ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/1778/18

Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2018 року Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС в Одеській області, позивач) звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом, в якому просило затримати громадянина Бангладеш ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 31.06.2018 з поміщенням до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що відповідач здійснив незаконний перетин державного кордону України, в подальшому проживав на території України без документів на право проживання в Україні вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУаАП, у нього відсутній паспортний документ, який надає право здійснити виїзд з території України, які визначені ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а тому ДМС звернулось до суду з відповідними позовними вимогами.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

30.01.2018 працівниками ГУ ДМС України в Одеській області в ході проведення профілактичних заходів з протидії нелегальній (незаконній) міграції було виявлено особу без документів, яка назвалась громадянином Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н, за адресою: АДРЕСА_1

В результаті проведеної перевірки наявних документів та відібраних пояснень у Відповідача було встановлено, що громадянин Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н, знаходиться на території України без документів на право проживання в Україні.

Громадянин Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н, пояснив, що виїхав із Бангладеш 01.06.2017. В Україну він прибув з метою працевлаштування. Кордон України перетинав нелегально через територію РФ поза межами КПП України, паспорт громадянина Бангладеш для виїзду за кордон на його імя забрав посередник. ГУ ДМС України в Одеській області встановлено, що громадянин Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н, на території України знаходиться не законно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.

В ході перевірки Відповідача було отримано інформацію з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система Аркан) встановлено, що офіційний вїзд на територію України відповідач не здійснював. Даний факт свідчить про перебування громадянина Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н , на території України без законних на те підстав.

30.01.2018 до Посольства Народної республіки Бангладеш в Україні направлено повідомлення про затримання відповідача для ідентифікації та необхідності прийняття участі в процедурі з ідентифікації особи та оформлення документів на повернення до країни громадянського походження.

За таких обставин ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що громадянин Бангладеш ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснив незаконний перетин державного кордону України, в подальшому проживав на території України без документів на право проживання в Україні вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУаАП, у нього відсутній паспортний документ, який надає право здійснити виїзд з території України, які визначені ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і тому не має можливості на данний час здійснити виїзд з території України, що унеможливлює ідентифікацію особи відповідача та забезпечення примусового видворення за межі України.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ (далі - Закон №3773)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що позивачем в процесі розгляду справи не надано жодних доказів ухилення відповідача від виїзду після прийняття рішення про повернення, або наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання такого рішення.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, які виникли в даній справі регулюються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ (далі - Закон №3773).

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з п. 14 ст. 1 Закону №3773, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до частини 1 стаття 9 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

З матеріалів справи вбачається, що відомості про в'їзд на територію України і подальше перебування на території України на законних підставах відповідача відсутні, що вказує на грубе порушення з боку відповідача норм Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Крім цього, відповідач був затриманий працівниками ГУ ДМС України в Одеській області за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме проживання без документів на право проживання в Україні.

На даний час у відповідача відсутній паспортний документ, обов'язкова наявність якого визначена ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якої іноземці в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом або іншими міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив незаконний перетин державного кордону України, в подальшому проживав на території України без документів на право проживання в Україні вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУаАП, у нього відсутній паспортний документ, який надає право здійснити виїзд з території України, які визначені ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якої в'їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Вищевказані обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, не має документів для перетинання державного кордону України на законних підставах і тому не має можливості на даний час здійснити виїзд з території України, що унеможливлює ідентифікацію особи відповідача та забезпечення примусового видворення за межі України.

Таким чином, оскільки у громадянина Бангладеш ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н, відсутні документи на право перебування на території України, а також легального перетину державного кордону України; відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту; підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" відсутні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для затримання громадянина Бангладеш ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 31.06.2018 з поміщенням до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 07.02.2018 року № 743/432/16-а (К/9901/3819/18 К/9901/3821/18).

У статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що:

« 1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом,:

f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

«Затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» у відповідності до другої частини статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, як наголошено в § 164 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 р. у справі "А. та інші проти Сполученого Королівства" буде виправдано до тих пір, поки йде процес депортації або екстрадиції. Якщо така процедура не виконується з належною ретельністю, затримання особи перестає бути допустимим відповідно до статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Частиною 1 ст.289 КАС України встановлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Частиною 11 статті 289 (яка є спеціальною нормою) встановлено строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до пункту 27 частини 1 статті Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства:

- стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення;

- стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

- затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України;

- затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Згідно ч. 2 ст. 101 КАС України (яка є загальною нормою) процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДМС України в Одеській області не зверталось з клопотанням про зобов'язання громадянина Бангладеш ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, внести заставу та з клопотанням про взяття даної особи на поруки підприємства, установи чи організації, в зв'язку з тим, що внесення застави полягає у внесенні іноземцем, особою без громадянства або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тобто існує імперативний обов'язок Кабінету Міністрів прийняти такий Порядок.

На даний час, Кабінетом Міністрів України, на виконання ст. 289 КАС України не прийнято порядок внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування судом застави як заходу до іноземця, який застосовується адміністративним судом в порядку КАС України.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про неможливість практичного застосування судом застави до іноземця, оскільки відсутній механізму реалізації судом положень ст. 289 КАС України при застосуванні до іноземця застави

Враховуючи вищевикладене, колія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до громадянина Бангладеш ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 слід застосувати найбільш суворий захід, передбачений ч. 11 ст. 289 КАС України, як затримання з поміщенням останнього до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України до 31.06.2018 року.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 20.03.2018 року.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: Д.В.Запорожан

Суддя: О.В.Яковлєв