Справа № 2-а-10719/08/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«01» грудня 2009 року
10год.30хв.
Зала судових засідань №210
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Бєлогуб М.В.
Розглянувши у в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії , -
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла справа за адміністративним позовом ОСОБА_1, в якій позивач просить суд визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації щодо невиплати разової грошової допомоги та зобов’язати відповідача провести розрахунок за минулий час. Також у позовній заяві позивач просить суд розглядати справу без його участі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993р. №3551-ХП (зі змінами та доповненнями), відповідно до положень якої учасникам бойових дій щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, тоді як позивачу з 2005р. вказані виплати здійснювалися не у повному обсязі.
Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись на те, що виплати до Дня Перемоги здійснювалися ним відповідно до приписів ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» у розмірі 120 гривень, ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», У розмірі -250-грн., згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"- 250 грн., Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"- 280 грн., Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - 310грн.
29.09.2009р. (вхід.№40816) до суду надійшли заперечення Управління праці та соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, в яких викладено клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Ухвалою суду від 27.11.2009р. справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 01.12.2009р.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
ОСОБА_1 , 1954року народження, є учасником бойових дій, що підтверджується наявною у справі копією посвідчення Серії НОМЕР_2 від 20.06.2006р., в якому зазначено, що пред’явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.
Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації ОСОБА_1 знаходиться на обліку як учасник бойових дій з 14.02.2003р.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.93 р. № 3551-ХП в редакції Закону України №367-XIV від 25.12.1998р.) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком..
Згідно зі ст.17-1 зазначеного Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005рік» та ст.30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» у 2005 та у 2006р.р. виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I групи — 400 гривень, інвалідам війни II групи — 330 гривень, інвалідам війни III групи — 270 гривень, учасникам бойових дій — 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, — 400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, — 130 гривень, учасникам війни — 50 гривень.
Згідно з п.18 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію 18) частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.
Статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.
Відповідно до п.13 ст.71 вказаного Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007р. ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII викладено в такій редакції: „щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України”.
Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008р. №183 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" , здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: інвалідам війни I групи - 500 гривень; інвалідам війни II групи - 400 гривень; інвалідам війни III групи - 350 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 310 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 500 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, які не одружилися вдруге, - 170 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 65 гривень.
Управлінням праці та соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації ОСОБА_1 як учаснику бойових дій до Дня Перемоги було виплачено разову грошову допомогу у 2005р. та 2006р. – у розмірі 250грн, у 2007р. – у сумі 280грн. та у 2008р. - у сумі 310 грн., що підтверджується наданими відповідачем списками осіб, яким виплачена разова грошова допомога.
Згідно зі ст.8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як вбачається з п.6 Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2004 від 01.12.2004р. у справі N 1-27/2004 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік" (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85, пункту 19 частини першої статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Вказаним рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2004 від 01.12.2004р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 44 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”.
Згідно Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік", було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
- статті 29, за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань” здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи — 450 гривень, інвалідам II групи — 360 гривень, інвалідам III групи — 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, — 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, — 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, — 150 гривень; учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога — 55 гривень;
- пункт 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п’ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
В абзаці 8 п.4 Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. зазначено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Крім того, відповідно до абз.4 п.3.1. Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, вказані вище положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007рік”, що визнані неконституційними, втратили чинність з 09.07.2007р., а дія відповідних положень ст..ст.12-16 Закону України №3551-ХІІ від 22.10.1993р. була відновлена з вказаної дати.
Положення ст.34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та ст.30,77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не визнавалися неконституційними, а тому позовні вимоги про зобов’язання відповідача виплатити суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2005, 2006 рік, не підлягають задоволенню, оскільки виплати разової грошової допомоги здійснювалися ОСОБА_1 як учаснику бойових дій відповідно до положень діючого на той час законодавства в межах бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень.
Крім того, зазначеною статтею встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, з урахуванням приписів ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної пенсії за віком для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007р. становить 410,06грн. (406грн.+1%(4,06грн.), отже сума п’яти мінімальних пенсій за віком складає 2050,30грн.
Відтак, з урахуванням викладеного, сума недоплаченої ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2007р. загалом складає 1770,3грн. (2050,3грн.-280грн.).
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, згідно з вимогами ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями), ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розмір мінімальної пенсії за віком для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008р. з 1 квітня становить – 481грн., у зв’язку з чим сума п’яти мінімальних пенсій за віком загалом складає 2050,30грн .
Відтак, сума недоплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008р. загалом 2095грн. (2405грн.-310грн.) .
Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації щодо невиплати разової грошової допомоги , з огляду на те, що в порушення ст.71 КАС України суду не надано доказів відповідного звернення ОСОБА_1 до відповідача та його відмови у здійсненні донарахування щорічної разової допомоги до Дня Перемоги виходячи з розміру п’яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Управління праці та соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації не надало суду докази правомірності та ґрунтовності виплати позивачу не у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги у 2007,2008р.р.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині, що стосується перерахунку та виплати суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007,2008р.р.
Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу ніж зазначена у п.п.1-8 ч.2 цієї статті постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, виходячи з чого резолютивна частина постанови має бути викладена в редакції, що гарантує виконання судової постанови та отримання позивачем суми невиплаченої разової грошової допомоги до 05 травня 2007р., 05 травня 2008р.
Керуючись ч.3 ст.122, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (67700, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Л.Попова, 24, код ЄДРПОУ 03194708) здійснити перерахунок та забезпечити проведення виплати за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2007,2008р.р. виходячи з розміру п’яти мінімальних пенсій за віком, визначеного відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи .
Суддя /підпис/ М.М. Аракелян
З оригіналом згідно:
Суддя М.М. Аракелян