№ 22ц-47/07 р.                                                                                                Головуючий в суді 1 інстанції Павлова З.М.

Доповідач: Карайван Т.Д.

РІШЕННЯ

Іменем України

11 січня 2007 року Апеляційний суд Луганської області в складі:

Головуючого: Карайван Т.Д.

Суддів: Дмитрієвої Л.Д., Коротенка Є.В.

При секретарі: Стехіної Я.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Луганську    цивільну справу по

апеляційній скарзі прокурора м.Алчевська в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Алчевського міського суду від 17 січня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з відповідачкою він перебував в зареєстрованому шлюбі з ІНФОРМАЦІЯ_1. Від шлюбу має двох дітей. Проживали у період шлюбу в квартирі, яка є його власністю, оскільки придбана до шлюбу , розташованої за адресою АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що у січні 2005 року шлюб з відповідачкою було розірвано, вона виїхала зі спірної квартири разом з дітьми в квартиру своєї матері і в квартирі не проживає понад шість місяців без поважних причин, позивач просив суд визнати відповідачку та дітей сина ОСОБА_3 2000 року народження і доньку ОСОБА_4 2002 року народження такими, що втратили право користування житловою площею у АДРЕСА_1.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати рішення суду. посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, та визнаючи відповідачку та неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування житловою площею в спірній квартирі, суд виходив з того, що відповідачка понад шість місяців не проживає в квартирі без поважних причин і не має наміру в ній проживати. Квартирну плату та комунальні платежі не сплачує, тому втратила право на проживання в квартирі, разом із дітьми.

Але ж до такого висновку суд дійшов помилково, з порушенням норм матеріального і процесуального права, він не відповідає обставинам справи.

Апеляційний суд вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому на підставі п.п.3,4 ст.309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що відсутність відповідачки в спірній квартирі пов'язана з тим, що між позивачем та нею склалися неприязні стосунки. Позивач побив відповідачку, у зв'язку з чим вона знаходилася на лікуванні, ображав її, що стало підставою розірвання шлюбу і її уходу з квартири. Дані обставини підтверджені матеріалами справи, поясненнями свідків. Тому висновок суду про те, що ОСОБА_1 добровільно залишила квартиру та без поважних причин не проживала в ній більш ніж шість місяців не відповідають обставинам справи.

Незаконним також є рішення про визнання дітей сторін такими, що втратили право користування житловою площею.

Відповідно до ч.2 ст.176 Сімейного Кодексу України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом. Згідно ч.2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що діти, члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

В рішенні суду відсутні мотиви, з яких суд виходив задовольняючи позов до неповнолітніх дітей. Як видно з пояснень відповідачки, діти у вихідні дні мешкають з батьком, в квартирі знаходяться їх речі і речі відповідачки, що підтверджено актом обстеження спірної квартири.

Окрім того, судом    при розгляді справи невірно застосовані норми    матеріального права.

Вимоги ст.163 ЖК України стосуються наймачів та членів їх сімей. Позивач же є власником квартири.

З урахуванням наведеного у суду не було підстав для задоволення позову ОСОБА_2

За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст..ст..307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу прокурора м. Алчевська в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Алчевського міського суду від 17 січня 2006 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким  в позові  ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування житловою площею в АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення суду набуває законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.