справа № 2а-6942/09/0670
категорія 3.3.3
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвин О. Т.,
при секретарі - Бєлоусовій Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області третя особа на стороні відповідача начальник управління МВС України вЖитомирській області
про поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулута 5000 грн. моральної шкоди,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним і скасувати наказ начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області генерал-майора міліції Присяжнюка В.П. від 11 вересня 2009 року № 360 – о/с про звільнення його з органів внутрішніх справ, поновити його на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу ДПС № 2 роти ДПС (для обслуговування доріг державного значення) при УМВС, стягнути на його користь - 1700 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 20 квітня та 10 серпня 2009 р. він не вчиняв жодних дій що дискредитували звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, не порушував вимоги Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ та не використовував своє службове становище у цивільно-правових відносинах, а у вчиненому 08 лютого 2009 року правопорушенні, що виразилось у незаконному отриманні грошової винагороди від гр. ОСОБА_3 він щиро розкаявся, вину свою визнав, та поніс заслужене дисциплінарне покарання, а отже вдруге накладати дисциплінарне стягнення за проступок, вчинений 8 лютого 2009 року, є протиправним. Також зазначав, що незаконне звільнення з роботи завдало йому значних моральних страждань, позбавило можливостей реалізації своїх професійних знань і умінь, потягнуло погіршення відносин з колегами по колишній роботі, а також близькими оточуючими людьми, перед якими йому прийшлось неодноразово виправдуватись та доводити, що не він є правопорушником, який заслуговує крайніх заходів дисциплінарного впливу.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях наданих суду.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ. 13 серпня 2009 року ОСОБА_4 звернувся до начальника УМВС України в Житомирській області зі скаргою на неправомірні дії інспектора дорожньо - патрульної служби взводу ДПС № 2 роти ДПС (для обслуговування доріг державного значення) м. Житомира при УМВС України в Житомирській області сержанта міліції ОСОБА_1 (а.с.47). На підставі вказаної скарги ОСОБА_4 УМВС України в Житомирській області була проведена службова перевірка, за результатами якої було встановлено допущення ОСОБА_1 вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, порушення вимог Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ, використання свого службового становища у цивільно-правових відносинах, незаконного отримання грошової винагороди від гр. ОСОБА_3.(а.с.44-46)
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, (далі Дисциплінарний статут), на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області генерал-майора міліції Присяжнюка В.П. від 22 вересня 2009 року № 384 –о/с позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановлянням на військовий облік) за п. 66 (як особу, що скоїла вчинок, який дискредитує звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.10). Підставою для винесення вказаного наказу став оспорюваний позивачем наказ начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області генерал-майора міліції Присяжнюка В.П. від 11 вересня 2009 року № 360 –о/с яким його було звільнено з органів внутрішніх справ за допущення вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, порушення вимог Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ, використання свого службового становища у цивільно-правових відносинах, незаконного отримання грошової винагороди від гр. ОСОБА_3.(а.с.8-9).
Згідно з п.1 ст. 14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України № 552 від 06.12.1991 року "Про заходи по зміцненню законності в діяльності органів внутрішніх справ", (далі Інструкція) підставами для проведення службового розслідування є заяви, скарги та листи громадян. Однак в порушення вказаних норм відповідачем була призначена і проведена службова перевірка, а не службове розслідування (а.с.43).
Крім того, згідно з п. 15 Інструкції особа, у відношенні якої проводиться службове розслідування, має право: давати усі та письмові пояснення, заявляти клопотання, надавати докази по суті досліджуваних обставин; заявляти відводи у відношенні працівника, який проводить службове розслідування, подавати скарги на його дії та рішення; знайомитись по закінченню службового розслідування з затвердженим висновком, а з дозволу керівника, що призначив службове розслідування, з матеріалами перевірки в частині яка його стосується, якщо це не суперечить вимогам про збереження державної таємниці; оскаржувати затверджений висновок службового розслідування у порядку, встановленому Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України. Проте, такими правами позивач скористатися не зміг, оскільки, як це видно з матеріалів перевірки, його не було ознайомлено ні з висновком, ні з самими матеріалами службової перевірки.
Також відповідно до п. 10 Інструкції, при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всесторонньому дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб і інші обставини); наявність вини працівника органів внутрішніх справ в скоєнні порушення, мета та мотиви порушення; обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як пом'якшувальні, так і обтяжуючі його відповідальність; характеристика особи, що скоїла порушення (відношення до служби, поведінка до порушення); причини та умови, що сприяли скоєнню порушення; характер та розміри нанесених порушенням збитків. Однак у висновках службової перевірки зазначено тільки обтяжуючі обставини а саме те, що ОСОБА_1 в 2009 році притягувався до дисциплінарної відповідальності за незаконне отримання грошової винагороди від гр. ОСОБА_3 але не зазначено те, що у 2009 році він також був нагороджений грамотою Житомирської обласної ради за сумлінне виконання службових обов'язків, високий професіоналізм та з нагоди 12-ої річниці створення служби Державтоінспекції МВС України (а.с.24).
Суд вважає, що відповідачем було порушено процедуру проведення службового розслідування, а сама перевірка була проведена не повно, не об'єктивно та з порушенням норм чинного законодавства.
Згідно з п. 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії; у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі; за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків; у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства, відомства (організації, установи); за службовою невідповідністю; у разі скоєння злочину, після набрання законної сили обвинувальним вироком суду; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку. Отже Положенням встановлено виключні підстави, згідно з якими відбувається дострокове звільнення зі служби.
Підставою для звільнення позивача зі служби, як це вбачається з наказу начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області генерал-майора міліції Присяжнюка В.П. від 22 вересня 2009 року № 384 –о/с, який ґрунтується на матеріалах службової перевірки та направленої до прокуратури Житомирського району, стало вчинення ОСОБА_1 вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу. Проте, постановою помічника прокурора Житомирського району юриста 2 класу Поліщука В.Л. від 11 вересня 2009 року було відмовлено в порушені кримінальної справи відносно ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю в його діях складу злочину (а.с.15-17).
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кримінально - процесуального кодексу України, якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що надійшли, не встановлено підстав для порушення кримінальної справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у діянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку чи іншого порушення громадського порядку, прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя вправі, відмовивши в порушенні кримінальної справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській організації, службі у справах дітей, трудовому колективу або власнику підприємства, установи, організації чи уповноваженому ним органу для вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали для застосування в установленому порядку заходів адміністративного стягнення.
Отже, посилання начальника УМВС України в Житомирській області в наказі від 22.09.2009 року № 384 о/с на вчинення позивачем вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, на порушення вимог Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ та на використання свого службового становища у цивільно-правових відносинах, є безпідставними тому, що прокуратурою Житомирського району не було встановлено ні факту вчинення злочину, ні факту адміністративного чи дисциплінарного проступку.
Наказом №492-о/с від 30 листопада 2009 року було внесено зміни до пункту 1 наказу начальника УМВС України в Житомирській області від 11.09.2009 року № 360 о/с (а.с. 81). Відповідно до вказаних змін ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ за допущення вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, порушення вимог Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ, використання свого службового становища у цивільно-правових відносинах.
Оскільки 20 квітня 2009 року та 10 серпня 2009 року ОСОБА_1 не перебував на службі та не виконував службові обов'язки, в матеріалах службової перевірки відсутні докази, які б підтверджували факт погрози ОСОБА_4, а також те, що прокуратурою Житомирського району не було встановлено факту вчинення вчинку що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення вимог Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ та використання свого службового становища у цивільно-правових відносинах, то суд за таких обставин вважає, що позов в частині визнання протиправним та скасування п. 1 наказу начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області генерал-майора міліції Присяжнюка В.П. від 11 вересня 2009 року № 360 –о/с, із змінами, внесеними наказом №492-о/с від 30 листопада 2009 року, є обґрунтований і підлягає задоволенню, а позивач підлягає поновленню на посаді.
Одночасно з вирішенням питання про поновлення на посаді, суд вирішує питання щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки спеціального законодавства, яке регулює питання щодо оплати за час вимушеного прогулу працівників міліції не має, суд застосовує загальне законодавство з цього питання - Кодекс законів про працю України, відповідно до якого на відповідача покладається обов'язок оплатити працівнику час вимушеного прогулу.
З врахуванням розміру середньоденного заробітку позивача, визначеного згідно з Постановою КМ України від 8 лютого 1995 року №100 (80,26 грн.), кількості робочих днів вимушеного прогулу згідно з графіком роботи позивача (54 дні), заробітна плата за час вимушеного прогулу становить 4334,04рн. (54 днів х 80,26 грн.) (а.с..72). Вказана сума підлягає стягненню з УМВС України в Житомирській області.
За наведених вище обставин підлягає задоволенню і позов про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач, безумовно, відчував себе скривдженим, як в період звільнення, так і протягом наступного часу, відчував певні негативні емоції і дискомфорт, був позбавлений джерела засобів до існування, прикладав додаткові зусилля для організації свого життя, змушений був захищати свої права в суді. Разом з тим, суд вважає, що час вимушеного прогулу є відносно незначним, а тому суд вважає, що така моральна шкода може бути компенсована позивачу сумою 1000 грн., яка підлягає стягненню відповідно до ст.237-1 КЗпП України з УМВС України в Житомирській області, керівником якого прийнято рішення про звільнення.
Постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 1725,62 грн. підлягає негайному виконанню відповідно до ст.256 КАС України.
Керуючись Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ України, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, Кодексом законів про працю України, ст.ст. 159-163, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п.1 наказу начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 11 вересня 2009 року № 360-о/с із змінами, внесеними наказом №492-о/с від 30 листопада 2009 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо - патрульної служби взводу ДПС №2 роти ДПС (для обслуговування доріг державного значення) м.Житомира при УМВС України в Житомирській області з 22 вересня 2009 року.
Стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 4334,04 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 1725,62 грн. допустити до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: О.Т. Літвин