Справа № 364/744/17 Головуючий у І інстанції Макаренко Л. А.

Провадження № 22-ц/780/601/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 43 13.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - ОСОБА_1,

суддів: Березовенко Р.В., Сержанюка А.С.,

при секретарі Шуляку Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з житлового будинку, -

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про  внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з житлового будинку, в якому просив шляхом усунення перешкод у користуванні житловим будинком та спорудами (сараєм з погребом, вбиральнею, замощенням), виселити відповідачів із житлового будинку, що знаходиться за адресою: вулиця  Будівельників, 26 в селі Руде Село Володарського району Київської області без надання іншого житлового приміщення.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі договору дарування житлового будинку від 17.02.2004 року він є власником житлового будинку з господарськими спорудами (сарай з погребом, вбиральня, замощення), що знаходиться за адресою: с. Руде Село і розташований на земельній ділянці площею 0,1315 га, яка також належить йому на праві власності, що підтверджено свідоцтвом про право власності від 15.04.2014 року.

Маючи намір відчужити згаданий житловий будинок, він розмістив оголошення у мережі Інтернет, на яке відкликнулась ОСОБА_2, яка мала намір його придбати. Увійшовши в довіру позивача та його дружини, ОСОБА_2 попросилась пожити у зазначеному будинку пару місяців, поки розрахується за житловий будинок, але своєї обіцянки не виконала, не розрахувалась з ним (позивачем 0, на прохання покинути житловий будинок ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_4 реагують агресивно і не допускають його до власного майна. Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без згоди з позивачем вселили до будинку ще дві сім’ї: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також їх дочку ОСОБА_8 разом з її сім’єю. Добровільно звільнити приміщення відповідачі не бажають і у зв’язку з цим позивач змушений був звернутися до суду.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року позов задоволено.

Усунено перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права користування житловим будинком та господарськими спорудами, що знаходяться за адресою: вул. Будівельників, 26, с. Руде Село, Володарський р-н, Київська обл., шляхом виселення з цього будинку без надання іншого житлового приміщення таких осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Стягнуто з ОСОБА_2,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 640 грн. у рівних частках по 106 грн. 67 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2  з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянта ОСОБА_2 було завчасно та належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання (а.с.180, 181, 185), а саме, ще 12 лютого 2018 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як власник спірного житлового будинку має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування цим будинком та господарськими спорудами шляхом виселення з цього будинку без надання іншого житлового приміщення відповідачів, які проживають там без будь-яких правових підстав для зайняття цієї жилої площі.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що за нотаріально посвідченим договором дарування від 17.02.2004 року позивач ОСОБА_9 отримав у власність майно, а саме: житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: вул. Будівельників, 26 в селі Руде Село Володарського району Київської області і право власності ОСОБА_9 на цей будинок було зареєстровано Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації 03.05.2004 року, номер запису 275 (а.с.11, 12).

Крім того, позивач є власником земельної ділянки за адресою місця знаходження зазначеного спірного будинку, а саме: вулиця Будівельників, 26 в селі Руде Село Володарського району Київської  області, площею 0,1315 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САК № 20501660 від 15.04.2014 року (а.с.13).

На підтвердження ідентичності прізвищ «Горничар» та «Горнічар» представником позивача надано копію експертного висновку від 16.09.2015 року №056/630-3, а також на підтвердження права власності позивача на спірний будинок зформований 11.10.2017 року витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно з яким житловий будинок загальною площею 69,5 кв.м за адресою: вулиця Будівельників, 26 в селі Руде Село Володарського району Київської області належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с.71, 108).

Відповідно до доданої до позовної заяви копії акту обстеження місця проживання осіб в житловому будинку на вулиця  Будівельників, 26 в селі Рудому Селі Володарського району Київської області від 02.03.2017 року №81, проведеного комісією Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області, при обстеженні було виявлено ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які проживають у зазначеному будинку без реєстрації (а.с.15).

Вимоги позивача про перешкоджання у користуванні належним йому житловим будинком підтверджуються також копіями актів про недопуск працівників обслуговуючих організацій від 03.04.2017 року, яким не було надано допуск до цього будинку для здійснення відключення від системи газопостачання житлового будинку (а.с.17) та для здійснення відключення від системи енергопостачання житлового будинку (а.с.18) за заявою позивача.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

За визначенням ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України). Згідно зі ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За нормами ч.ч.1, 2, 7 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Житлом фізичної особи є, зокрема, житловий будинок (ст.379 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб. Так само ст.150 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Статтями 387, 391 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним; власник майна має також право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі ч.3 ст.116 Житлового кодексу України особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання їм іншого жилого приміщення.

Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення; виселення таких осіб пов’язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі (зокрема, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляді цивільних і кримінальних справ від 19.07.2017 року у справі № 344/14286/15-ц).

Як вірно встановлено судом та не заперечувалося усіма сторонами, договору купівлі-продажу зазначеного будинку між позивачем та з будь-ким з відповідачів у порядку та за формою, визначеною чинним законодавством України, укладено не було, сторонами досягалася лише усна домовленість про укладення такого договору у майбутньому.

За вимогами ч.1 ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу, зокрема, житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з положеннями ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором; попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

З огляду на наведене та враховуючи приписи ч.2 ст.59 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення) про те, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, то суд вірно не прийняв до уваги пояснення відповідачів щодо досягнення ними усних домовленостей з позивачем про укладення договору купівлі-продажу спірного будинку.

На підставі зібраних матеріалів справи та наданих доказів суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач як власник спірного житлового будинку має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування цим будинком та господарськими спорудами шляхом виселення з цього будинку без надання іншого житлового приміщення відповідачів, які проживають там без будь-яких правових підстав для зайняття цієї жилої площі, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. 

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. 

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 382  ЦПК України, колегія суддів, -  

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: 

Судді: