок № 05-2021-1907000615/9980000 від 31.05.2022 на оплату за перевищення договірної потужності за травень 2022 року на загальну суму 5 771 567,62 грн.;

- рахунок № 06-2021-1907000615/9980000 від 30.06.2022 на оплату за перевищення договірної потужності за червень 2022 року на загальну суму 5 285 051,26 грн.;

- рахунок № 07-2022-1907000615/9980000 від 31.07.2022 на оплату за перевищення договірної потужності за липень 2022 року на загальну суму 5 270 726,56 грн.;

- рахунок № 08-2022-1907000615/9980000 від 31.08.2022 на оплату за перевищення договірної потужності за серпень 2022 року на загальну суму 6 034 001,27 грн.;

- рахунок № 09-2022-1907000615/9980000 від 30.09.2022 на оплату за перевищення договірної потужності за вересень 2022 року на загальну суму 7 508 088,40 грн.;

- рахунок № 10-2022-1907000615/9980000 від 31.10.2022 на оплату за перевищення договірної потужності за жовтень 2022 року на загальну суму 7 215 384,18 грн.;

- рахунок № 11-2021-1907000615/9980000 від 30.11.2022 на оплату за перевищення договірної потужності за листопад 2022 року на загальну суму 6 394 007,18 грн.;

- рахунок № 12-2021-1907000615/9980000 від 31.12.2022 на оплату за перевищення договірної потужності за грудень 2022 року на загальну суму 6 349 873,10 грн.;

- звіти про використання замовленої потужності АТ "Укргазвидобування" за газові місяці: з липня по грудень 2020 року, з лютого 2021 року по грудень 2022 року (файли та реєстри наявні в матеріалах справи).

Позивачем також направлено відповідачу акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності), проте вказані акти відповідачем не підписані.

Відповідач частково оплатив рахунки на оплату за перевищення договірної потужності за березень та квітень 2022 року на загальну суму 257 491 154,30 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання зі сплати вартості плати за перевищення замовленої договірної потужності за спірний період, у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 144 862 549,86 грн.

Пунктом 13.5 договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Оскільки внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором виникла заборгованість, позивач додатково нарахував позивачу пеню в сумі 21 166 797,10 грн, інфляційні втрати - 37 157 073,98 грн та 3% річних у розмірі 6 341 058,15 грн.

Відповідач не визнав заявленої до стягнення суми заборгованості за договором, оскільки вважає, що визначені позивачем оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності у спірний період включає в себе обсяги природного газу, що був поданий самим позивачем до внутрішньопромислових газопроводів відповідача, переміщений внутрішньопромисловими газопроводами та поданий на точках входу в ГТС/ГРМ. Тому, у розумінні положень статей 901, 903 ЦК України та статті 32 Закону України "Про ринок природного газу", не може бути послугою, яка надається позивачем за укладеним Договором, а отже, і виключає можливість отримання плати позивачем.

Крім того, відповідач вказує на те, що позивач не враховує, що відповідно до положень пункту 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС, а також умов Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, у тому числі і умов пункту 8.3 Договору, розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці оператор має здійснювати за результатами остаточної алокації відборів та подач замовника. Остаточні алокації, які передавалися відповідачем не відповідають даним, наведеним оператором у звітах про використання замовленої потужності, що свідчить про відсутність підстав для повного задоволення позовних вимог.

Також, відповідач зазначив у своїх запереченнях, що при розрахунку оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності за березень та квітень 2022 року позивачем не було враховано наказ Міністерства енергетики України № 110 від 07.03.2022 щодо не застосування «надбавочних» коефіцієнтів.

Серед іншого, відповідачем у відзиві заявлено про зменшення розміру пені, оскільки у спірний період АТ «Укргазвидобування» виконувало спеціальні обов`язки з формування ресурсу природного газу для побутових споживачів і виробників теплової енергії.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався наступними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарським кодексом України у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин 1, 3 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 2 статті 180 Господарського кодексу України).

Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС та Типовим договором транспортування природного газу.

Кодекс ГТС є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).

За змістом частин 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Таким чином, дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договорами надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 глави 3 "Основні засади доступу до газотранспортної системи" розділу І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2497 від 30.09.2015, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за N1383/27828, затверджено типовий договір транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Відповідно до положень пунктів 1, 9, 10 глави 1 розділу VIII цього Кодексу одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.

Згідно з п.п. 1, 2 глави 1 розділу IX "Розподіл потужності" Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди: 1) річний - потужність в визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового року; 2) квартальний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно); 3) місячний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового місяця (місяці - починаються кожного першого дня газового місяця); 4) на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності. Потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Загальна потужність кожної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи дорівнює сумі технічних потужностей усіх фізичних точок виходу до газорозподільної системи, які вона об`єднує.

Відповідно до пункту 10 глави 1 розділу IX "Розподіл потужності" Кодексу ГТС потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу. Загальна потужність кожної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи дорівнює сумі технічних потужностей усіх фізичних точок виходу до газорозподільної системи, які вона об`єднує. Потужність фізичних точок виходу до газорозподільної системи не розподіляється.

Відповідно до пунктів 17, 18 глави 1 розділу IX "Розподіл потужності" Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу / виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу / виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Оператор газотранспортної системи оприлюднює на своєму веб-сайті перелік точок входу / виходу, обсяг технічної, договірної та вільної потужності. Оператор газотранспортної системи зазначає про точки входу/виходу, для яких з точки зору технічних обмежень обсяг та вид потужності може відрізнятись в окремі періоди газового року.

Відповідно до абз. 13 пункту 2 глави 3 розділу ХV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи вчиняє дії, які дозволяють уникнути можливості виникнення перевантажень, зокрема стягує із замовника послуг транспортування додаткову оплату за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.

Згідно з п. 8.3 договору за результатами остаточної алокації відборів та подач замовника оператор здійснює розрахунок вартості плати за перевищення замовленої потужності у відповідному розрахунковому місяці.

У відповідності до абзацу 3 пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.

Підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу. Замовник зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем (п. 8.3 договору).

Тарифи для ТОВ "Оператор ГТС України" на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020 - 2024 роки встановлені постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013. Зокрема, цією постановою НКРЕКП встановлено тарифи для:

- точки входу з фізичним розташуванням від суміжних газовидобувних підприємств (через мережі яких може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств), та

- віртуальної точки входу з невизначеним фізичним розташуванням від суміжних газовидобувних підприємств (через мережі яких може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств).

В даному випадку, перевищення замовленої потужності відбулося саме у вказаних точках входу (в т.ч, віртуальних точках. Тобто, за наслідками остаточної алокації оператором було встановлено, що на вказані очки входу до газотранспортної системи від замовника надійшли обсяги природного газу перевищенням замовленої потужності (замовленого обсягу).

Так, позивач виявив наявність у відповідача перевищення замовленої договірної потужності та направив відповідачу рахунки на оплату, а також звіти про використання замовленої потужності АТ "Укргазвидобування" за газові місяці: з липня по грудень 2020 року, з лютого 2021 року по грудень 2022 року (через інформаційну платформу) та відповідні акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) (поштою).

Також позивач засобами поштового зв`язку надіслав на адресу відповідача для підписання акти наданих послуг за газові місяці: з липня по грудень 2020 року, з лютого 2021 року по грудень 2022 року, що підтверджується долученими позивачем до справи описи вкладення у цінний лист та списки поштових відправлень.

Водночас, відповідач вказані акти не підписав, надавши листи, в яких просив відкоригувати звіт про використання замовлених потужностей в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та акти за надані послуги перевищення замовленої (договірної) потужності з урахуванням остаточної щодобової алокації за відповідні газові місяці (арк.спр.34-52 т. 3).

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до п.п. 11.1-11.3 договору послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг.

Оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора.

Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту складання та направлення позивачу мотивованої відмови від підписання актів.

В той же час, в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження факту звернення відповідача до позивача з метою уточнення фактичних обсягів перевищення використання договірної потужності з метою дотримання положень п. 4.1. договору щодо свого обов`язку не перевищувати замовлені потужності, а також своєчасно оплачувати вартість наданих послуг.

А також, ні з моменту отримання АТ "Укргазвидобування" актів та звітів, ні станом на момент розгляд справи відсутні спори, предметом яких було б оспорювання вартості додаткової плати чи обсягів перевищення потужності АТ "Укргазвидобування".

У відповідача, як у замовника, в силу положень п. 11.3 договору з моменту отримання актів наданих послуг та рахунків на їх оплату виник обов`язок сплатити на користь позивача вартість перевищення договірної потужності саме за даними останнього.

Відповідач частково оплатив виставлені позивачем рахунки, сплативши за березень та квітень 2022 року 257 491 154,30 грн, що не заперечувалось учасниками справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено виникнення у відповідача заборгованості в сумі 144 862 549,86 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати додаткової плати за перевищення розміру замовленої потужності з липня по грудень 2020 року, з лютого 2021 року по грудень 2022 року та факту наявності заборгованості у розмірі 144 862 549,86 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, твердження відповідача про відсутність у нього обов`язку з оплати вартості перевищення замовленої (договірної) потужності, оскільки заявлені позивачем об`єми газу є обсягами газу інших товариств, які були транзитом протранспортовані через внутрішньопромислові мережі відповідача та подані останніми у внутрішні газорозподільні мережі, судом не приймаються до уваги, оскільки позивач, як Оператор ГТС, в силу положень частин першої, другої статті 23 Закону України "Про ринок природного газу" є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців. Оператор ГТС не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу, здійснюючи виключно діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь інших учасників ринку природного газу.

Відповідно до Кодексу ГТС оператором газотранспортної системи (оператор ГТС), який на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників (пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

Глава 4 розділу IV Кодексу ГТС регламентує вимоги до наповнення інформаційної платформи поточними та статистичними даними, зокрема суб`єктами ринку природного газу (операторами ГТС, ГРС, суміжними газовидобувними підприємствами тощо).

Так, відповідно до пункту 4 вказаної глави оператор газотранспортної системи повинен вносити до інформаційної платформи актуалізовану інформацію щодо всіх точок входу/виходу до/із газотранспортної системи та інформацію про всіх суб`єктів ринку, з якими оператор газотранспортної системи уклав договір транспортування, у тому числі по прямих споживачах.

Оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема, дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи (пункт 5).

Суміжні газовидобувні підприємства, а також газовидобувні підприємства, безпосередньо підключені до газорозподільних систем, відповідно до вимог цього Кодексу та за формами, погодженими оператором газотранспортної системи з Регулятором, зобов`язані вносити до інформаційної платформи інформацію щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), видобутий/вироблений природний газ яких передається до газотранспортної системи через суміжне газовидобувне підприємство та/або до газорозподільної системи через газовидобувне підприємство, безпосередньо підключене до газорозподільної системи (пункт 6).

Постачальники відповідно до вимог цього Кодексу повинні вносити до інформаційної платформи інформацію щодо власних споживачів та періодів постачання їм природного газу; номінацій/реномінацій (пункт 7).

Оператор газотранспортної системи відповідно до вимог глави 3 цього розділу надає замовникам послуг транспортування доступ до інформаційної платформи для внесення ними інформації, передбаченої цим Кодексом (пункт 8).

Отже, відповідно до Кодексу ГТС інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором ГТС, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу (далі - інформаційна платформа).

Таким чином, Кодекс ГТС передбачає функціонування інформаційної платформи, як електронну взаємодію між суб`єктами ринку природного газу. Функціонування платформи забезпечує оператор ГТС (функції якого на момент виникнення спірних правовідносин виконував позивач) задля надання послуг транспортування природного газу відповідно до Кодексу ГТС. Платформа дозволяє автоматизувати процеси електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу - оператором ГТС, операторами ГРМ та замовниками послуг транспортування газу. Платформа дозволяє операторам ГТС та ГРМ бачити статус небалансів замовників послуг транспортування газу/перевищення розміру заявленої потужності, тощо (подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №927/1041/19).

При цьому, суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №904/7656/21 (щодо стягнення заборгованості з оператора ГРМ за послуги з перевищення договірної потужності) відзначено, що учасники ринку природного газу повинні дотримуватися правил, визначених Кодексом ГТС у відповідній редакції на момент надання відповідних послуг, навіть якщо відповідні зміни не були внесені до договору транспортування природного газу, укладеного сторонами.

Як уже зазначалось, відповідно до пункту 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу (вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.02.2023 у справі № 910/17423/21, від 06.07.2023 у справі № 910/17380/21, постановлених за схожих правовідносин).

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (стаття 125 Конституції України, стаття 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів").

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із частиною четвертою статті 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, вирішуючи питання доцільність врахування висновків Верховного Суду у конкретній справі, судам варто виходити з того, що такі висновки мають бути викладені судовим касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні норм процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що правовідносини сторін, які виникли у даній справі є однаковими з правовідносинами сторін у справі № 910/17423/21 та №910/17380/21.

Крім того, відповідач належним чином не довів суду порушення позивачем положень наказу Міністерства енергетики України № 110 від 07.03.2022 при розрахунку оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності за березень та квітень 2022 року.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 21 166 797,10 грн, інфляційні втрати - 37 157 073,98 грн та 3% річних у розмірі 6 341 058,15 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 13.5 договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши складений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість і відповідність вимогам цивільного та господарського законодавства, відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 21 166 797,10 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат і 3% річних за визначені позивачем періоди, які відповідачем, зокрема, не оспорювалися, судом встановлено, що заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені судом враховане наступне.

Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на нарахування неустойки виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення суми, а також доводили його скрутне матеріальне становище на день вирішення спору.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр-т Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490) заборгованість у розмірі 144 862 549 грн. 86 коп., пеню - 21 166 797 грн 10 коп., інфляційні втрати - 37 157 073 грн 98 коп., 3% річних - 6 341 058 грн 15 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 939 400,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.12.2023.

Суддя А.І. Привалов