У К Р А Ї Н А
Місцевий Ленінський районний суд міста Севастополя
Справа № 2а-2460/2009 р.
Категорія 2.31
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2009р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Балюкової К.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя про про поновлення строку на звернення до суду, перерахунок та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка, ОСОБА_1, 25.09.2009 р. звернулася із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя в якому просила суд, відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р.; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок суми коштів недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з врахуванням індексації; стягнути з відповідача суму коштів недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.04.2007 р. по 01.04.2009 р. у сумі 9 389 грн.91коп. Вимоги свого позову мотивувала тим, що вона має дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до діючого в цій сфері законодавства щомісячно їй повинна сплачуватися грошова допомога у розмірі прожиткового мінімуму, однак у порушення цього, за спірний період, вказана допомога сплачувалась їй лише у розмірах 129-144 грн. щомісячно. Зазначала, що сума недоплати за 2007 рік складає 2984,51 грн., за 2008 рік – 4753,8 грн., за вказаний нею період до 01.04.2009 р. – 1651,6 грн. Вказувала на те, що посилання відповідача при невиплаті у повному обсязі вказаної допомоги на Закони про державні бюджети різних років, на її думку, є неспроможними, оскільки ці правові нормативні акти не мають рівну юридичну силу з нормативно – правовими актами, якими встановлені спірні виплати та не можуть їх скасовувати.
Позивачка до судового засідання не з’явилася, надавши заяву про розгляд справи в її відсутність та підтримання заявлених нею вимог у повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з’явилася, але надала до суду заперечення на позов, в яких позов не визнала у повному обсязі з підстав його необґрунтованості, також вказувала, що Конституцією України встановлено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються розходи держави на суспільні потреби, їх розмір, цільове призначення. Відповідними Законами про Державний бюджет України на відповідний рік передбачався визначений обсяг виплат сім’ям із дітьми, які не досягли трьох років. У зв’язку з чим, зазначені виплати Управління праці та соціального захисту населення здійснювало відповідно до Конституції у межах бюджетних асигнувань, обсяг коштів на дану виплату надходив до їх Управління також з розрахунку коштів, передбачених бюджетом в даній частині. Звертала увагу суду на те, що УТСЗН є органом виконавчої влади – розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, яке діє у межах виділених йому на даний вид виплат коштів, тому порушення прав позивачки відбулося з вини законодавчого органу, який встановив розмір виплат на кожний рік. Зазначала, що після визнання неконституційними положень ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік”, відповідні асигнування для збільшення виплат з державного бюджету до них не надходили. Також представник просила суд застосувати до позовних вимог наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду, передбачені ст..99 КАС України. Із зазначеного нею у сукупності, просила суд в задоволенні позову відмовити.
Визнаючи наявні матеріали справи про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим, згідно зі ч.2 ст. 122 КАС України, розглянути справу в порядку письмового провадження та постановити рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матерю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження, яке мається в матеріалах справи, до того вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку та є застрахованою особою відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” , що підтверджено копією відповідного свідоцтва.
Згідно ст.43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 р. № 2240 (зі змінами та доповненнями), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованої особи надається у розмірі прожиткового мінімуму.
Вимоги позову щодо нарахування та стягнення з відповідача щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку заявлені позивачкою за період з 01.04.2007 – по 01.05.2009 р., у позові просить поновити пропущений строк для звернення до суд за період із 09.07.2008 по 31.12.2007 р., вказуючи про те, що про порушення її прав їй стало відомо лише після оприлюднення Рішення Конституційного суду України у засобах масової інформації. Однак, суд вважає, що задоволенні вимог позивача за період з 01.04.2007 р. по серпень 2008 р. включно необхідно відмовити в зв’язку із пропущеним строку звернення до суду відповідно до вимог ст. 99 КАС України. Згідно ч.2 ст.99 КАС України річний строк для звернення до суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Посилання позивача на незнання про існування порушення її прав до оприлюднення Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 р. суд вважає неспроможними, оскільки Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 р., який регламентує порядок та розміри виплат позивачці по догляду за дитиною пройшов обов’язкову процедуру оприлюднення та був загальновідомим, тому позивач повинна була дізнатися про наявність у неї прав на певну соціальну допомогу, а при отриманні щомісячних виплат від відповідача з 2006 року повинна була достовірно знати про невиплату їй вказаної соціальної допомоги у повному розмірі, однак до суду за їх захистом звернулася лише у вересні 2009 р. Поважних причин для поновлення строку на звернення до суду, як то хвороба, неможливість звернення до суду, тощо судом при розгляді справи не встановлено. З вказаних підстав суд вважає за можливе у задоволенні вимог позивачки про поновлення пропущеного строку на звернення до суду відмовити.
Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги у межах річного строку, встановленого ст..99 КАС України та періоду вимог, викладених у позові - з вересня 2008 р. по 01.05.2009 р.
Судом встановлено, що у період 2008 – 2009 роки, щомісячна грошова допомога виплачувалася позивачці не у повному обсязі, а у розмірах, передбачених пп. 12 пункту 25 розділу П ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік” та ЗУ „Про державний бюджет України на 2009 рік”, розміри таких виплат приведені у довідках УТСЗН за 2008 -2009 рік, що містяться у матеріалах справи.
Згідно пп. 12 пункту 25 розділу П ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік” ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням та похованням” виключена, однак Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп2008 дане положення визнано не конституційним. У 2009 році змін до ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням та похованням” не вносилося.
Суд вважає, що правовідносини сторін, що виникають в процесі реалізації права на отримання соціальної допомоги матерям на утримання дітей до досягнення ними трьох років, основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Так, при розгляді справи „Кечко проти України” Європейський суд з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи змини в законодавство. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих випадках, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.
Частиною 3 ст. 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законі не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Щодо позовних вимог за період 2008 року, суд вважає, що соціальна допомога підлягає стягненню лише з вересня по грудень 2008 року, тобто після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 та у межах річного строку, встановленого ст.99 КАС України, враховуючи звернення до суду позивачки із позовом тільки у вересні 2009 р..
Враховуючи, встановлений Законами України „Про Державний Бюджет України на 2008 рік” розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, складав: з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року у розмірі 482 грн., з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 498 грн., тобто всього за період з вересня по грудень 2008 р. відповідач повинен був сплатити позивачці 1976 грн. (482 грн.)+(498 грн.х3), тоді як у відповідності до довідки наданої відповідачем, позивачці у вказаний період 2008 року було сплачено лише 576 грн.(144грн.х 4),т аким чином, загальна сума недоплаченої позивачці щомісячної допомоги на утримання дитини до досягнення нею 3-х років за період з вересня по грудень 2008 р. становить 1400 грн. (1976 грн. – 576 грн.) та має бути стягнута на її користь з відповідача у судовому порядку.
У відповідності до ст.54 Закону України „Про Державний Бюджет України на 2009 рік”, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у розмірі, що діяв у грудні 2008 р. – тобто 498 грн., виходячи з якого відповідач у період часу з 01.01.2009 року по 01.05.2009 року повинний був виплачувати позивачці суму у розмірі 2490 (498х5), згідно довідки, яка мається у матеріалах справи, позивачці у вказаний період сплачено 576 грн.(144грн.х4), а тому загальна сума недоплаченої позивачці щомісячної допомоги на утримання дитини до досягнення нею 3-х років за період часу з 01.01.2009 року по 01.05.2009 року становить 1914 грн. (2490 грн.- 576 грн.)та має бути стягнута на її користь з відповідача у судовому порядку.
Як вбачається зі змісту ст. 2 Закону України "Про індексацію доходів населення", а також "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", соціальні виплати, про які йдеться в позові підлягають індексації.
За таких обставин суд, розглянувши справу у межах заявлених вимог, вважає, що вимоги позову щодо стягнення компенсації грошових коштів, у зв'язку з несвоєчасним здійсненням виплат, яка за вересень 2008 р. – квітень 2009 р. включно, складає за розрахунком суду суму в розмірі 46,19 грн. (вересень 2008 р.–3,71; жовтень 2008 р.-6,02; листопад 2008р.-5,31; грудень 2008-7,43; січень 2009р.-10,27; лютий 2009р.-5,31; березень 2009р.-4,95; квітень 2009р.-3,19), засновані на вимогах чинного законодавства та підлягають задоволенню.
Таким чином загальна сума, яка підлягає виплаті на користь позивачки ОСОБА_1 за період часу з 01.09.2008 року по 01.05.2009 року складає суму у розмірі 3360,19 грн.(1400+1914+ 46,19).
На підставі ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 р. № 2240 , Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп2008, керуючись ст.ст. 11,12,71, 99, 100,161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя на користь ОСОБА_1 невиплачену частину щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, відповідно до вимог Закону України ст.43 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” за період часу з 01.09.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 1400 грн., за період часу з 01.01.2009 року по 01.05.2009 року у розмірі 1914 грн., компенсацію грошових коштів, у зв'язку з несвоєчасним здійсненням виплат у розмірі 46 грн.19 коп., усього стягнуту суму у розмірі 3360 грн. 19 коп.
В задоволенні решти вимог адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м.Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Ленінського районного суду м.Севастополя.
Суддя – підпис
Копія вірна:
Суддя Ленінського районного
Суду м. Севастополя ОСОБА_3