УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/2786/17 Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т. Г.

Категорія 34 Доповідач Коломієць О.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Галацевич О.М, ОСОБА_1

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків,

за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2017 року, яке ухвалено суддею Заполовською Т.Г. в м. Новоград-Волинському,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 завдані йому збитки на загальну суму 34 403,23 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 09.12.2016 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем Audi, рухаючись по вул. Володимирівська в м. Корці проїхав без зупинки на знак «Стоп» і здійснив зіткнення з автомобілем «Hyundai Accent» під керуванням ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі. Вина ОСОБА_4 у вчиненні вказаної ДТП встановлена постановою Корецького районного суду від 16.12.2016 року, якою відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Внаслідок зазначеної ДТП автомобіль позивача з 13.12.2016 року по 28.02.2017 року знаходився на станції технічного обслуговування. Позивач зазначає, що він як фізична особа-підприємець здійснює діяльність приватних охоронних служб та виконує охорону об’єктів, які знаходяться в Дубенському та Корецькому районах Рівненської області та Хмільницькому районі Вінницької області. В свою чергу, автомобіль «Hyundai Accent» він використовував для своєї підприємницької діяльності. Після пошкодження автомобіля внаслідок ДТП, для здійснення підприємницької діяльності позивач 15.12.2016 року уклав з ФОП ОСОБА_5 договір оренди автомобіля марки «Jeep Compass», державний номер НОМЕР_1, на строк з 15.12.2016 року по 28.02.2017 року, сплативши за договором 34 403,23 грн. Відповідач своїми протиправними діями порушив право ОСОБА_3 користуватися власним автомобілем для здійснення підприємницької діяльності, чим завдав йому прямих збитків, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування вимог скарги, зазначає, що суд не дав належної оцінки наданим доказам, зокрема не звернув увагу на те, що вказані збитки є прямими, як витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 09.12.2016 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Audi», державний номер НОМЕР_2, рухався по вул. Володимирівській в м. Корець та здійснивши проїзд без зупинки на знак «Стоп», зіткнувся з автомобілем позивача «Hyundai Accent», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Відповідно до постанови Корецького районного суду Рівненської області № 563/1392/16-ц від 16.12.2016 року, відповідача ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.12).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.04.2016 року та Ліцензії № 362від 05.05.2016 року, ФОП ОСОБА_3 здійснює охоронну діяльність (а.с. 32-35).

Власником автомобіля «Hyundai Accent», державний номер НОМЕР_3, є ОСОБА_8, в свою чергу, ОСОБА_3 має право користування зазначеним автомобілем.

У зв'язку з проведенням ремонтних робіт, в період з 13.12.2016 року по 28.02.2017 року зазначений автомобіль знаходився на СТО ОСОБА_9 (а.с.13-17).

15.12.2016 року ФОП ОСОБА_3 уклав з ФОП ОСОБА_5 договір № 15/12-1 оренди транспортного засобу: автомобіля марки «Jeep Compass», державний номер НОМЕР_1, з орендною платою 13 500 грн. в місяць. Згідно актів прийому-передачі позивач 15.12.2016 року отримав зазначений транспорт та 28.02.2017 року повернув ФОП ОСОБА_5, сплативши за даним договором 34403,23 грн. (а.с.5-11).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено правових підстав для покладення на відповідача обов’язку відшкодувати витрати позивача, оскільки ним не доведено наявність прямого причинного зв’язку між винними неправомірними діями ОСОБА_4 та витратами позивача на оренду автомобіля.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Так, питання відповідальності за шкоду регулюється загальними та спеціальними нормами законодавства.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за майнову шкоду – майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди зазначеної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого (мова йдеться про реальні збитки та упущену вигоду - ст. 22 ЦК України); в) прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вину заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов одночасно є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Так, у відповідності з ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову,суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не надав суду докази про необхідність укладення договору оренди, оскільки відповідно до ст. 22 ЦК України, останній повинен довести не лише факт заподіяння збитків та їх реальний розмір, а й причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та настання для нього негативних наслідків.

Так позивачем не доведено та не підтверджено реально понесені витрати при використанні автомобіля у своїй господарські діяльності, які були до ДТП, необхідність зазначених витрат після ДТП, а також ті обставини, що пошкодження автомобіля «Hyundai Accent»потягло за собою додаткові витрати.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що витрати позивача на оренду автомобіля, значно дорожчого, ніж був пошкоджений відповідачем, для здійснення підприємницької діяльності не можна трактувати як реальні збитки ФОП ОСОБА_3 внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 березня 2018 року.

Головуючий : Судді :