Справа № 2а-11451/09/1570

  П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

            03 грудня 2009 року  Одеський окружний адміністративний суд у складі  колегії:

головуючого судді         Катаєвої Е.В.

суддів                       Федусика А.Г.

               Стефанова С.О.

при секретарі                    Юзефович Ю.А.  

 розглянувши  у відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Одесі  справу  за  адміністративним позовом Приватного підприємства „Мерітайм Трансшипмент Центр”   до Південної митниці Державної митної служби України, Приморської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа на стороні позивача  Товариство з обмеженою відповідальністю „Софт-Макс”,  за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси  про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення коштів   ,-    

В С Т А Н О В И  В:  

           До суду звернулось  Приватне підприємство „Мерітайм Трансшипмент Центр”     (далі  ПП „Мерітайм Трансшипмент Центр” )  з адміністративним позовом до Південної митниці Державної митної служби України (далі Південна митниця), Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (далі ГУДКУ в Одеській області), третя особа на стороні позивача  Товариство з обмеженою відповідальністю „Софт-Макс” (далі ТОВ „Софт-Макс”), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених ним мита у розмірі 9468,75 грн. та податку на додану вартість у розмірі 10608,69грн. згідно митної декларації №500050000/8/004010 від 20.02.2008р.;  зобов’язати  Південну митницю надати до ГУДКУ в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених ним мита у розмірі 9468,75грн . та податку на додану вартість у розмірі 10 608,69 гривен згідно вищезазначеної митної декларації; стягнути з Державного бюджету України через ГУДКУ в Одеській області на його користь надмірно сплачені мито   та податок на додану вартість у розмірі 20 077,44грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він 21.08.2009 року звернувся до Південної митниці з заявою про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ, але Південна митниця не прийняла рішення щодо повернення платнику податків надмірно сплачених митних та інших платежів та в загалі ніякої відповіді не надала. Позивач вважає, що у нього виникло право на повернення надмірно сплаченого ним мита у розмірі 9468,75грн  та податку на додану вартість у розмірі 10608,69грн. При цьому позивач посилається на те, що  ним було визначено митну вартість товару за вищезазначеними деклараціями за основним методом – ціною договору щодо товару, який імпортується відповідно до ст.266 Митного кодексу України, однак, Приморською митницею заявлену митну вартість не було визнано і усно відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні товару у зв’язку з заниженням, на її думку, митної вартості товару, що імпортується, та самостійно визначена митна вартість товару.   У зв’язку з відмовою митницею у митному оформленні товарів за фактурною ціною декларантом була заповнена та подана вантажна митна декларація на підставі визначеної митним органом митної вартості товару, у зв’язку з чим була здійснена переплата мита та ПДВ, так як при визначені митницею митної вартості товару були порушені вимоги Митного кодексу України щодо процедури та методів визначення митної вартості товару.  Позивач просить стягнути з Державного бюджету України через ГУДКУ в Одеській області на його користь надмірно сплачені мито та ПДВ, оскільки відповідно до законодавства саме органами Державного казначейства провадиться повернення за рішенням суду надмірно сплачених до бюджету платежів.

Ухвалою суду від 10.11.2009 року до участі в справі у якості співвідповідача притягнуто Приморську митницю, яка знаходиться у стадії ліквідації та   яка здійснювала митне оформлення товару позивача.

02.11.2009 року надійшла заява прокуратури Малиновського району міста Одеси про вступ до справи на боці відповідача (а.с.68). Ухвалою суду від 10.11.2009 року  прокуратуру Малиновського району міста Одеси допущено до участі в справі на боці відповідача.    

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у заяві, позовні вимоги підтримав, не заперечував, що в ВМД дійсно ним вказана митна вартість товару за шостим методом визначення митної вартості товару, що імпортується в Україну, але здійснено це з метою прискорення митного оформлення товару, запобіганню штрафних санкцій з боку контрагентів за затримку поставки. Митна вартість товару була визначена невірно, але при цьому митне оформлення було здійснено. Вважає посилання відповідача-митних органів в своїх запереченнях на добровільне зі сторони позивача зазначення митної вартості за шостим методом при наявності підстав їх зазначення за першим методом неспроможними, враховуючі, що контроль за правильним визначенням вартості товару, що імпортується в Україну, зобов’язані здійснювати митні органи.  

Представник відповідача - Південної митниці позов не визнав у повному обсязі та просив відмовити у його задоволенні. Вважає, що  Приморська митниця при оформленні товару діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством, метод визначення митної вартості декларантом був обраний самостійно, а тому і у Південної митниці не було підстав для прийняття позитивного висновку про повернення за думкою позивача надмірно ним сплачених мита та ПДВ.  

Представник відповідача Приморської митниці,    позов не визнав у повному обсязі та просив відмовити у його задоволенні. При цьому він зазначив, що позивач сам визначив митну вартість товару, про що свідчить заповнена ним декларація та відсутність картки відмови. Представник відповідача не заперечував в судовому засіданні, що митна вартість товару, зазначеного в ВМД позивача, визначена не за договірною ціною, а за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, що імпортується в Україну. Щодо повного збігання  митної вартості товару, яка зазначена позивачем, з ціною товару, яка зазначена в розділі „Цінова інформація при визначені митної вартості” Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби України, представник відповідача суду пояснив, що позивач розмитню вав таки товари а тому знав її ціну, яка є в ЄАС ДМС України, при цьому представник не заперечував що доступ к цієї системи мають лише працівники митних органів та обновлюється вона кожні 3 місяця.    

Представник відповідача - ГУДКУ в Одеській області позов не визнавав та просив  відмовити у позовних вимогах позивачу у зв’язку з тим, що відповідно до Порядку   повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618, повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках  митного органу як надмірно та /або помилково  сплачених до бюджету  здійснюється  відповідним органом Державного казначейства України на підставі висновків митних органів. Зазначений висновок про повернення з державного бюджету  України на користь позивача  коштів надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість  ГУДКУ в Одеській області не отримувало.

Представник прокуратури Малиновського  району міста Одеси заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

Представник третьої особи на стороні позивача - ТОВ „Софт-Макс”  підтримав позові вимоги позивача з підстав викладених в позові.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, третьої особи та прокуратури, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив, що   ПП „Мерітайм Трансшипмент Центр”   зареєстровано виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області, свідоцтво про державну реєстрацію №647024 серії А00 від 15.06.2006 року. Відповідно до свідоцтва №100016477 від 26.01.2007 р. є платником податку на додану вартість ( а.с.10-23)    

14.09.2007 р. між ТОВ „Софт-Макс”  та позивачем укладений договір комісії №АСМ -14/09. Відповідно до вказаного договору та додаткової згоди до неї від 01.10.2007 року ( а.с.28-30, а.с.55-56)  ПП „Мерітайм Трансшипмент Центр”   зобов’язано від свого імені та за рахунок ТОВ „Софт-Макс”, за винагороду придбати, поставити та здійснити митне оформлення товару в строки, на умовах та за ціною, передбаченою цим договором.  

На виконання вимог вищезазначеного договору позивачем 14.09.2007 року було укладено контракт №LDA – 09/2007 ( а.с.24-27) з компанією «LUDWIGSON LLP» GB (продавець), відповідно до якого Продавець зобов’язується поставляти, а покупець приймати й оплачувати товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Валюта контракту - долари США, валюта платежу – долари США або євро (п.2.3, 3.2 контракту).  Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на конкретну поставку. Умови поставки – GIP, GIF, DDU, DAF, CPT кордон України (в редакції ІNCOTERMS – 2000 ) (п. 4.4 контракту).

Відповідно до контракту згідно інвойсів №№:  LDA-069, LDA-071, LDA-072   від 05.11.2007р. компанією «LUDWIGSON LLP»  Товариству з обмеженою відповідальністю «Софт-Макс» були поставлені транспортні засоби загальною фактурною вартістю 303000,00  грн. Інвойси скріплені печатками продавця (а.с.36-38).  

Відповідно до статті 87 Митного кодексу України декларантами можуть бути як підприємства, яким належать товари, так і уповноважені ними митні брокери. Декларант на підставі договору, згідно статті 88 МК України, виконує всі обов'язки та несе у повному обсязі відповідальність, передбачену МК України, тобто, він зобов'язаний: здійснити декларування товарів та транспортних засобів відповідно до порядку, встановленим МК України; на вимогу митного органу пред’явити  товари і транспортні засоби для митного контролю та митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки та збори.  

Відповідальною особою за здійснення митного оформлення товару позивач  призначив декларанта ТОВ „Перша брокерська контора” (далі ТОВ „ПБК”) згідно договору-дорученню №10/08 від 12.02.2008 року (а.с.31-32 ).  

ТОВ „ПБК” до Південної регіональної митниці була підготовлена та подана вантажна митна декларація №500050000/8/004010 від 20.02.2008р., відповідно до якої задекларований товар, поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Софт-Макс»  - транспортні засоби загальною фактурною вартістю 303000,00 грн. згідно вищезазначених інвойсів.    

В деклараціях зазначені умови поставки – CIF UA Іллічівськ (графа 20). Загальна сума   товару визначена у розмірі 303000,00  гривень та курс валюти 5,05.  

Крім того, декларантом до митниці було надано документи, що підтверджують фактурну вартість товару, а саме – зовнішньоекономічний договір (контракт) та рахунки – фактури (інвойси).

Також в зазначеній декларації визначена митна оцінка товару на підставі 6-го (резервного) методу визначення митної вартості.  Загальна митна вартість товару склала  340875,00грн., виходячи з якої позивачем була сплачене мито у розмірі 85218,75грн. та податок на додану вартість у розмірі 86928,66грн  

21.08.2009 року позивач звернувся до Південної митниці з заявою про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ ( а.с.41), але відповіді на вказану заяву не отримав.  

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.  

Статтею 265 Митного кодексу України визначено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.  

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.  

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

При цьому Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 встановлений перелік документів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, які декларант зобов'язаний подати.  У разі необхідності для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.  

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документі або якщо він відмовився від їх надання, митну вартість визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно законодавства (п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження).

Судом достовірно встановлено, що декларантом були подані митниці необхідні документи для митного оформлення товару, у тому числі зовнішньоекономічний договір (контракт) та рахунки – фактури (інвойси), ВМД, в яких зазначена як фактурна (договірна) вартість товару (графа 22,42), так і митна вартість товару на підставі 6-го (резервного) методу визначення митної вартості (графа 12,45) .     

Статтею 259 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 261 МК України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Ч.1 ст. 262 МК України встановлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно   до   ст.   266   МК   України,   визначення   митної   вартості   товарів,   які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість);резервного.  

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього  
методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
      Відповідно до ст.267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).  

Ч.3 ст. 266 МК України вказує, що, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.  

Цією ж статтею передбачається, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.  

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.  

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.  

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.  

Таким чином, метод 6 (резервний) може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання 1-5 методів визначення вартості за умови додержання процедури визначення митної вартості встановленої ч.3 цієї статті.

При таких обставинах, суд вважає, що митна вартість товару зазначена позивачем в ВМД за шостим (резервним) методом визначення митної вартості не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, що імпортується в Україну.

При цьому суд враховує, що в укладеному позивачем контракті №LDA – 09/2007 (а.с.24-27) з компанією «LUDWIGSON LLP» GB зазначено, що товар буде поставлятися на умовах  GIP, GIF, DDU, DAF, CPT кордон України (в редакції ІNCOTERMS – 2000), а у вищезазначених митних деклараціях вказані умови поставки товару – GIF- UА Іллічівськ. В ІНКОТЕРМС Офіційних правилах тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (в редакції 2000 року) визначено, що посилання на Інкотермс-2000 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов’язки сторін. GIF поставка („вартість, страхування та фракт”) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, при цьому продавець зобов’язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки до названого порту призначення, укласти договір страхування та сплатити страхові внески, здійснити митне очищення товару для експорту та інші витрати щодо поставки товару.  

У зв'язку з митним оформленням товарів позивача Приморською митницею, на підставі   митної вартості товару визначеною за 6 (резервним) методом визначення митної вартості товару, що імпортується до України, суд вважає, що  сплачені мито та ПДВ відповідно до визначеної митної вартості товару,  є надмірно сплаченими по відношенню до фактурної вартості товару, а саме за декларацією №500050000/8/004010 від 20.02.2008р   сплачено мито у розмірі 85218,75грн. та податок на додану вартість у розмірі 86928,66грн., надмірна сплата мита та ПДВ  склала – 9468,75грн. та 10608,69грн.            

ПП „Мерітайм Трансшипмент Центр”  в позові та судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на неправомірні дії Приморської митниці щодо митного оформлення товару за митною вартістю визначеною за шостим (резервним) методом визначення такої вартості, але вимог з цього приводу не заявляв.  

Відповідно до ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Судом достовірно встановлено, що Приморська митниця,  яка притягнута до справи у якості співвідповідача, щодо митного оформлення товару позивача по його митної вартості визначеної за 6 (резервним) методом,  у зв’язку з чим позивач надмірно сплатив до бюджету мито та ПДВ, діяла неправомірно, в порушення визначених Митним кодексом України прав і обов’язків митних органів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товару та процедури визначення   митної   вартості   товарів,   які імпортуються в Україну. Між тим, враховуючи заяву відповідача про пропущений річний  строк, встановлений КАС України, щодо можливості оскарження їх дій, судом  встановлюється факт порушення законодавства суб’єктом  владних повноважень та не застосовується вищезазначене положення ст.11  КАС України.

21.08.2009 року позивач звернувся до Південної митниці з заявою про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, посилаючись на митне оформлення товару не за договірною вартістю товару (1-им методом визначення митної вартості товару), а за 6 (резервним) методом визначення митної вартості товару (а.с.41-42).  

Відповідно до п.4  Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого  наказом Державної митної служби України, Державного Казначейства України від 20.07.2007 року №611/147, пунктів 7,8,12 розділу Ш Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618,  загальний строк прийняття митним органом рішення про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів не повинен перевищувати одного місяця. У разі, коли цей строк недостатній для складання документа, у якому відображаються результати перевірки, такий строк (за письмовою згодою платника податків) може бути продовжений митним органом з урахуванням специфічних обставин кожного випадку, коли може бути здійснене повернення митних та інших платежів. За відсутністю підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представники Південної митниці заперечували проти задоволення позовних вимог позивача, але доказів щодо розгляду заяви позивача від 21.08.2009 року митними органами та надання відповіді в судовому засіданні не надав. Судом встановлено, що позивач у встановлений законодавством строк не отримав ніякої відповіді від Південної митниці на свою заяву від 21.08.2009 року про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, а тому   позовні вимоги  ПП „Мерітайм Трансшипмент Центр”  про визнання неправомірною бездіяльності Південної митниці Державної митної служби України щодо розгляду його заяви від 21.08.2009 року про повернення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість є обґрунтованими та підлягають задоволенню.  

Південна митниця  у судовому засіданні не обґрунтувала  правомірності митного оформлення товару позивача за його митною вартості визначеною не за першим, а за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару. Між тим статтею 265 Митного Кодексу України встановлений обов’язок саме митних органів здійснювати контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу.  Крім того, статтею 30 Митного кодексу України встановлений обов’язок митних органів інформувати заінтересованих осіб про митні правила, норми та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Відповідно до ст.4 Митного кодексу України принципами митного регулювання, крім інших, є законність, гласність, прозорість та додержання прав та охороняємих законом інтересів фізичних та юридичних осіб.     

З урахуванням  вищезазначених  вимог законодавства щодо обов’язку саме суб’єкта владних повноважень - митних органів   здійснювати контроль за правильністю митної оцінки товарів суд вважає неспроможними та не приймає до уваги посилання представників митних органів як на заперечення проти задоволення адміністративного позову на те, що визначення митної вартості товару позивачем за шостим методом при наявності підстав для її визначення за першим методом було здійснено правомірно.    .    

При таких обставинах, суд вважає, бездіяльність Південної митниці щодо повернення Приватному підприємству  „Мерітайм Трансшипмент Центр”  надмірно сплаченого мита  у сумі 9468,75грн.   та податку на додану вартість у сумі 10608,69грн.    відповідно до заяви від 21.08.2009 року у зв’язку з митним оформленням товару позивача не за першим, а за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару,  є неправомірною.

Крім того, відповідно до п.15.3 ст.15 Закону України №2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платники податків можуть подати заяву на повернення надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових  платежів) або на їх відшкодування  у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати. Судом встановлено, що митне оформлення товару позивача за зазначеними в постанові ВМД здійснено Одеською митницею  у лютому 2008 року  по його митної вартості визначеної за 6 (резервним) методом,  у зв’язку з чим позивач надмірно сплатив до бюджету мито та ПДВ, а тому має право на повернення цих надмірно сплачених платежів у визначений законом строк.

Суд вважає, вимоги позивача щодо зобов’язання  Південної митниці надати до ГУДКУ в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених ним мита та ПДВ  у розмірі  20077,44грн грн. згідно вищезазначених митних декларацій задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п.3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 року №25/44, кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків митних органів на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Держказначейства України в  областях у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету.  

Враховуючи, що вищезазначені ВМД містять відмітку   митниці про сплату митних платежів та ПДВ позивачем, суд вважає виконаним обов’язок позивача щодо сплати до бюджету мита та ПДВ.  Що стосується порядку перерахування вказаних сум з одних рахунків на інші, відкритих в органах Державного казначейства, вказане питання не відноситься до взаємовідносин позивача з відповідачем з приводу спірних відносин, оскільки стосується суб’єктів владних повноважень – митних органів та органів Державного казначейства України, як представників держави, через які вона набуває і здійснює свої права і обов’язки щодо митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Ці права та обов’язки митних органів та органів Державного казначейства України встановлені також вищезазначеним Порядком розрахунково-касового обслуговування, Порядком внесення податку на додану вартість до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, затверджену постановою КМУ від 02.04.1998 року, та Порядку ведення митними органами оперативного обліку коштів, що облікуються на відповідних рахунках митних органів як передоплата (доплата), і сум митних та інших платежів, які сплачуються платниками податків під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №615, які передбачають, у тому числі, строки перерахування платежів митними органами до бюджету (не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів), щоденний та щомісячний контроль та звірку за перерахуванням платежів, здійснених декларантами, на рахунок державного бюджету, складання .

Суд не приймає до уваги як заперечення проти задоволення позову посилання відповідача  ГУДКУ в Одеській області, що надмірно сплачене ввізне мито та податок на додану вартість ним може бути сплачено лише при наявності відповідного висновку митного органу. При цьому суд виходить з наступного.  

Відповідно до п.15.3 ст.15 Закону України №2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платники податків можуть подати заяву на повернення надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових  платежів) або на їх відшкодування  у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.  Для виконання зазначених положень закону наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618 затверджений Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами  та наказом Державної митної служби України, Державного Казначейства України від 20.07.2007 року №611/147 затверджений Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Вказані нормативні акти встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою для  повернення платникам податків коштів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету. В п.1 Порядку №611/147 визначено, що його дія не поширюється на виконання судових рішень про повернення  помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Порядок виконання судових рішень, у тому числі щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджетів, визначений Законом України від 21.04.1999 року „Про виконавче провадження”, а також  Порядком виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою КМУ від 09.07.2008 №609, у якому зазначений  механізм повернення органами Державного казначейства помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджетів за рішенням суду.    

Враховуючи викладене, суд вважає, що для повного захисту прав позивача його позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання неправомірною бездіяльності Південної митниці щодо повернення  ПП „Мерітайм Трансшипмент Центр”      надмірно сплаченого мита   та податку на додану вартість   відповідно до заяви від 21.08.2009 року.   та  стягнення з Державного бюджету України через Головне управління  Державного казначейства в Одеській області на користь  позивача надмірно сплачених мита та ПДВ у сумі 20077,44грн.

Керуючись ст.ст.158-163,167  КАС України, суд, -  

  П О С Т А Н О В И В  :

 Адміністративний позов  Приватного підприємства „Мерітайм Трансшипмент Центр”   до Південної митниці Державної митної служби України, Приморської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа на стороні позивача  Товариство з обмеженою відповідальністю „Софт-Макс”,  за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси  про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення коштів    задовольнити частково.  

Визнати неправомірною бездіяльність Південної митниці Державної митної служби України щодо повернення  Приватному підприємству „Мерітайм Трансшипмент Центр”      надмірно сплаченого мита  у сумі 9468,75грн.   та податку на додану вартість у сумі 10608,69грн. відповідно до заяви від 21.08.2009 року.  

Стягнути з  Державного бюджету України через Головне управління  Державного казначейства в Одеській області на користь   Приватного підприємства „Мерітайм Трансшипмент Центр”  надмірно сплачених згідно митної декларації №500050000/8/004010 від 20.02.2008р     мита  у сумі 9468,75грн.   та податку на додану вартість у сумі 10608,69грн., у загальній сумі 20077,44грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського адміністративного апеляційного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 Головуючий:  

 Судді: