Постанова

іменем України

15 березня 2018 року

м. Київ

справа № 564/2464/14-ц

провадження № 61-5059св18

Верховний Суд у складі колегії суддівПершої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Максимчук З. М.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта»), третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 14 березня 2014 року на 109 км автодороги Городище - Рівне - Старокостянтинів сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю належного їй на праві власності автомобіля ВАЗ 211440, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, та автомобіля «Renault Trafic», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який порушив Правила дорожнього руху і допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 211440, у результаті чого вказаний автомобіль було пошкоджено. Цивільно-правова відповідальністьОСОБА_2 на момент ДТП булазастрахована в ПАТ «НАСК «Оранта». Внаслідок ДТП автомобіль ВАЗ 211440 знищено, а її мати - ОСОБА_4 отримала легкі тілесні ушкодження. Уточнивши позовні вимоги, просила стягнути на її користь з ПАТ «НАСК «Оранта» 49 490 грн на відшкодування майнової шкоди в межах ліміту відповідальності страховика за вирахуванням франшизи, з відповідача ОСОБА_2 - 27 890 грн 80 коп. на відшкодування майнової шкоди, франшизу за договором страхування - в розмірі 510 грн, витрати на проведення експертизи - в розмірі 1 935 грн та 6 тис. грн - на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 888 грн на відшкодування майнової шкоди, франшизу за договором страхування - в розмірі 510 грн, 3 тис. грн - на відшкодування моральної шкоди та 243 грн 60 коп. - на відшкодування сплаченого судового збору. Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 49 490 грн на відшкодування майнової шкоди, витрати на оплату проведення експертизи - в розмірі 1 010 грн та 528 грн 88 коп. - на відшкодування сплаченого судового збору. У решті позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відшкодування матеріального збитку в межах ліміту відповідальності покладається на страховика, а збитки, що не покриваються страховим відшкодуванням, - на страхувальника або винну в ДТП особу, тому суд стягнув на користь позивача суму страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи з ПАТ «НАСК «Оранта», а решту сум - з винної в ДТП особи ОСОБА_2 Враховуючи ступінь важкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 3 тис. грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року касаційну скаргу ПАТ «НАСК «Оранта» задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала касаційного суду мотивована тим, що апеляційним судом не встановлені з достатньою повнотою фактичні обставини справи та не звернуто уваги на те, що якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП. При вирішенні питання про розмір збитків, які підлягають відшкодуванню у зв'язку з пошкодженням автомобіля, з'ясуванню підлягають вартість транспортного засобу до та після ДТП, вартість його ремонту, при цьому зазначені обставини повинні бути оцінені з точки зору економічної обґрунтованості ремонту. Також розмір страхового відшкодування залежить і від того, чи погоджується власник транспортного засобу на визнання його фізично знищеним. Крім цього, поза увагою суду залишилася наявність вини двох учасників ДТП.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 25 жовтня 2016 року рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2015 року в частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_2 і страхового відшкодування з ПАТ «НАСК «Оранта» скасовано. Позов у частині стягнення страхового відшкодування з ПАТ «НАСК «Оранта» задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 46 428 грн 48 коп. страхового відшкодування. Відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. В решті рішення суду першої інстанції (про стягнення 510 грн франшизи, 243 грн 60 коп. судового збору та 3 тис. грн на відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 та про стягнення 1 010 грн витрат за проведення експертизи і 528 грн 88 коп. судового збору з ПАТ «НАСК «Оранта») залишено без змін.

Ухвалюючи зазначене рішення, апеляційний суд виходив з того, що позивач визнала, що її автомобіль ВАЗ 211140 є фізично знищеним. Двох водіїв, учасників ДТП, було визнано винними у її настанні та притягнуто до адміністративної відповідальності, тому з урахуванням обставин справи, локалізації і характеру пошкоджень транспортних засобів, принципів розумності і справедливості суд визначив ступінь вини ОСОБА_2 у ДТП - 60 %, а ОСОБА_3 - 40 %. Для розрахунку матеріальної шкоди, завданої позивачу, судом взято за основу Звіт про визначення вартості відновлювального ремонту внаслідок пошкодження кузова транспортного засобу від 17 червня 2014 року, оскільки він є повним і об'єктивним доказом з точки зору економічної обґрунтованості ремонту автомобіля та узгоджується з матеріалами справи. З урахуванням вини ОСОБА_2 та вартості автомобіля до ДТП судом обчислено розмір шкоди в сумі 46 428,48 грн, що знаходиться у межах ліміту відповідальності, передбаченого страховим полісом, а тому підлягає стягненню виключно зі страховика.

У листопаді 2016 року ПАТ «НАСК «Оранта» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 жовтня 2016 року, в якій просить частково скасувати це рішення і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що повторно переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд не врахував висновки і мотиви, з яких було скасовано попередню ухвалу апеляційного суду, що є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при новому розгляді справи, не з'ясував вартість пошкодженого автомобіля до та після ДТП. Висновки апеляційного суду суперечать один одному, оскільки в разі визнання транспортного засобу фізично знищеним, його власнику відшкодовується саме різниця між вартістю автомобіля до та після ДТП, а не вартість відновлювального ремонту. Судом не застосовано статтю 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексуУкраїни в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ цивільну справу № 564/2464/14-ц передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статями 7, 8 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні здійснюється обов'язково. Cтрахова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статей 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Разом з цим згідно з частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Встановлено, що 14 березня 2014 року на автодорозі Городище - Рівне - Старокостянтинів сталася ДТП у результаті зіткнення належного ОСОБА_1 на праві власності автомобіля ВАЗ 211440, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, та автомобіля «Renault Trafic», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а автомобіль ВАЗ 211140 був знищений.

Постановами Костопільського районного суду Рівненської області від 14 травня 2014 року та від 19 травня 2014 року винними у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Установивши, що дії водія автомобіля «Renault Trafic» ОСОБА_2 та дії водія автомобіля ВАЗ 211140 ОСОБА_3 вказують на їх взаємну вину у пошкодженні автомобіля ВАЗ 211440, апеляційний суд з урахуванням обставин справи, локалізації і характеру пошкоджень транспортних засобів, принципів розумності і справедливості обґрунтовано визначив ступінь вини ОСОБА_2 у розмірі 60 %, а ступінь вини ОСОБА_3 - у розмірі 40 %.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Renault Trafic», державний номерний знак НОМЕР_2, була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» згідно з полісом № АС/7517195. Ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, визначено у розмірі 50 тис. грн, а франшиза встановлена у розмірі 510 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

За змістом указаної правової норми транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Встановлено, що згідно зі Звітом суб'єкта оціночної діяльності від 17 червня 2014 року про визначення вартості відновлювального ремонту внаслідок пошкодження ринкова вартість автомобіля ВАЗ 211440 станом до ДТП складає 77 380, 80 грн, вартість відновлювального ремонту становить 90 433,66 грн. Оцінювачем зроблено висновок про те, що оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 211440 перевищує його ринкову вартість до пошкодження, то його відновлення є економічно недоцільним.

ОСОБА_1 визнала, що її автомобіль ВАЗ 211440 фізично знищений, а тому просила стягнути на її користь з обох відповідачів, з врахуванням ліміту відповідальності страховика, 77 380,80 грн матеріальної шкоди (за мінусом 510 гривень франшизи).

Згідно з частинами шостою і сьомою статті 147 ЦПК України2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України 2004 року), висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу. Незгода суду з висновок експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

Взявши до уваги Звіт про визначення вартості відновлювального ремонту від 17 червня 2014 року, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що він є повним і об'єктивним доказом з точки зору економічної обґрунтованості ремонту автомобіля та узгоджується з матеріалами справи. Дослідження від 10 жовтня 2014 року № ВК1101АХ-10.10/5 не може бути враховано при вирішенні спору, оскільки ним визначено лише матеріальний збиток внаслідок пошкодження автомобіля ВАЗ-211440, а вартість автомобіля до та після ДТП не встановлювалася. Висновком судової автотоварознавчої експертизи від 15 вересня 2015 року № 50724/1 ПС визначено лише ринкову вартість автомобіля ВАЗ-211440, вартість відновлювального ремонту та вартість автомобіля після ДТП ним не встановлювалися.

Правильним є і висновок суду апеляційної інстанції про те, що не має правового значення протокол № 6358, яким затверджено результати аукціону, де визначено вартість автомобіля ВАЗ-211440 після ДТП у розмірі 2 330 грн, оскільки позивач погодилася, що її транспортний засіб є фізично знищеним.

Статтею 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, встановивши фактичні обставини справи, а саме: вартість транспортного засобу до та після ДТП, ступінь вини учасників ДТП, визнання власником свого автомобіля фізично знищеним, те, що розмір матеріальної шкоди, з урахування ступеня вини застрахованої особи, знаходиться в межах ліміту відповідальності, передбаченої страховим полісом, і надавши їм правильну оцінку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення місцевого суду в частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_2 і страхового відшкодування з ПАТ «НАСК «Оранта» та ухвалив у цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог до страховика і про відмову в позові до винної у ДТП особи, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована.

Згідно зі статтею 212 ЦПК України 2004 рокусуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Рішення апеляційного суду містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам статей 213-215, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом не враховані висновки і мотиви скасування судом касаційної інстанції попередньої ухвали апеляційного суду, є безпідставними та спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи.

Поклавши в основу рішення Звіт про визначення вартості відновлювального ремонту від 17 червня 2014 року, в якому визначено вартість пошкодженого автомобіля до ДТП, та відхиливши інші докази щодо вказаної обставини, апеляційний суд навів у рішенні відповідні обґрунтування, а заявник у касаційній скарзі не зазначив, які норми ЦПК України 2004 року було порушено судом при оцінці доказів.

При вирішенні справи судом правильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Як зазначалося вище, різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП відшкодовується власнику в разі, якщо він не згоден із визнанням його транспортного засобу фізично знищеним. В даному випадку власник автомобіля ВАЗ-211440 ОСОБА_1 визнала факт його фізичного знищення в результаті ДТП. Тому суд правильно вирішив стягнути на її користь страхове відшкодування в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП з урахуванням ступеня вини страхувальника та встановленого страховим полісом ліміту відповідальності страховика. Жодних суперечностей у висновках апеляційного суду немає.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанцій, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

О.В. Ступак