Справа № 734/116/16-ц Провадження № 22-ц/795/13/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Страшного М.М.

суддів - Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,

Позивач - ОСОБА_1

Відповідач - Дочірне підприємство «Чернігівський облавтодор»

Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна

компанія «автомобільні дороги України»

Особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1

Оскаржується рішення Ріпкинського районного суду від 06 грудня 2016 року, ухваленого у складі судді Жовтка Є.А., вступну та резолютивну частини якого проголошено 06.12.2016 року о 8 год.15 хв., повний текст складено 09.12.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 11 грн. 74 коп., моральну шкоду в сумі 2000 грн., середній заробіток за час затримки виплати заборгованості в сумі 6430 грн. 88 коп. в обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що в день його звільнення з роботи 06.11.2015 року з ним не було проведено повного розрахунку, частина коштів залишається невідшкодованою, що завдає йому моральної шкоди.

Рішенням Ріпкинського районного суду від 06 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 16 січня 2017 року рішення Ріпкинського районного суду від 06 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 16 січня 2017 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.369 ЦПК України справа розглядається в апеляційному порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд. Позивач стверджує, що судове рішення у справі було прийнято на основі висновку експерта, проте використання якого як доказу було подано позивачем клопотання і яке судом не було задоволено. Вважає, що висновок експертизи є недопустимим доказом, оскільки в ухвалі про призначення експертизи не зазначено строк проведення такої експертизи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день проведення останньої виплати позивачу у відповідача не існувало перед ним заборгованості, в тому числі і по компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, в зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що у відповідача перед ним існує заборгованість по заробітній платі в сумі 11 грн. 74 коп., яка є досі не виплачена.

За висновком судово-економічної експертизи № СЕ-3-5-23.16 від 19.09.2016 року, яка була проведена за ухвалою суду, встановлено, що порушення в нарахуванні ОСОБА_1 заробітної плати, за період з 21.08.2015 року по 26.11.2015 року, існують, у зв'язку з арифметичними помилками, допущеними працівниками підприємства в розрахунку; розрахунок про нарахування і виплату заробітної плати ОСОБА_1, за період з 21.08.2015 року по 26.11.2015 року, здійснений відповідачем на підставі довідки про нарахування і виплату заробітної плати, є необґрунтованим у зв'язку з допущенням арифметичних помилок при його проведенні; наявність заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_2, з урахуванням положень Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року, документально не підтверджена; заборгованість ДП "Чернігівський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" перед ОСОБА_1 по кожній з належних йому виплат, станом на 26.11.2015 року, документально не підтверджується, а має місце переплата в розмірі 453 грн. 05 коп.; обґрунтованість відрахувань, здійснених із нарахованих ОСОБА_1 сум за період його роботи, в тому числі за листопад 2015 року, за довідкою про нарахування та виплату заробітної плати філією "Ріпкинський райавтодор", за період з 21.08.2015 року по 26.11.2015 року, не підтверджується, оскільки у розрахунках, виконаних підприємством, наявні арифметичні помилки; проведення відрахувань профспілкових внесків з середнього заробітку ОСОБА_1, за час затримки розрахунку після звільнення, є необґрунтованим.

Зазначений висновок експертизи на думку ОСОБА_1 є неналежним доказом та безпідставно він був покладений в основу оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи приписи ч.4 ст.338 ЦПК України, в редакції яка діяла станом на 05.09.2017 року, відповідно до якої висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи, з метою перевірки обґрунтованості висновку експертизи від 19.09.2016 року та методики розрахунку, застосованої експертом при приведення дослідження, ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 05 вересня 2017 року у справі була призначена повторна судово-бухгалтерська експертиза, проведення якої доручено експертам Київської незалежної судово-експертної установи, але ОСОБА_1 не була проведена оплата експертизи і ухвала суду залишена без виконання.

Відповідно до ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 6 ст. 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доводи ОСОБА_1 про те, що висновок експертизи отриманий з порушенням порядку, встановленого законом, також не підтверджений жодними доказами. Його твердження про не зазначення в ухвалі суду строку проведення експертизи не є підставою для визнання висновків судово-економічної експертизи недостовірними.

Враховуючи зазначені вище норми процесуального закону, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не було доведено належними та допустимим доказами, що у відповідача мається перед ним заборгованість по заробітній платі.

Згідно ст.116 КЗпП України виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства чи установи проводиться у день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З довідки ДП «Чернігівський облавтодор» від 11.02.2016 року №10/1 про нарахування та виплату заробітної плати вбачається, що 26 листопада 2015 року ОСОБА_1 було перераховано 4348 грн. 78 коп. заборгованості по заробітній платі, в тому числі середній заробіток за несвоєчасну виплату заробітної плати (а.с.36). Зазначений розрахунок ОСОБА_1 в жодний належний спосіб не спростовано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст.117 КЗпП України.

Враховуючи викладені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, а також оцінюючи, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, апеляційний суд вважає законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, справа судом першої інстанції розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно, а тому апеляційна скарга не може бути задоволена.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3

залишити без задоволення, а рішення Ріпкинського районного суду від 06 грудня 2016 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст складено 16.03.2018

Головуючий:Судді: