А П Е Л Я Ц І Й Н И Й  С У Д

В І Н Н И Ц Ь К О Ї  О Б Л А С Т І

Справа № 1-23/2009

В И Р О К

Іменем України

10 грудня 2009 року.                         Апеляційний суд Вінницької області

в складі: головуючого – судді Пікановського Б.В.,

судді Старинця Ю.В.,

народних засідателів: Софієвої І.В., Стецишиної В.Ф., Стахової А.А.,

при секретарі Воронюк О.О., Устюгової Л.А.,  

за участю прокурора Кузьміна С.В.,

                        адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці справу про обвинувачення:

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, розлученого, має на утримані неповнолітню доньку, приватного підприємця, з професійно-технічною освітою, раніше не судимого,

за ст. ст. 115 ч. 2 п. 12, 263 ч. 1, 342 ч. 2, 345 ч. 2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

3 серпня 2006 року, біля 18 години ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 та перебуваючи в стані алкогольного спяніння, за перевищення швидкості руху на виїзді із м. Гайсина Вінницької області у напрямку м. Умань, на 465 км автошляху Львів-Кіровоград-Знамянка, був зупинений інспектором ДПС з обслуговування доріг загальнодержавного значення ОСОБА_3 На вимогу інспектора предявити документи на право керування автотранспортом, ОСОБА_2 вийшов із автомобіля та повідомив, що в нього документів немає, а також демонстративно, на очах працівників міліції, продовжував вживати алкогольний напій – пиво.

Коли ОСОБА_2 відкрив для огляду багажник автомобіля, працівники міліції помітили з боку водія в салоні автомобіля, під гумовим килимом рукоятку пістолета, про що повідомили присутнім.

ОСОБА_2, усвідомивши, що пістолет побачили, почав намагатись проникнути в салон вказаного автомобіля, що було розцінено працівниками ДПС, як намагання озброїтись пістолетом. Щоб не допустити цього, інспектор ДПС ОСОБА_4 тримав дверцята автомобіля і не пускав ОСОБА_2 в салон автомобіля. ОСОБА_2 почав чинити активну фізичну протидію, схопив ОСОБА_4 за пальці руки і вивернув їх, спричинивши останньому фізичний біль. Проте, працівники міліції перешкодили йому  проникнути в салон автомобіля. Після цього ОСОБА_2, всупереч вимогам п. 4.14 Правил дорожнього руху, вийшов на проїзну частину автодороги і став зупиняти автомобілі, створюючи небезпеку для себе та інших учасників руху.

З метою припинення порушення вимог Правил дорожнього руху України інспектор ДПС з обслуговування доріг загальнодержавного значення ОСОБА_3, виконуючи свої службові обовязки, почав відтягувати ОСОБА_2 на обочину дороги. Проте ОСОБА_2, ігноруючи законні вимоги працівника міліції про припинення порушення Правил дорожнього руху, не бажаючи підкорятись цим вимогам, продовжував залишатись на проїзній частині дороги, вчинив опір та фізично протидіяв здійсненню ОСОБА_3 своїх службових обов’язків з охорони безпеки руху транспортних засобів, а саме розвернувся до ОСОБА_3 обличчям, та наніс ОСОБА_3 цілеспрямований удар кулаком правої руки в ліву ділянку обличчя, завдавши потерпілому ОСОБА_3 фізичного болю.

Крім того, ОСОБА_2 на початку літа 2006 року у невстановленому місці знайшов пістолет «ROHM RG-88», заводський номер НОМЕР_2, який переніс у автомобіль «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 і, не маючи спеціального дозволу, зберігав та возив пістолет у вказаному автомобілі.

Даний пістолет був виявлений та вилучений працівниками міліції 3 серпня 2006 року на 465 км автошляху Львів-Кіровоград-Знамянка при огляді автомобіля ОСОБА_2

Пістолет вилучений з автомобіля «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, являється ручною короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю - пістолетом «ROHM RG-88», заводський номер НОМЕР_2, калібру 9,00 мм РА, виробництва Німеччини. Даний пістолет у вигляді, наданому на дослідження, розукомплектований (відсутня зворотна пружина), але придатний для пострілів пістолетними патронами калібру 9 мм РА, які споряджені гумовими кулями, газовими пістолетними патронами, шумовими патронами, дробовими пістолетними патронами, а також переспорядженими підкаліберним чи дробовим снарядом, шумовими патронами калібру 9 мм РА, при умові  переведення затвора вручну в крайнє переднє положення перед кожним пострілом.

Крім того, 9 листопада 2006 року ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою  з раніше засудженими за даний злочин ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, вчинив умисне вбивство ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 за таких обставин.

Так, біля 5 години 30 хвилин 9 листопада 2006 року ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, разом з потерпілим ОСОБА_8 відпочивали в кафе «Пікнік», яке знаходиться на виїзді із с. Ксаверівки Вінницького району.

В приміщенні кафе під час розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 виник конфлікт, який переріс у бійку, в ході якої ОСОБА_8 наніс удар ОСОБА_5 в обличчя, а останній умисно наніс сильний удар порожньою пляшкою прямокутної форми від горілки ємкістю 0,5 літра ОСОБА_8 по голові.

Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, підтримавши дії ОСОБА_5 щодо продовження протиправного умисного нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, діючи узгоджено та цілеспрямовано, з застосуванням фізичної сили витягнули ОСОБА_8 на вулицю. Перебуваючи поряд з входом в кафе «Пікнік» ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, продовжуючи діяти узгоджено та цілеспрямовано, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно, з метою позбавлення життя, почали наносити ОСОБА_8 численні удари в різні частини тіла, в тому числі, в життєво важливі органи, заподіюючи йому тілесні ушкодження.

Зокрема, ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, діючи узгоджено із ОСОБА_5, ОСОБА_2 і ОСОБА_7, взяв сокиру, яка знаходилась поряд з мангалом, розташованим навпроти входу в кафе, і для подолання активного опору ОСОБА_8, з метою позбавити його можливості швидко пересуватись і перебувати у вертикальному положенні, найбільш зручному для опору від їх протиправного посягання,  умисно наніс ОСОБА_8 3-4 сильні удари обухом сокири по ногах.

Після цього ОСОБА_5, також перебуваючи в стані алкогольного спяніння, умисно, цілеспрямовано, узгоджено з ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7, з метою позбавлення життя ОСОБА_8, деревяним поліном, яке підібрав біля мангалу, декілька разів із силою вдарив ОСОБА_8 по голові, від чого той втратив орієнтацію.

Продовжуючи узгоджені дії, направлені на позбавлення життя ОСОБА_8,  ОСОБА_2 та ОСОБА_7, які також перебували в стані алкогольного сп’яніння, почали наносити ОСОБА_8 сильні удари руками і ногами в різні частини тіла.

В цей час ОСОБА_5, вихопивши у ОСОБА_6 сокиру, з прикладанням значної сили, став бити потерпілого обухом сокири по голові, заподіявши ОСОБА_8 більше 3-х сильних ударів, від яких останній втратив свідомість та впав на землю.

Після  цього ОСОБА_5 перевірив наявність у ОСОБА_8 пульсу. Переконавшись, що потерпілий ще живий, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6 помістили ОСОБА_8 на заднє сидіння автомобіля «Мерседес-Бенц Є», яким раніше керував ОСОБА_6 За кермо даного автомобіля сів ОСОБА_5, а ОСОБА_6 сів на переднє пасажирське сидіння. В цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на керованому ОСОБА_7 автомобілі «Мерседес Бенц ML 320»  поїхали вперед, а ОСОБА_5, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8, який перебував без свідомості, поїхали за ними у бік с. Слобода-Дашковецька. По дорозі, ОСОБА_7 і ОСОБА_5  зупинили керовані ними автомобілі, щоб спільно обговорити ситуацію, що склалася. Зупинившись, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 витягли ОСОБА_8 із салону автомобіля та поклали його на землю. Всі четверо почали обговорювати подальші дії та  висловлювати побоювання з приводу можливої помсти з боку друзів ОСОБА_8 за заподіяні йому тілесні ушкодження. Дійшовши згоди, що ОСОБА_8 з наявними тілесними ушкодженнями не виживе, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вирішили позбавити життя потерпілого.

З цією метою ОСОБА_5, діючи цілеспрямовано та узгоджено з ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6, відшукав деревяне поліно і умисно наніс ним два сильних удари по голові ОСОБА_8, який після цього перестав подавати ознаки життя. Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 спільно вирішили позбавитися трупа ОСОБА_8 З відома та у присутності ОСОБА_2 і ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 завантажили тіло ОСОБА_8 у багажник автомобіля «Мерседес-Бенц Є».

Діючи узгоджено з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на автомобілі «Мерседес Бенц МL320» під керуванням ОСОБА_7, поїхали вперед, щоб в разі появи працівників ДАІ попередити ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які на автомобілі «Мерседес-Бенц Є» з трупом ОСОБА_8 в багажнику їхали за ними, про можливу зупинку їх автомобіля.

У такий спосіб ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 поїхали в напрямку смт. Вороновиця, Вінницького району.

Біля с. Комарів Вінницького району, Вінницької області ОСОБА_2 і ОСОБА_7 поїхали в напрямку м. Вінниці, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повернули в напрямку с. Комарів, Вінницького району, Вінницької області і на смітнику, розташованому поблизу цього села, захоронили труп ОСОБА_8, присипавши його шаром ґрунту, після чого також зникли в напрямку м. Вінниці.

За висновками судово-медичної експертизи № 1017/е від 20.12.06 р. та додаткової судово-медичної експертизи № 1017/е/д від 23.03.07 р. ОСОБА_8 прижиттєво спричинено на голові вісім ран, чотири синці, одне садно, три крововиливи в слизову оболонку губ, шість синців на правій руці, п’ять синців на лівій руці, один синець на тулубі, два синці на правій нозі, три синці на лівій нозі. Смерть ОСОБА_8 настала від відкритої черепно-мозкової травми – перелому кісток основи та склепіння черепу, забою головного мозку, яка ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку. Відкрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_8 мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть в причинному зв’язку із смертю.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 свою вину в умисному вбивстві ОСОБА_8 не визнав. Показав, що 8 листопада 2006 року працював в м. Києві, в ніч на 9 листопада 2006 р. потягом виїхав з м. Києва в м. Вінницю. Коли потяг знаходився біля станції Калинівка, йому зателефонував ОСОБА_5, повідомив, що перебуває на залізничному вокзалі разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_8, запропонував приєднатись до них та поїхати в шашличну відпочити.  Коли він вже прибув на станцію Вінниця, ОСОБА_5 знову зателефонував та повідомив, що вони їдуть в кафе с. Ксаверівка. На залізничному вокзалі він зустрів знайомого таксиста на ім’я ОСОБА_3, який погодився відвезти його в с. Ксаверівку. Коли він під’їхав до кафе, побачив ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які стояли біля входу. Вони разом із таксистом ОСОБА_3, який також був знайомий із ОСОБА_8, зайшли в кафе та сіли за стіл, випили за зустріч горілки. Під час спілкування ОСОБА_5 і ОСОБА_8 виходили на вулицю. Коли повернулись, ОСОБА_8 з дозволу ОСОБА_5 зателефонував, сказавши по телефону: «Тут багато чужих людей, «Кабан» хоче розмовляти.» Він вважає, що ОСОБА_8 напевно телефонував ОСОБА_11, «Кабан» призвісько ОСОБА_5. Після цих слів ОСОБА_8 відразу наніс декілька ударів ОСОБА_5 в голову, а ОСОБА_5 схопив порожню пляшку з-під горілки та наніс нею удар ОСОБА_8 в область голови. Ніж ОСОБА_8 не доставав і ударів ножем нікому не наносив. Він намагався їх заспокоїти та розборонити. Всі вийшли на вулицю, де ОСОБА_8 з ОСОБА_5 знову щепилися. Він намагався їх розтягнути та заспокоїти. Проте, вони не реагували, кричали один одному погрози. Потім побачив як ОСОБА_6 почав бити ОСОБА_8 сокирою по ногах. Це його сильно збентежило, він сів в таксі та поїхав в м. Вінницю. В кафе, на його прохання, розрахувався таксист ОСОБА_3. Вважає, що на досудовому слідстві ОСОБА_5 та ОСОБА_6 оговорили його під примусом. Він ударів ОСОБА_8 не наносив та участі у його вбивстві не брав. ОСОБА_7 з ними в кафе не було. В попередніх показаннях заперечував свою участь в цих подіях, так як боявся обвинувачення у вбивстві. Просить за даним епізодом обвинувачення його виправдати.

Незважаючи на те, що ОСОБА_2 свою вину не визнав, його вина в умисному вбивстві ОСОБА_8 повністю підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_12 на досудовому слідстві, які проголошені в судовому засіданні, вбачається, що  ОСОБА_8 є її сином, останній раз бачила його ранком 08.11.2006 року, додому син не повернувся. З приводу зникнення сина вона спілкувалась з ОСОБА_7, який мав в користуванні дорогий сірий автомобіль, повідомив, що  9.11.2006 року біля 4-ї години йому зателефонували ОСОБА_6 і ОСОБА_5. Вони просили привезти запасні ключі від автомобіля, який він перед цим продав ОСОБА_6 посилаючись на те, що не можуть відкрити автомобіль.   Приблизно о 4 год. ОСОБА_7 приїхав на вул. Фрунзе, де крім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були її син та хлопець на ім’я Сергій. Біля 6 години 09.11.2006 р. він підвіз  сина до залізничного вокзалу і там залишив. Ця розповідь викликала у неї підозру, так як їй було відомо, що в 6 г. 15 хв. 09.11.2006 року її син зателефонував своєму знайомому ОСОБА_11 та повідомив, що знаходиться у с. Ксаверівка, «Кінь» про цей дзвінок не знає. Прізвисько «Кінь» мав ОСОБА_7 Вона лише візуально знає ОСОБА_2, якого бачила в районі свого проживання (т. 2, а. с. 137-139).

Ці обставини на досудовому слідстві підтвердив і потерпілий ОСОБА_13, показання якого також проголошені в судовому засіданні (т. 2, а. с. 142-144).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що 8 листопада 2006 року біля 20 год. він спільно з ОСОБА_8, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 прийшли в кафе «Європа». Через деякий час в кафе прийшли ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. В кафе до них також підходив Постоюк. Біля 23 години він, Глухов, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пішли додому, а ОСОБА_8 залишився. Приблизно о 5-6 годині 9 листопада 2006 року до нього зателефонував ОСОБА_8 і схвильованим голосом повідомив: «Я в Ксаверівці, Коля з людьми хоче «базарити». Можливо він мав на увазі ОСОБА_7. Після цих слів звязок обірвався, ніби хтось забрав у ОСОБА_8 трубку. Він потім телефонував ОСОБА_7 і запитував де ОСОБА_8, на що ОСОБА_7 відповів, що підвозив його на своєму автомобілі до залізничного вокзалу м. Вінниці.

Свідок ОСОБА_14 показав, що 8 листопада 2006 року біля 19 години разом з ОСОБА_15, ОСОБА_11 і ОСОБА_8  знаходився в кафе «Європа». Через деякий час до них приєднались ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6. ОСОБА_2 в кафе не було. Коли вони біля 23-ї години зібрались додому, ОСОБА_8 в останній момент вирішив залишитись. Наступного дня йому стало відомо, що ОСОБА_8 пропав. Також ОСОБА_11 повідомив, що в 6 годин ранку йому телефонував ОСОБА_8, сказав, що Коля хоче розмовляти з хлопцями. Кого ОСОБА_8 мав на увазі невідомо, можливо ОСОБА_7.

Ці обставини підтвердив і свідок ОСОБА_15, який уточнив, що в кафе «Європа» ОСОБА_8 вживав спиртне з ОСОБА_5 і ОСОБА_7, тоді конфлікту у них не було.

Свідок ОСОБА_16 повідомила, що працювала барменом в кафе «Пікнік» с. Ксаверівка. Пам’ятає, що 9 листопада в кафе зайшли п’ять чоловік, серед яких був підсудний. Вони замовили пляшку горілки, води, лимон та 2 пляшки пива. Чоловіки голосно розмовляли, потім вийшли на вулицю, останнім виходив ОСОБА_7, який розрахувався. Коли компанія була на вулиці, вона чули голоси на підвищених тонах. Коли всі пішли, вона вийшла в зал і побачила, що стіл зрушений з місця, під столом валялась пляшка від горілки. На вулицю вона вийшла, коли вже розвиднилось. Побачила плями крові на стоянці автомобілів, на місці не було сокири.

З показань в якості підозрюваного ОСОБА_5 на досудовому слідстві, які проголошені в судовому засіданні, вбачається, що 08.11.2006 р. біля 21 години він разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знаходились в кафе «Європа», де всі розпивали спиртні напої, біля 2-ї години 09.11.2009 р. поїхали до клубу «Кумбари» де знаходились приблизно до 4-ї години. Потім їздили по місту Вінниці, де зустріли та забрали його товариша ОСОБА_2, біля 5 г. 30 хв. вони, а саме він, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 вирішили їхати до шашличної в с. Ксаверівка. Там всі сіли за стіл, випили по 100 грам горілки, після чого ОСОБА_8 почав їх ображати нецензурною лайкою, зателефонував своїм друзям, повідомив, що знаходиться в с. Ксаверівці і необхідно «розібратись». Після розмови по телефону ОСОБА_8 вдарив його кулаком в обличчя, дістав з кишені ножа та почав ним розмахувати. У відповідь він вдарив ОСОБА_8 по голові пляшкою від горілки «Немирів» ємкістю 0,5 літра прямокутної форми. Вони всі вивели ОСОБА_8 на вулицю, де неподалік мангалу знову розпочалась бійка. Взявши сокиру, ОСОБА_6 обухом наніс 3-4 удари ОСОБА_8 по ногам, а він поліном вдарив ОСОБА_8 в ліву частину голови. По ходу бійки тілесні ушкодження ОСОБА_8 також наносили ОСОБА_2 і ОСОБА_7 руками та ногами. Після того як ОСОБА_8 зігнувся, він вдарив ОСОБА_8 обухом сокири в область голови. Коли ОСОБА_8 від ударів впав на землю, він перевірив його пульс. ОСОБА_8 був ще живий. Він з ОСОБА_6 помістив ОСОБА_8 на заднє сидіння автомобіля та вирішили завезти його до лікарні. По дорозі він помітив, що ОСОБА_8 вже не подавав ознак життя, а тому зупинився. За ними зупинились також ОСОБА_7 і ОСОБА_2, які були в іншій машині. Всі вони вирішили викинути труп ОСОБА_8, для чого він та ОСОБА_6 поїхали до с. Комарів, де закопали тіло. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 з ними не поїхали (т. 2, а. с. 22-24).

Допитаний в якості обвинуваченого на досудовому слідстві ОСОБА_5 підтвердив свої показання в якості підозрюваного, а також уточнив, що він та ОСОБА_6 на автомобілі «Мерседес» поїхали в сторону палацу культури «Зоря» на вул. 50-років Перемоги, де до них підсів ОСОБА_2, після цього всі разом, тобто він, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на двох автомобілях виїхали на окружну дорогу та поїхали в кафе «Пікнік», так як на окружній дорозі всі шашличні були зачинені. Підтвердив також, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_7 також наносив удари ОСОБА_8 (т. 2, а. с. 112-117).

Будучи додатково допитаним в якості обвинуваченого, ОСОБА_5 уточнив, що під час бійки поблизу кафе «Пікнік» ОСОБА_6 сокирою наніс ОСОБА_8 3-4 удари по ногам, а він 1-2 удари поліном в область голови. Потім він вихопив у ОСОБА_6 сокиру та 1-2 рази вдарив ОСОБА_8 обухом по голові. Участь в бійці також брали ОСОБА_2 та ОСОБА_7, які наносили ОСОБА_8 удари. Завантажувати ОСОБА_8 на заднє сидіння автомобіля допомагали також ОСОБА_2 і ОСОБА_7. Коли він з ОСОБА_6 на автомобілі останнього віз ОСОБА_8, за ними на автомобілі «Мерседес МЛ», який належав ОСОБА_7, їхали ОСОБА_2 та ОСОБА_7. Неподалік с. Некрасово всі вони спинилися, щоб обговорити ситуацію, яка склалась. Він з ОСОБА_6 витягнули з автомобіля ОСОБА_8, який був без свідомості, та поклали на землю. ОСОБА_7 повідомив, що за нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 можуть помститись його друзі. Те ж саме сказав і ОСОБА_2. ОСОБА_6 пропонував відвезти ОСОБА_8 в лікарню, проте ОСОБА_7 та ОСОБА_2 відповіли, що такої необхідності немає, так як ОСОБА_8 не виживе. Він відшукав поліно неподалік від того місця, де всі стояли та цим поліном, за згодою всіх учасників події, тобто ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, наніс два удари по голові ОСОБА_8, який до нанесення цих ударів ще подавав ознаки життя, щось бормотів. Після цього він з ОСОБА_6 завантажили тіло ОСОБА_8 в багажник автомобіля ОСОБА_6, за цим мовчки спостерігали ОСОБА_2 та ОСОБА_7. Всі спільно вирішили (він, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2) позбутись тіла ОСОБА_8. Потім ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на автомобілі ОСОБА_7 поїхали в напрямку с. Вороновиці попереду, щоб попередити про можливу зупинку працівниками ДАІ автомобіля, в якому він та ОСОБА_6 везли тіло ОСОБА_8. В с. Комарів на смітнику він поховав тіло ОСОБА_8, присипавши шаром землі (т. 2, а. с. 126-129).    

    Свої показання про обставини вбивства ОСОБА_8 ОСОБА_5 підтвердив та показав на місці під час відтворення обстановки та обставин події 15.11.2006 р. та 24.11.2006 р. (т. 2, а. с. 25-27, 130-135). Під час проведення даної слідчої дії 15.11.2006 р. виявлено та вилучено труп ОСОБА_8 з ознаками насильницької смерті, що зафіксовано в протоколі огляду місця події від 15.11.2006 р. (т. 2, а. с. 28-37).

    Зазначені обставини частково підтвердив допитаний на досудовому слідстві в якості підозрюваного ОСОБА_6, який показав, що в кафе «Пікнік» ОСОБА_8 почав вести себе агресивно, погрожував ножем, у зв’язку із чим його вивели на вулицю, де він та ОСОБА_5 нанесли ОСОБА_8 по декілька ударів сокирою та поліном, внаслідок чого ОСОБА_8 втратив свідомість. ОСОБА_8 посадили на заднє сидіння його автомобіля, він та ОСОБА_5 сіли на передні сидіння та поїхали в лікарню. По дорозі ОСОБА_8 помер, його тіло він та ОСОБА_5 поховали на сміттізвалищі. Коли вони везли ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на іншому автомобілі поїхали в м. Вінницю (т. 2, а. с. 59).

    Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1017/е від 20.12.2006 р. при дослідженні трупа ОСОБА_8 виявлена відкрита черепно-мозкова травма: синець та рана в лівій очній та лобній ділянці, синець в лобній ділянці справа та на верхній повіці правого ока, крововиливи під слизову оболонку губ, перелом кісток склепіння та основи черепа, перелом кісток носу, забій головного мозку, субарахноїдальні крововиливи, крововилив в шлуночки головного мозку, рани волосяної частини голови, крововиливи в м’які тканини голови, синці на верхніх та нижніх кінцівках, рани в ділянці лівої сидниці та верхньої частини лівого стегна. Всі ушкодження виявлені у ОСОБА_8, окрім ран в ділянці лівої сідниці та верхньої частини лівого стегна, які не мають ознак при життєвості, спричинені від дії тупих твердих предметів, рани в ділянці лівої сідниці та верхній частині лівого стегна спричинені від дії колючо-ріжучого предмета.

    Смерть ОСОБА_8 настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку. Відкрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_8 мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть в причинному зв’язку зі смертю (т. 2, а. с. 87-88).

    За висновком додаткової судово-медичної експертизи № 1017/е/д від 23.03.2007 р. при зовнішньому дослідженні трупа ОСОБА_8 виявлено: на голові – вісім ран, чотири синці, одне садно, три крововиливи в слизову оболонку губ; на правій руці – шість синців, цяткова ранка в правій ліктьовій ямці; на лівій руці – п’ять синців; на тулубі – один синець; на правій нозі – два синці; на лівій нозі та лівій сідниці – три синці, сім колото-різаних ран. Беручи до уваги кількість тілесних ушкоджень, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_8 можна висловитись про те, що йому могло бути спричинено близько 15-ти ударів по голові та 15 ударів по іншим частинам тіла тупим твердим предметом та сім ударів в ділянці лівої сідниці та лівого стегна предметом, що має колюче-ріжучі властивості. Ушкодження у ОСОБА_8 спричинені незадовго до смерті, протягом невеликого проміжку часу (т. 2, а. с.179-180).

    За епізодом обвинувачення у незаконному поводженні зі зброєю, вчинені опору та насильства щодо працівників правоохоронного органу ОСОБА_2 свою вину визнав частково та показав, що керував автомобілем в стані алкогольного сп’яніння, сп’янів від незначної кількості пива, так як до цього часу тривалий час взагалі не вживав спиртних напоїв. Коли його зупинили працівника ДАІ, він не міг знайти водійське посвідчення, відкрив для огляду багажник, потім хотів знову подивитись в автомобілі документи, але працівники міліції його не пускали в салон автомобіля, почалася штовханина. Він забув про газовий пістолет, який лежав в його автомобілі. Він вийшов на дорогу і почав зупиняти машини, щоб були свідки дій працівників міліції, які не пускали його в автомобіль. Працівника міліції вдарив в обличчя випадково. Іншому працівнику міліції виламував пальці, так як хотів зайти в салон та знайти документи. Пістолет знайшов на початку літа 2006 року та возив в автомобілі просто так, даний пістолет газовий, непридатний для використання, оскільки в ньому не було пружини.

    Крім часткового визнання ОСОБА_2 своєї вини, його вина за даним епізодом обвинувачення повністю підтверджується показаннями потерпілих, свідків та матеріалами кримінальної справи.

    Так, потерпілий ОСОБА_4 показав, працює інспектором ДПС, разом з іншими працівниками ДПС 03.08.2006 р. ніс службу в с. Кунка, Гайсинського р-ну, побачив автомобіль, який їхав із перевищенням швидкості, водій на вимогу працівників ДПС не спинився, тому вони розпочали переслідування.Даний автомобіль зупинили на виїзді з м. Гайсина, на 465 км автошляху Львів-Кіровоград-Знамянка. За кермом був ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп’яніння. На його вимогу ОСОБА_2 документів не надав, продовжував вживати пиво. Коли ОСОБА_2 вийшов із автомобіля, він в салоні під сидінням побачив рукоятку пістолета, тому зачинив дверцята та притримував їх рукою. ОСОБА_2 намагався увірватись в автомобіль, при цьому пошкодив йому палець. Також ОСОБА_2 наніс удар в обличчя іншому інспектору ДПС ОСОБА_3 Претензій до ОСОБА_2 він не має, від цивільного позову відмовляється.

    З показань потерпілого ОСОБА_3 на досудовому слідстві, які проголошені в судовому засіданні, вбачається, що 03.08.2006 р. він як інспектор ДПС перебував на службі в складі екіпажу, коли біля 17-ї години надійшло повідомлення від іншого екіпажу про порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля ВАЗ-2108. Коли даний автомобіль спинили, водій ОСОБА_2 був в стані алкогольного сп’яніння, почав вести себе агресивно, хтось сказав, що в салоні пістолет і ОСОБА_2 намагався проникнути в салон, при цьому погрожував та лаявся. Потім вибіг на проїзну частину дороги, намагаючись зупинити транспортні засоби, створюючи небезпеку для руху. Коли він відтягував його від дороги, ОСОБА_2 швидко і з силою вдарив його в обличчя. Від цього удару у нього була пухлина під оком, в лікарню він не звертався (т. 1, а. с. 188-190).

    Свідок ОСОБА_17 підтвердив, що ОСОБА_2 чинив опір інспектору ДПС ОСОБА_4, при цьому вивихнув йому палець, так як намагався забрати руку, якою інспектор притримував дверцята автомобіля. Після цього ОСОБА_2 вибіг на трасу та почав зупиняти автомобілі та умисно вдарив ОСОБА_3 в обличчя.

    Зазначені обставини вчинення опору та насильства щодо працівників міліції підтвердили також свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20

    Згідно протоколу медичного огляду № 042 від 03.08.2006 р., ОСОБА_2 станом на 19 г. 45 хв. перебував в стані алкогольного сп’яніння (т. 1, а. с. 42).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 03.08.2006 року при огляді легкового автомобіля ВАЗ 2108 білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, біля сидіння водія, під гумовим килимом виявлено пістолет чорного кольору з надписом на затворі   «ROHM RG-88», заводський номер НОМЕР_2, який вилучено та опечатано в поліетиленовому пакеті (т. 1, а. с. 36-37).

За висновком судово-балістичної експертизи №28-Б від 4.02.08 р. пістолет вилучений з автомобіля «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, являється ручною короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю - пістолетом «ROHM RG-88», заводський номер НОМЕР_2, калібру 9,00 мм РА, виробництва Німеччини. Даний пістолет у вигляді, наданому на дослідження, розукомплектований (відсутня зворотна пружина), але придатний для пострілів пістолетними патронами калібру 9 мм РА, які споряджені гумовими кулями, газовими пістолетними патронами, шумовими патронами, дробовими пістолетними патронами, а також переспорядженими підкаліберним чи дробовим снарядом, шумовими патронами калібру 9 мм РА, при умові  переведення затвора вручну в крайнє переднє положення перед кожним пострілом (т. 1, а. с. 245-251).

Даний пістолет оглянутий слідчим, визнаний речовим доказом та залишений на зберіганні в Гайсинському РВ УМВС (т. 1, а. с. 88-90).

Згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 17.12.2007 року за № 345 в період вчинення злочину ОСОБА_2 не страждав на хронічне психічне захворювання, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. В період вчинення злочину він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_2 не страждає на хронічне психічне захворювання, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, може усвідомлювати свої дії та керувати ними ( т. 1, а. с. 240-241).

Дослідивши зібрані у  справі докази і проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_8 за наведених у вироку обставин.

    Дії підсудного ОСОБА_2 за даним епізодом обвинувачення суд кваліфікує за п.  12 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння  смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

    Показання ОСОБА_2 про те, що він не брав участі у вбивстві ОСОБА_8, суд оцінює як неправдиві, які надані з метою уникнути відповідальності за скоєне, оскільки дані показання спростовуються сукупністю вищезазначених доказів.

    Зокрема, засуджений ОСОБА_5 в своїх показаннях на досудовому слідстві в якості підозрюваного та обвинуваченого, які він давав за участю адвоката та підтвердив під час відтворення обстановки та обставин події, детально розповів про обставини вбивства ОСОБА_8, вчиненого за активної участі ОСОБА_2 та інших співучасників.  Дані показання є послідовними, узгоджуються з іншими дослідженими доказами та об’єктивно підтверджуються протоколом огляду місця події, під час якого було виявлено труп ОСОБА_8, висновками судово-медичних експертиз трупа щодо кількості, характеру, тяжкості та механізму утворення тілесних ушкоджень.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_2 хоча і не вчиняв дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але, будучи об’єднаний з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконував певну частину того обсягу дій, який група вважала необхідними для реалізації цього умислу. Зокрема, ОСОБА_2 брав активну участь у подоланні опору потерпілого, якого разом з іншими співучасниками вивів з приміщення кафе на вулицю, де наносив йому удари руками та ногами по різним частинам тіла, з іншими співучасниками обговорював необхідність позбавити потерпілого життя з метою уникнути відповідальності за скоєне та помсти з боку друзів ОСОБА_8, разом з ОСОБА_7, з метою попередження про можливу появу працівників міліції, супроводжував автомобіль, в якому перевозили труп ОСОБА_8

Показання засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_2 не брав участі у позбавленні потерпілого життя, суд оцінює як неправдиві, оскільки дані особи в ході досудового і судового слідства неодноразово змінювали свої показання, щоб допомогти ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уникнути відповідальності за скоєний злочин. Дані показання не узгоджуються з іншими матеріалами справи, а тому не приймаються судом до уваги. Доводи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що їх примусили оговорити ОСОБА_2 та ОСОБА_7, перевірені прокуратурою за судовим дорученням, по результатам перевірки обґрунтовано прийняте рішення про відмову в порушені кримінальної справи за відсутністю події злочину (постанова слідчого в ОВС прокуратури Вінницької області ОСОБА_21 від 07.08.2007 р.).

Про неправдивість показань ОСОБА_2 щодо своєї участі в подіях 09.11.2006 р. свідчить й те, що він вигадав особу на ім’я ОСОБА_3, на автомобілі якого він ніби то залишив місце події, коли розпочався конфлікт з ОСОБА_8 За судовим дорученням оперативними працівниками міліції така особа не встановлена, а свідок ОСОБА_16 підтвердила, що саме ОСОБА_7 був на місці події. Запам’ятала його, оскільки ОСОБА_7 розрахувався за замовлення.

Також, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 342 КК України за ознаками – опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків, за ч. 2 ст. 345 КК України за ознаками – умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків, за ч. 2 ст. 263 КК України за ознаками – носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

З обвинувачення за ч. 2 ст. 263 КК України підлягають виключенню такі ознаки, як виготовлення, ремонт та передача вогнепальної зброї, оскільки будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 ремонтував та передавав вилучений у нього пістолет – немає. Висновок досудового слідства з приводу того, що саме ОСОБА_2 без передбаченого законом дозволу переробив пістолет шляхом видалення перегородки у стволі та зробив його придатним для проведення пострілів патронами відповідного калібру, є припущенням, так як такі дії також не знайшли свого підтвердження.

Показання ОСОБА_2 про те, що він не знав про властивості вилученого у нього пістолета, вважав його газовим пістолетом в неробочому стані, суд вважає неправдивими, так як вони спростовуються дослідженими доказами. Зокрема, відповідно до вищенаведеного висновку судово-балістичної експертизи, пістолет є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю та придатний для пострілів пістолетними патронами калібру 9 мм РА. За повідомленням начальника УГБ УМВС від 27.09.2006 р. ОСОБА_2 в дозвільній системі як власник газової зброї не рахується (т. 1, а. с. 87).

Також суд не бере до уваги та вважає неправдивими показання ОСОБА_2 про те, що він випадково наніс удар в обличчя працівнику міліції ОСОБА_3, оскільки вони спростовуються показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 Відповідно до цих показань ОСОБА_2 умисно наніс удар працівнику міліції під час виконання ним службових обов’язків.

При вирішені питання про призначення покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Так, суд бере до уваги позитивні характеристики ОСОБА_2, те що він раніше не судимий. Обставиною, що пом’якшує покарання суд визнає наявність на утриманні у ОСОБА_2 малолітньої доньки ІНФОРМАЦІЯ_5. До обставини, що обтяжує покарання, суд відносить вчинення злочинів у стані алкогольного сп’яніння.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на певний строк.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає задоволенню. Так, позовні вимоги про заподіяння матеріальної шкоди в сумі 39046,51 грн. підтверджуються оглянутими в судовому засіданні копіями накладних, рахунків, квитанцій щодо витрат, пов’язаних із  втратою речей покійного та його похованням. Також, діями ОСОБА_2 заподіяна потерпілим моральна шкода, яка пов’язана із перенесеними ними стражданнями, пов’язаними із втратою сина та брата, а тому також підлягає повному відшкодуванню. При цьому суд приходить до висновку про солідарне стягнення матеріальної та моральної шкоди із раніше засудженими ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Провадження за цивільним позовом потерпілого ОСОБА_4 підлягає закриттю, оскільки він відмовився від своїх вимог.

Судові витрати, які пов’язані із проведенням експертиз та експертних досліджень речових доказів, підлягають стягненню з винного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчинені злочинів, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України, ч. 2 ст. 342 КК України, ч. 2 ст. 345 КК України та призначити покарання:

за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України одинадцять років шість місяців позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 263 КК України три роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 342 КК України один рік шість місяців позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 345 КК України три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання визначити шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня затримання, тобто з 18.10.2007 року.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 задовольнити.   Стягнути з ОСОБА_2 солідарно з раніше засудженими ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 39.046грн. 51 коп. у відшкодування матеріальної шкоди і 200.000 грн. у відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_13 100.000грн. у відшкодування моральної шкоди.

Провадження за цивільним позовом потерпілого ОСОБА_4 закрити.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в загальному розмірі 1490 грн. 30 коп. на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру при ГУМВС України у Вінницькій області (код 24525055, рахунок 35227002000019, Банк-УДК у Вінницькій області, МФО 802015, за експертизи і дослідження ГЕКЗ).

Речовий доказ у справі – пістолет моделі «ROHM RG 88» №АВ 0515310, калібру 9 мм РА, виробництва Німеччини, який зберігається в Гайсинському РВ ГУМВС України у Вінницькій області, передати в розпорядження ГУМВС України у Вінницькій області.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити таким самим – взяття під варту.

Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку до судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України шляхом подачі касаційних скарг і подання через апеляційний суд Вінницької області протягом одного місяця з моменту проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення  копії вироку.

Головуючий-суддя (підпис)

Суддя  (підпис)

Народні засідателі: (підписи)

Вірно: