22-ц/775/208/2018(м)

266/2053/15-а

Головуючий в 1 інстанції Курбанова Н.М.

Доповідач Лопатіна М.Ю.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.,

суддів Биліни Т.І., Принцевської В.П.

при секретарі Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі в режимі відеоконференції справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 січня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 січня 2018 року закрито провадження за вищевказаною скаргою ОСОБА_1 на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області під час виконання постанови Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2015 року, ухваленої за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського центру зайнятості про зобов'язання вчинити певні дії.

З такою ухвалою суду ОСОБА_1 не погодилася та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції законодавства, просила її скасувати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку, що скарга на дії державного виконавця під час виконання постанови Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2015 року, ухваленої за її адміністративним позовом до Маріупольського міського центру зайнятості про зобов'язання вчинити певні дії, підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

При цьому ОСОБА_1 зазначила, що суд не врахував те, що у серпні 2016 року відкрито кримінальне провадження за умисне невиконання постанови Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2015 року, а тому оскільки вона є стягувачем у виконавчому провадженні та потерпілою у кримінальному, її скарга на дії державного виконавця повинна розглядатись за нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того вважає, що постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, судом не було досліджено, що у провадженні Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області знаходиться аналогічна скарга Маріупольського міського центру зайнятості на дії державного виконавця, яка подана за правилами цивільного судочинства.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Представник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Балдинюк М.Ю. в суді апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника та представника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що постановою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2015 року, ухваленої за адміністративним позовом ОСОБА_1, Маріупольський міський центр зайнятості був зобов'язаний здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в розмірі, передбаченому для осіб, зазначених у ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з виплатою недоплаченої грошової суми з урахуванням раніше виплачених грошових сум. Скасовано наказ від 15 квітня 2015 року № НТ 150415, яким ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п.2,4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п.2.7,2.9. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності як застрахованій особі без урахування страхового стажу.

24 вересня 2015 року за даним судовим рішенням Приморським районним судом міста Маріуполя Донецької області було видано виконавчий лист, який знаходився на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с 6).

21 листопада 2017 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу було закінчено на підставі п.9.ч.1.ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення (а.с.5).

Стягувач ОСОБА_1 у грудні 2017 року, в порядку цивільного судочинства, звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, у якій просила скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 21 листопада 2017 року та зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області поновити виконавче провадження (а.с.1-3).

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом оскарження є рішення посадової особи державної виконавчої служби з приводу виконання рішення, ухваленого відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.1. ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За вимогами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (ч.1 ст. 287 КАС України).

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За вимогами ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції ( ч. 1 ст. 448 ЦПК України).

Таким чином, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що на публічно-правову справу за скаргою ОСОБА_1 про оскарження рішення органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, ухваленого у адміністративній справі, не поширюється юрисдикція загальних судів.

За таких обставин місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що провадження за скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю, з огляду на те, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги про те, що у серпні 2016 року відкрито кримінальне провадження за умисне невиконання постанови Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2015 року та у провадженні Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області знаходиться аналогічна скарга Маріупольського міського центру зайнятості на дії державного виконавця, яка подана за правилами цивільного судочинства, не впливають на висновки суду, оскільки не мають правового значення для вирішення даної справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскарженого судового рішення.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення суду першої інстанцій - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374-375, 381- 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 січня 2018 року залишити без змін.

Повне судове рішення виготовлено 19 березня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: