№2-а-1561/09  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

30 листопада 2009 року  Володарський районний суд Донецької області у складі судді                                    Яковенко М.М., розглянувши у судовому засіданні в порядку письмового провадження в залі суду смт.Володарське справу адміністративного судочинства за позовом:  

ОСОБА_1 до  

до Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області про визнання неправомірними дії, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -  

в с т а н о в и в :  

  Позивач звернувся до суду з позовними вимогами, в обґрунтування яких зазначає, що:  

ОСОБА_1 має статус громадянина постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, був інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, знаходяться на обліку в УПФУ в Володарському районі Донецької області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст.ст.49, 50, ч.4 ст.54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 (далі Закон 796) у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії-50% мінімальної пенсії за віком з 01.09.2008 року. Однак, вважає, що право на отримання пенсії у встановлених законодавством розмірах виникло з 01.01.2006 року. Тому просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області з 01.01.2006 року по 22.05.2008 року щодо виплати, як інваліду 3-ї групи, в розмірі меншому ніж це встановлено ст.ст.49, 50, ч.3, 4 ст. 54  Закону України   «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.3 ст.42 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 ч.1 Закону України Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням встановленого розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з   обов’язати провести таке нарахування та виплату такої пенсії   . Зазначає, що строки давності для звернення до суду в даному випадку застосуванню не  підлягають, т.я. пенсія призначена по інвалідності внаслідок  каліцтва та захворювання пов’язаного з наслідками ЧАЕС, а до шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров*я не можуть застосовуватися позовна давність, це є гарантією для потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, щодо відшкодування заподіяної шкоди у будь-який час.  

Розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження.  

Сторони та їх представники у судове засідання не з’явились, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи, але ж залишили суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність, при чому сторона позивача наполягала на задоволені своїх вимог, сторона відповідача заперечувала проти задоволення вимог.  

Сторона відповідача подала до суду письмові заперечення, зазначили, що пенсія позивачу призначена без порушень законодавства, просили відмовити у задоволенні позовних вимог, до спірних правовідносин застосувати строк звернення до суду.  

Дослідивши матеріали справи, доводи та подані заперечення, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача по слідуючим підставам:  

Судом достовірно встановлено та сторонами не оспорюється і це підтверджується матеріалами справи, що позивач, віднесений до 1 категорії, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія А № 440457 від 2005 року, був інвалідом 3-ї групи, як особа постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в УПФУ в  Володарському районі Донецької області та отримує звідти пенсію. Згодом став інвалідом 2 групи, про що свідчить посвідчення від квітня 2009 року, т.б. до встановлення 2-ї групи інвалідності у 2009 році, позивач був інвалідом 3-ї групи. 13.11.2008 року Постановою Донецького окружного адміністративного суду, яка була залишена без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду УПФ Володарського району було зобов*язано провести перерахунок пенсії з 22.05.2008 року.  

Згідно з ОСОБА_2 України Україна є суверенною і незалежною, соціальною, правовою державою(стаття 1), права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і є найвищою соціальною цінністю(стаття 3), в Україні визнається і діє принцип верховенства права, ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 і повинні відповідати їй(стаття 8), Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керуються ОСОБА_2 і законами України(стаття 113).  

Згідно з ч.2 ст.19 ОСОБА_2 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.  

Згідно ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Суд приходить до висновку, що представник відповідача не доказав правомірність своїх дій.  

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.  

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.  

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.  

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.  

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796   (надалі-спеціальний закон   ), оскільки відповідно до статті 50 ОСОБА_2 України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.  

Розділ 8 даного Закону 796 передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI (надалі – Закон № 107) були внесені зміни, в тому числі й до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (пункт 28 розділу ІІ).  

Частина 3 статті 54 та стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону № 107) встановлюють нижчі розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у процентному співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, і до статей 50, 54.  

Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.  

У пункті 6 рішення КСУ, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.  

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, які були чинними до внесення змін Законом № 107.  

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи – 50 % мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.  

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеної до категорії 1.  

Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком, ураховуючи, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.  

Суд зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижній  розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального Закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного Закону нижній розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (   надалі - загальний закон   ), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону). Зазначене засвідчує, що після внесення змін у ч.3 ст.54 спеціального закону (17.11.2005 року) обчислення і призначення пенсії  по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону. Так, ч.2 ст.5 Закону „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” 1058, передбачено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у непрацюючих інвалідів 2 і 3 груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу - за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.  

Зазначене посвідчує, що після внесення змін у частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (17 листопада 2005 року), обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.  

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Суд не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною 3 доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності з 31 березня 2005 року), тоді як частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108–15 (набрав чинності з 13 грудня 2005 року).  

Згідно до ч.3 ст.42 Закону 1058-4, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.28 цього Закону. Перерахунок проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2291-4 від 23.12.2004 р).  

При цьому, абз. Першим п.16 Прикінцевих положень Закону №1058 передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.  

Відповідно до Закону України N 231-V  від 05.10.2006 року, який набрав чинності 31.10.2006 року були внесені зміни до ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  (аналогічні з ч.3 ст.42 Закону №1058-4) в якій зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

Суд вважає, що оскільки ч.3 ст.42 Закону №1058-4 не суперечила Закону №796, а навпаки визначала порядок проведення перерахунку пенсій постраждалим особам у зв’язку з встановленням нового розміру прожиткового мінімуму, то відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону 1058-4 підлягає застосуванню саме наведена стаття. Крім того, до внесення змін в ч.3 ст.67 Закону №796, яка набула чинності з 31.10.2006 року, порядок проведення перерахунку пенсії у зв’язку з встановленням нового розміру прожиткового мінімуму, був визначений лише ч.3 чт.42 Закону №1058-4, яка набрала чинності 12.01.2005 року.  

Не врахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм статті 28 загального закону в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.  

Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України № 1058, суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, закріплену статтею 9 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.  

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505–4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.  

Відповідно до ст.. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-4, розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня – 350 гривень, з 1 квітня 359 гривень, з 1 жовтня 366 гривень.  

У відповідності до ст.. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-5, розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня 411 гривень.  

Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.  

Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.  

Крім того, суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою ОСОБА_2 та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 ОСОБА_2 України не допускається.  

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею  8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 ОСОБА_2 України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 ОСОБА_2 України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Суд, з огляду на частину 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини зазначає, що не надання правової оцінки судом першої інстанції доводам позивачів, не вчинення жодної спроби проаналізувати всі підстави позову з точки зору обґрунтування вимог певними правовими нормами, свідчать про порушення судом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що було зазначено у рішенні суду по справі «Проніна проти України».  

Крім того, за приписами ст. 22 ОСОБА_2 України  Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Статтею 8 ОСОБА_2 України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії.  

Крім того, суд зазначає, що згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року №9  “Про застосування ОСОБА_2 України при здійсненні правосуддя ”- якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.  

Суд, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними (урядовими) нормативними актами, не приймає до уваги посилання відповідача на підзаконні нормативні акти постанови Кабінету України, які регулюють дані правовідносини, що виникли між сторонами та встановлюють відмінні від законів розміри пенсій.  

Відповідно до ст.. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше три роки до дня звернення за отриманням пенсії.  Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Крім того, суд зазначає, що застосування строків давності для звернення застосуванню не підлягають.  

Враховуючи вищенаведене, розглядаючи позов, в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.    

  Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-72, 79, 86, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-140, 143, 151-154, 159-163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –  

п о с т а н о в и в :  

Позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.  

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області з 01.01.2006 року по 25.05.2008 року щодо виплати ОСОБА_1 пенсії, як інваліду 3-ї групи, в розмірі меншому ніж це встановлено   ст.ст.49, 50, ч.3, 4 ст. 54, 67, 71   Закону України   «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та   ч.3 ст.42   Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої   ст.28 ч.1   Закону України Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням встановленого розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі м Донецької області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату основної пенсії-6 /шість/ мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії – 50 % мінімальної пенсії за віком по 3-ї групі інвалідності (основної та додаткової пенсії) з 01.01.2006 року по 01.09.2008 року, відповідно до ст.ст.49, 50, ч.3, 4 ст.54, 67, 71  Закону України   «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.3 ст.42 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 ч.1 Закону України Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням встановленого розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Повний текст постанови виготовлений 02.12.2009 року.  

  Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Володарський районний суд протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі.  

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Володарський районний суд до Донецького апеляційного адміністративного суду.  

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

  Суддя                                     М.М. Яковенко