ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/12174/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 листопада 2017 року у справі № 308/9447/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій щодо відмови в призначені грошового утримання протиправними,-

судді в 1-й інстанції - Фазикош О.В.,

час ухвалення рішення - 14.11.2017 року, не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 14.11.2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій щодо відмови в призначенні довічного грошового утримання в розмірі 84% заробітної плати судді у відставці протиправними та зобов'язання вчинення певних дій.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20.04.2017 року згідно наказу голови господарського суду Закарпатської області позивач був відрахований зі штату з посади судді цього суду з 20.04.2017 року, у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя України №831/0/15-17 від 13.04.2017 року. 21.04.2017 року господарським судом Закарпатської області у відповідності до постанови Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 «Про затвердження Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами пенсійного фонду України» управлінню Пенсійного фонду України Закарпатської області надіслано пакет документів з поданням та заявою позивача про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 У вересні поточного року позивач звернувся з заявою до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про проведення перерахунку призначеного щорічного довічного грошового утримання судді у відставці, однак така була залишена без задоволення з посиланням на те, що його стаж хоч і становить 22 років 1 місяць 26 днів, проте з них тільки 10 років 9 місяців 3 дні на посаді судді, що дає право на нарахування щорічного довічного грошового утримання судді в розмірі 80% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Позивач вважає, що таке призначення щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% заробітку є безпідставним, оскільки до його стажу роботи на посаді судді не зараховано половину строку навчання у Львівському державному університеті ім. І. Франка та робота в органах прокуратури, які відповідно до встановленого законом порядку підлягають зарахуванню і дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84% заробітку.

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці від 21.04.2017 року №1, стаж роботи позивача складається з навчання в Львівському державному університеті ім. І. Франка (половина навчання) - 2 роки 5 місяців 11 днів; стажиста - помічника прокурора Ужгородського району, прокурора цивільно-судового відділу прокуратури Закарпатської області, прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави у судах прокуратури Закарпатської області, начальника відділу з питань розгляду листів та прийому громадян прокуратури Закарпатської області - 8 років 11 місяців 12 днів; суддя господарського суду Закарпатської області -10 років 9 місяців 3 дні; - всього 22 роки 1 місяць 26 днів.

Позивач вказує, що оскільки він працював на посаді судді до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», стаж роботи на посаді судді підлягав обчисленню відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом, а саме з урахуванням положень ст. 43, 44 чинних на той час Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року та постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», які регулювали питання визначення стажу роботи, який давав право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Так, згідно п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 11.06.2008 року № 545) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи судді на посаді не менше 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих навчальних закладах на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

З 05.08.1992 року по 27.06.1997 року позивач навчався у Львівському державному університеті ім. І. Франка на денній формі навчання та закінчив повний курс навчання за спеціальністю правознавство. Половина навчання у вищому навчальному закладі - 2 роки 5 місяці 11 днів (дані розрахунку стажу роботи), підлягала зарахуванню до стажу, який давав право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, так як визначення цього стажу за ним зберігалось згідно з «Перехідними положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів». На прокурорській посаді він працював з 05.08.1997 року по 17.07.2006 року, тобто 8 років 11 місяців і 12 днів. Позивач зазначає, що з урахуванням половини строку навчання у вищому навчальному закладі та роботи в органах прокуратури стаж його роботи на посаді судді в сукупності склав 22 роки 1 місяць і 26 днів (розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці), що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84% заробітної плати. Відповідач увагу на вказані обставини не звернув, внаслідок чого призначив щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці без урахування половини строку його навчання у вищому навчальному закладі та роботи в органах прокуратури, що й обумовили призначення в меншому розмірі, ніж передбачено законом.

Також позивач звертає увагу, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Зважаючи на це поділ стажу та виокремлення з відповідного стажу роботи на посаді судді періоду навчання у вищому юридичному закладі та роботи в органах прокуратури, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним та таким, що суперечить вказаному законодавству, яким передбачено визначення стажу роботи на посаді судді, у тому числі умови зарахування до вказаного стажу половини строку навчання у вищому навчальному закладі, та періоду роботи в органах прокуратури, оскільки за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання зараховується, зокрема, період роботи органах прокуратури, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, і відповідний стаж є єдиним та визначається - як стаж роботи на посаді судді.

За таких обставин, позивач просить: визнати протиправними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області по відмові в призначенні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% заробітної плати з зарахуванням до стажу роботи судді, роботу в прокуратурі та половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І. Франка; зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці, роботу в прокуратурі та половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І. Франка, всього 11 років 04 місяці і 23 дні; зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області нарахувати і виплачувати ОСОБА_1, починаючи з 21 квітня 2017 року, щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 84 відсотків заробітної плати на відповідній посаді судді господарського суду Закарпатської області, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання; зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щомісячного довічного грошового утримання судді за період з 21 квітня 2017 року, з урахуванням проведених виплат; відшкодування судових витрат покласти на відповідача.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 листопада 2017 року у справі № 308/9447/17 позовні вимоги задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що з 28 березня 2015 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів», стаття 135 якого зазначає, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Зарахування іншої діяльності до стажу роботи, що дає право на відставку, Законом не передбачено.

Просить скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 листопада 2017 року у справі № 308/9447/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Вищої ради юстиції від 13 квітня 2017 року №831/о/15-17 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді господарського суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. 20 квітня 2017 року наказом голови господарського суду №02.4-06/22-к позивача відраховано зі штату суду днем 20.04.2017 року.

Згідно з розрахунком стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданим господарським судом Закарпатської області, стаж роботи судді Кривки Василя Павловича станом на 20 квітня 2017 року становить 22 роки 01 місяць 26 днів, у тому числі у стаж зарахований період: навчання в Львівському державному університеті ім. І. Франка (половина навчання) - 2 роки 5 місяців 11 днів; робота стажиста - помічника прокурора Ужгородського району, прокурора цивільно-судового відділу прокуратури Закарпатської області, прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави у судах прокуратури Закарпатської області, начальника відділу з питань розгляду листів та прийому громадян прокуратури Закарпатської області - 8 років 11 місяців 12 днів.

З листа-відповіді Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області №02/К-151 від 06.09.2017 року вбачається, що з 21 квітня 2017 року позивачу призначено щомісячне довічне грошову утримання судді у відставці в розмірі 80% від суми заробітної плати, в порядку визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, відповідачем було лише враховано період роботи позивача на посаді судді - 10 років 09 місяців 3 дні, та не зараховано роботу в прокуратурі та половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І. Франка, який становить 11 років 04 місяці 23 дні. Відповідачем зазначено, що періоди навчання у вищому навчальному закладі та роботи в органах прокуратури враховуються до стажу, який дає право на відставку судді, а розмірі же грошового утримання залежить тільки від стажу роботи на посаді судді.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів» №2453-VІ, було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 141 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року №1-8/2016) передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

За приписами частини першої статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545), стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже, стаж роботи позивача на посаді судді, з урахуванням періоду навчання та роботи в органах прокуратури, складає 11 років 4 місяці 23 дні, що дає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, прийшла до висновку про відсутність підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області - залишити без задоволення.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 листопада 2017 року у справі № 308/9447/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник

судді Я. С. Попко

Р. Б. Хобор

Повне судове рішення складено 21.03.2018 року