Справа № 522/11316/17 Провадження № 2/522/8013/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року Приморський районний суд міста ОСОБА_1

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

за участю секретаря Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування розпорядження та свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, та про усунення перешкод у користуванні горищем,

ВСТАНОВИВ :

В червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради та ОСОБА_4 про визнання недійсними розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 14.10.2010 року № 1104 «Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири № 9-а, розташованої в житловому будинку за адресою : вулиця Затишна, 2» і свідоцтва про право власності серії САС № 914728 на квартиру АДРЕСА_1 (вул. Уютній) в м. Одесі від 28.10.2010 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_4, та про зобов’язання ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні горищем будинку № 2 по вул. Затишній (вул. Уютній) в м. Одесі шляхом демонтажу встановлених на цьому горищі дверей, демонтажу охоронної сигналізації та забезпечення безперешкодного та вільного доступу в будь-який час на горище та дах будинку № 2 по вул. Затишній (вул. Уютній) в м. Одесі.

У лютому 2018 року позивач подав адресовану суду свою письмову заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої остаточно просить: визнати недійсними та скасувати розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 14.10.2010 року № 1104 «Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири № 9-а, розташованої в житловому будинку за адресою : вулиця Затишна, 2» і свідоцтво про право власності серії САС № 914728 на квартиру АДРЕСА_1 (вул. Уютній) в м. Одесі від 28.10.2010 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_4; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (вул. Уютній) в м. Одесі, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 25.02.2011 року за р. № 118; та зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні горищем будинку № 2 по вул. Затишній (вул. Уютній) в м. Одесі шляхом демонтажу встановлених на цьому горищі дверей, демонтажу охоронної сигналізації та забезпечення безперешкодного та вільного доступу в будь-який час на горище та дах будинку № 2 по вул. Затишній (вул. Уютній) в м. Одесі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує, що у 2016 році дізнався про те, що колишня власниця квартири АДРЕСА_2 (Уютній) в м. Одесі ОСОБА_4 самовільно здійснила реконструкцію цієї квартири, зі збільшенням її площі на 311,4 кв.м. за рахунок приєднання до квартири приміщення горища, після чого, за зверненням ОСОБА_4, розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 14.10.2010 р. № 1104 був затверджений технічний висновок про можливість подальшої експлуатації вказаної реконструйованої квартири, на підставі якого ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності (серії САС № 914728) на квартиру АДРЕСА_1 (вул. Уютній) в м. Одесі від 28.10.2010 року, а згодом відчужила цю квартиру на користь ОСОБА_3 на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу від 25.02.2011 р. за р. № 118.

З огляду на наведене, позивач вважає, що оспорювані розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 1104 від 14.10.2010 р. та свідоцтво про право власності серії САС № 914728 від 28.10.2010 р. не відповідають закону та порушують його права як співвласника горища житлового будинку № 2 по вул. Затишній (вул. Уютній) в м. Одесі.

Також позивач вказує, що внаслідок таких незаконних дій відповідачів він позбавлений доступу на горище вищевказаного житлового будинку, в тому числі позбавлений можливості обслуговувати і ремонтувати дах будинку, який на цей час знаходиться у неналежному технічному стані, обслуговувати та перевіряти димові та вентиляційні канали, які виходять на дах будинку, що робить експлуатацію встановленого в належній йому квартирі № 4 цього будинку газового обладнання небезпечним.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримала позов, а представник виконавчого комітету Одеської міської ради ОСОБА_7 не визнав позов і просив відмовити у задоволенні позову в зв’язку з пропуском позивачем строку для звернення до суду з даним позовом.

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради не повідомила суду причину неявки свого представника, хоча про дату, час і місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить поштова накладна ПН№ 9978 від 12.03.2018 р. про отримання нею судової повістки.

Відповідач ОСОБА_4 не повідомила суду причину своєї неявки, хоча про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить поштова накладна ПН№9979 від 12.03.2018 р. про отримання нею судової повістки.

Відповідач ОСОБА_3 веде дану справу в суді через своїх представників ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які не повідомили суду причини своєї неявки, хоча про дату, час і місце наступного розгляду справи були повідомлені в суді 21.02.2018 р. під розписку, про що свідчить довідковий лист, який приєднаний судом до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників позивача та виконкому Одеської міської ради, суд доходить висновку, що позовна заява позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_2 є власником квартири № 4, загальною площею 167,6 кв.м., житловою площею 112,1 кв.м., що знаходиться в будинку № 2 по вул. Затишній (вул. Уютній) в м. Одесі, на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.1999 р., посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 за р. № 4-4728, зареєстрованого в Одеському міжміськбюро технічної інвентаризації 13.10.1999 р. (номер запису : 947 в книзі : 340пр-120).

ОСОБА_4 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 (вул. Уютній) в м. Одесі, загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за р. № 941, зареєстрованого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» Одеської міської ради 24.06.2008 р. (номер запису : 110 в книзі : 8доп-154).

Згодом ОСОБА_4 самовільно, без отримання відповідної дозвільної документації, здійснила реконструкцію квартири АДРЕСА_1 (вул. Уютній) в м. Одесі, шляхом її переобладнання та збільшення її площі на 311,4 кв.м. за рахунок приєднання до неї приміщення горища цього будинку, що підтверджується технічним паспортом на цю квартиру, виготовленим КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» Одеської міської ради у 2010 році.

За зверненням ОСОБА_4, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради було прийняте розпорядження від 14.10.2010 р. № 1104 «Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири № 9-а, розташованої в житловому будинку за адресою : вулиця Затишна, 2», яким було затверджено технічний висновок ВКФ ТОВ «Термодім-Юг» про можливість подальшої експлуатації квартири № 9-а, розташованої в житловому будинку за адресою: вулиця Затишна, 2, загальною площею 377,8 кв.м., у тому числі житловою площею 26,7 кв.м., власником якої є ОСОБА_4

На підставі вказаного розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, виконкомом Одеської міської ради видане ОСОБА_4 свідоцтво про право власності серії САС № 914728 від 28.10.2010 р. на квартиру № 9-а, загальною площею 377,8 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., що розташована в будинку № 2 по вул. Затишній в м. Одесі, зареєстроване в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» 12.11.2010 р. (номер запису: 110 в книзі : 86доп-155). При цьому, це свідоцтво про право власності видане ОСОБА_4 замість договору купівлі-продажу від 10.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за р. № 941, зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН» 24.06.2008 р. (номер запису: 110 в книзі: 86доп-154).

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про архітектурну діяльність» власники та користувачі об’єктів нерухомості зобов’язані отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов’язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об’єкта архітектури.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контрою декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до п. 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

Проте ОСОБА_4 не надала суду доказів на підтвердження того, що нею було в установленому законом порядку отримано декларацію про початок виконання будівельних робіт та/або декларацію про готовність об’єкта до експлуатації.

Більш того, ОСОБА_4 не надано доказів суду на підтвердження того, що вона у встановленому законом порядку набула право власності на приміщення горища будинку № 2 по вул. Затишній (вул. Уютній) в м. Одесі, яке було приєднане нею до квартири № 9-а цього будинку в ході проведення реконструкції.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

За нормами ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Право власності може набуватися різними способами, які в науці традиційно поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності належать: набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у т. ч. на об’єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК України); набуття права власності на перероблену річ чи на зібрані плоди або привласнені (добуті) загальнодоступні дари природи, у т. ч. в результаті полювання на диких звірів, вилову риби (ч. 2 ст. 189, статті 332, 333 ЦК); визнання права власності за певних умов на самочинне будівництво (ст. 376 ЦК); набуття права власності на скарб, бездоглядну домашню тварину, знахідку або інше безхазяйне майно, у т. ч. на майно, від якого відмовився або на яке втратив право попередній власник (статті 335–338, 340, 341, 343 ЦК); набуття права власності на майно добросовісним набувачем від неуповноваженого відчужувача у разі відмови власнику в задоволенні позову про його витребування (статті 330, 388, 389 ЦК); набуття права власності за набувальною давністю на окремі об’єкти (ст. 344 ЦК).

До похідних способів належить набуття цього права: на підставі правочинів (ст. 334 ЦК); в порядку спадкування після смерті громадянина (ст. 1216 ЦК); в порядку правонаступництва при реорганізації юридичної особи (ч. 2 ст. 104, статті 107, 109 ЦК); у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (ст. 345 ЦК).

Враховуючи викладене, право власності не може виникати ані з розпоряджень органів місцевого самоврядування, ані зі свідоцтв про право власності, виданих на підставі таких розпоряджень.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку – приміщення, призначені забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Цією ж статтею встановлено, що допоміжні приміщення є спільним майном багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 2 ст. 4 указаного Закону, власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з частиною 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники багатоквартирного будинку зобов’язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку.

Рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02 березня 2004 року  встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2, як і інші власники та мешканці квартир та нежитлових приміщень житлового будинку № 2 по вул. Затишній (вул. Уютній) в м. Одесі, є співвласником всіх допоміжних приміщень цього будинку, включаючи горище будинку. Тобто горище будинку разом з іншими допоміжними приміщеннями знаходиться у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень будинку № 2 по вул. Затишній (вул. Уютній).

Згідно зі ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Вирішуючи дану справу, суд також враховує, що відповідач ОСОБА_3 не спростував в суді доводи позивача стосовно того, що відповідач, на порушення вищевказаних норм закону, чинить позивачу, як співвласнику горища будинку №2 по вул. Затишній (вул. Уютній), перешкоди у здійсненні ним права користування цим майном та перешкоди у виконанні покладених на нього законом обов’язків щодо належного утримання спільного майна, а також, що ОСОБА_3, посилаючись на те, що горище знаходиться у приватній власності, захопив його, повністю перекривши доступ до горища шляхом встановлення броньованих дверей та охоронної сигналізації.

Разом з тим, фактично ОСОБА_3 набув право власності на квартиру № 9-а, загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., що знаходиться в будинку № 2 по вул. Затишній (вул. Уютній) в м. Одесі, на підставі укладеного ним з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу від 25.02.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за р. № 118, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 70619768 від 17.10.2016 р., хоча станом на дату укладення цього договору загальна площа згаданої квартири № 9-а фактично вже складала 377,8 кв.м. (а не 66,4 кв.м.), а право власності ОСОБА_4 на цю квартиру було зареєстровано на підставі оспорюваного свідоцтва про право власності серії САС № 914728 від 28.10.2010 р., виданого замість договору купівлі-продажу віл 10.06.2008 р. за р. № 941, та зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 12.11.2010 р. (номер запису : 110 в книзі : 86доп-155).

Тобто на дату укладення договору купівлі-продажу від 25.02.2011 р. за р. № 118 згаданої квартири під № 9-а загальною площею 66,4 кв.м. вже не існувало.

Відповідно до ч.1, 2, 2, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що внаслідок вищевказаних протиправних дій відповідача ОСОБА_3, позивач позбавлений доступу на горище житлового будинку № 2 по вул. Затишній (вул. Уютній), позбавлений можливості обслуговувати і ремонтувати дах будинку, позбавлений можливості обслуговувати та перевіряти димові та вентиляційні канали, які виходять на дах будинку, що робить експлуатацію встановленого в цьому будинку газового обладнання небезпечним, оскільки в кожній квартирі цього будинку є газове обладнання, за допомогою якого здійснюється опалення квартир та підігрів води.

Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу регулюються постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2496 «Про затвердження Правил постачання природного газу».

Крім того, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 року №285 були затверджені Правила безпеки систем газопостачання.

Згідно з п. 5.10. Правил безпеки систем газопостачання власники (балансоутримувачі та/або орендарі (наймачі) житлових і громадських будинків, підприємств комунального та побутового обслуговування населення повинні своєчасно перевіряти стан і за потреби проводити ремонт димових і вентиляційних каналів, оголовків димоходів, а також забезпечувати безперешкодний доступ до всіх приміщень будинків представникам газорозподільного підприємства для проведення технічного обслуговування газового обладнання і перевірки приміщень на загазованість та за необхідності відключення газового обладнання.

Згідно з п. 6 Правил безпеки систем газопостачання, безпечну експлуатацію та технічне обслуговування димових і вентиляційних каналів житлових і громадських будинків забезпечує власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач). Перевірка і прочищення димових та вентиляційних каналів повинні виконуватися спеціалізованою організацією, яка має дозвіл на виконання цих робіт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Періодичній перевірці і прочищенню зокрема підлягають димоходи опалювальних печей, ємкісних газових водонагрівачів і опалювальних котлів, які працюють сезонно, - не рідше ніж один раз на рік (перед початком опалювального сезону), які працюють цілий рік, - два рази на рік (навесні і восени); димоходи від газових проточних і ємкісних газових водонагрівачів для гарячого водопостачання, ресторанних газових плит (залежно від матеріалу) - не рідше ніж один раз на 6 місяців (цегляні, цегляні і азбестоцементні, цегляні і керамічні димоходи) і не рідше ніж один раз на рік (металеві - з товщиною стінки не менше 3 мм, азбестоцементні, керамічні та із жаростійкого бетону).

Вентиляційні канали підлягають перевірці і прочищенню одночасно з димовими. У разі відсутності димових каналів вентиляційні канали підлягають перевірці один раз на рік.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що позивач довів в суді свої позовні вимоги.

Також суд бере до уваги, що про існування оспорюваних розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 1104 від 14.10.2010 р., свідоцтва про право власності серії САС № 914728 від 28.10.2010 р. та договору купівлі-продажу від 25.02.2011 р. за р. № 118 позивач дізнався лише у 2016 році. Доказів, які б спростовували цю обставину, суду не надано.

Відповідно до ст.ст.256, 257 та ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач звернувся до суду з даним позовом в червні 2017 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд стягує з відповідачів в рівних частинах на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 2624,80 грн., пов’язані із сплатою судового збору.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 264-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Задовольнити позов ОСОБА_2.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 14 жовтня 2010 року № 1104 «Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири № 9-а, розташованої в житловому будинку за адресою : вулиця Затишна, 2».

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності серії САС № 914728 на квартиру АДРЕСА_1 (вул. Уютній) в м. Одесі від 28 жовтня 2010 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (вул. Уютній) в м. Одесі, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 25 лютого 2011 року за р. № 118.

Зобов’язати ОСОБА_3 (ІПН : НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 24.11.1997 р., зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1) усунути перешкоди ОСОБА_2 (ІПН : НОМЕР_3, НОМЕР_4, виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 04.09.1998 року, адреса місця проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2, (вул. Уютна)АДРЕСА_3) в користуванні горищем будинку № 2 по вул. Затишній (вул. Уютній) в м. Одесі шляхом демонтажу встановлених на цьому горищі дверей, демонтажу охоронної сигналізації та забезпечення безперешкодного та вільного доступу в будь-який час на горище та дах будинку № 2 по вул. Затишній (вул. Уютній) в м. Одесі.

Стягнути з ОСОБА_3, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради та ОСОБА_4 в рівних частинах 2624 (дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 березня 2018 року.

Суддя Н.А.Ільченко

16.03.18