СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21239/14-ц

пр. № 2/759/599/18

28 лютого 2018 року м. Київ

Святошинський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря Чернишук К.О.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну спарву за позовними вимогами Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа: ОСОБА_2 про припинення поруки,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить після збільшення позовних вимог стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості та судові витрати по справі, посилаючись на ті підстави, що 17.10.2007 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №77.1/АА-00089.07.2 відповідно до якого відповідачеві було відкрито кредитну лінію на загальну суму 25046 доларів США 32 центи до 17.10.2014, Для забезпечення зобов'язань за зазначеним кредитним договором між АТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно якого він зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем у повному обсязі за своєчасне та повне виконання умов договору, однак у зв'язку із не належним виконанням умов кредитного договору виникла заборгованість.

У січні 2017 р. представник відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах відповідача ОСОБА_3 із зустрічними позовними вимогами, після зміни підстав позову просить суд припинити поруку за договором поруки від 17.10.2017 з ПАТ «Родовід банк», посилаючись на ті підстави, що відповідно до кредитного договору №77.1/АА-00089.07.2 від 17.10.2007 ВАТ «Родовід Банк» зобов'язався надати кредит у розмірі 25046 доларів США 32 центи, однак відповідно до норм та актів цивільного законодавства в тому числі нормативно-правових актів НБУ ВАТ «Родовід Банк» не надав кредитних коштів у розмірі 25046 доларів США 32 центи, видача яких в іноземній валюті можлива лише з банківського рахунку клієнта банку, однак банківський (поточний, клієнтський, балансовий НОМЕР_3) рахунок на ім'я ОСОБА_3 відкрито не було до цього часу, що унеможливлює надання кредиту готівкою іноземною валютою з операційної каси з банківського рахунку, а тому позивач вважає, що відповідачем не виконано грошове зобов'язання за кредитним договором, що є підставою для визнання вказаного кредитного договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 1051 ЦПК України, також позивач зазначає, що у договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦП України.

Представник позивача по первісному позову у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, у судовому засіданні від 24.05.2017 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, також представником 06.09.2017 подано заперечення на зустрічні позовні вимоги відповідача по справі, в яких просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що вони не абсурдними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Представник відповідача (позивача) у судовому засіданні проти первісних позовних вимог заперечував, та просив задовольнити зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено в судовому засіданні, 17.10.2007 р. між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 77.1/АА-00089.07.2 згідно якого позивачем було відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 25046 доларів США 32 центи до 17.10.2014 р. (а.с. 6-15, 18).

Для забезпечення виконання зобов'язання між позивачем та ОСОБА_3 договір поруки, згідно якого він зобов'язався солідарно відповідати перед ПАТ «Родовід Банк» у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором та всіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії (а.с. 16-17).

Як вбачається із розрахунків заборгованості станом на 23.03.2015 за кредитним договором №77.1/АА-00089.07.2 сума заборгованості складає 29108 доларів США 93 центи, що еквівалентно в національній валюті 12131971 грн. 75 коп. з яких сума заборгованості за кредитом 20278 доларів США 32 центи; сума заборгованості за процентами по кредиту 8830 доларів США 61 центи; загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості 12069994 грн. 69 коп., загальна сума 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості 61977 грн. 06 коп. (а.с. 59-62).

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та ст.ст. 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однак, боржником не виконано зобов'язань, визначених у вказаних Договорах, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, що підтверджується розрахунком суми заборгованості.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник своїх зобов'язань за договором належним чином не виконував, перестав сплачувати щомісячні платежі з погашення кредиту та процентів.

Як убачається з позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість по відсотках в іноземній валюті - доларах США.

Згідно умов кредитного договору валютою кредитування був долар США.

Згідно п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»! від 30.03.2012 №5, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої ст. 533 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 1 та 3 ст. 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі №6-145цс14, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф, пеня це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Із розрахнку заборгованості вбачається, що позивач просить стягнути з відповідачів пеню за несвоєчасне погашення кредиту та відсотікв за період з 11.04.2008 до 10.02.2014 , що становить 12069994 грн 69 коп., однак позовна давність щодо пені застосовується в один рік, а тому суму пені необхідно зменишити до 203634 грн 40 коп.

З урахуванням доказів, оцінку яким суд дав вище, суд вважає, що позовні первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується зустрічних позовних вимог судом встановлено, що згідно п. 1.1., 3.2., кредитного договору та п.1.2. договору поруки кінцем строком виконання основного зобов'язання встановлено до 17.10.2014.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Постанові №5 від 30.12.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у п.2.4., зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення заборгованості згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Так як строком виконання основного зобов'язання є 17.04.214 АТ «Родовід Банк» звернувся до суду з позовом до основного боржника та поручителя в передбачений законом термін шість місяців, а саме 09.12.2014, тому зустрічні позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачів підлягає до солідарного стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 3000 грн 00 коп.

Згідно положень ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у редакції станом на 28.03.2015 у разі, якщо розмір позовних вимог збільшено, недоплачену суму судового збору до звернення до суду з відповідною заявою.

Оскільки, позивачем 21.04.2015 було подано заяву про збільшення позовних вимог йому необхідно сплатити різницю недоплаченого судового збору у розмірі 3654 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 192, 258, 261, 509, 525, 526, 530, 553, 554, 559, 628, 1049, 1050, 1054-1055, 1056-1 ЦК України, 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа: ОСОБА_2 про припинення поруки залишити без задоволення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1; паспорт серія НОМЕР_4 виданого Дніпровським РВ ХМУ УМВС України у Херсонській обл., 16.10.2001 р.; ідентифікаційний код НОМЕР_1, та з ОСОБА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, паспорт серія НОМЕР_5, виданого Ленінградським РУ ГУ МВС України у м. Києві, 24.02.1998 ідентифікаційний код НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 29108 (двадцять дев'ять тисяч сто вісім доларів США) 93 центи, та 203634 (двісті три тисячі шістсот тридцять чотири гривень) 40 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1; паспорт серія НОМЕР_4 виданого Дніпровським РВ ХМУ УМВС України у Херсонській обл.,16.10.2001; ідентифікаційний код НОМЕР_1, та з ОСОБА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, паспорт серія НОМЕР_5, виданого Ленінградським РУ ГУ МВС України у м. Києві, 24.02.1998 р., ідентифікаційний код НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» суму сплаченого судового збору у розмірі 3000 грн 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на користь держави суму недоплаченого судового збору за збільшення позовних вимог у розмірі 3654 грн 00 коп.

Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул'яновська

Повний тескт судового рішення складено 28.02.2018.