АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22а-2872                                         Головуючий по першій інстанції

2006 рік                                                                  Суддя Жилка О.М.

Суддя доповідач Петренко В.М.

2006 року грудня 6 дня                                                                      м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі

Головуючого: судді Петренка В.М., суддів: Чернова С.І., Чічіль В.І. при секретарі: Фадейкіній Н.Б.

представника позивача ОСОБА_5.

відповідача Київського райвиконкому м. Полтави ОСОБА_6

управління архітектури ОСОБА_4

представників відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2, виконавчого комітету Київської районної ради м. Полтави, Головного управління в справах містобудування та архітектури    Полтавської    міської    ради про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спонукання побудувати житловий будинок, захисну стіну, відновити електропостачання та зустрічним позовом ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Петренка В.М.,

ВСТАНОВИЛА:

2

В     лютому      1996     року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про визнання недійсним договору дарування від ІНФОРМАЦІЯ_1 1/2 частини АДРЕСА_1 та стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що їй та ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності належав АДРЕСА_1.

23 січня 1995 року ОСОБА_7. подарувала належну їй частину будинку ОСОБА_8., а остання ІНФОРМАЦІЯ_1 подарувала цю частину будинку ОСОБА_2. Незаконність договору дарування позивачка обґрунтовувала тим, ступінь зносу будинку становив більше 70%.

Окрім того, ОСОБА_1 стверджувала, що ОСОБА_2. завдала їй значної матеріальної і моральної шкоди в зв'язку із знесенням подарованої відповідачці частини будинку, знищенням фруктових дерев, руйнуванням мережі електропостачання будинку.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 05 вересня 1997 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Полтавського обласного суду від 06 листопада 1997 року, відмовлено в задоволенні позову.

Постановою президії Полтавського обласного суду від 29 січня 1999 року рішення місцевого суду та ухвала обласного суду в частині відмови в стягненні матеріальної і моральної шкоди та про стягнення судових витрат скасовані, а справа в цій частині направлена на новий розгляд.

В подальшому ОСОБА_1 неодноразово змінювала, уточнювала і доповнювала заявлені вимоги та остаточно просила суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_2., виконкому Київської районної ради м. Полтави, Головного управління в справах містобудування та архітектури Полтавської міської ради 1 863 грн. за знищені фруктові дерева, 2 115 грн. за зіпсовані будівельні матеріали, 77 грн., стягнуті з неї за рішенням суду, 450 грн. 50 коп. витрат на проведення експертиз, 10 000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, зобов'язати відповідачів солідарно розібрати залишки захисної стіни і збудувати нову відповідно до встановлених норм і правил, зобов'язати відповідачів солідарно збудувати належну їй частину будинку площею 75 м. кв. згідно поетажного плану, зобов'язати ОСОБА_2 відновити електропостачання належної позивачці частини будинку.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що на підставі рішень виконкому Київської районної ради м. Полтави, Головного управління в справах містобудування та архітектури Полтавської міської ради, які визнані судом незаконними, ОСОБА_9. знесла належну їй частину будинку і почала будівництво нового будинку. При   цьому   під   час   вчинення   вказаних   незаконних   дій   була

3

пошкоджена належна позивачці частина будинку, зіпсовані та зникли будівельні матеріали, придбані нею раніше, знищені належні позивачі фруктові дерева, зруйнований стовп електролінії, від якого здійснювалося електропостачання належної позивачці частини будинку. Захисна стіна побудована ОСОБА_9. з грубим порушенням будівельних норм і правил та загрожує обвалом і повним знищенням частини будинку, належної позивачці.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 05 вересня 1997 року, яке було скасоване, з позивачки безпідставно стягнуто 77 грн. судових витрат (витрати на послуги адвоката).

Всі наведені порушення прав та інтересів позивачки завдали останній моральну шкоду, яку вона оцінила в 10 000 грн.

В червні 2000 року ОСОБА_2. звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1., згідно якого просила стягнути з відповідачки 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Заявлені вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_1, безпідставно звернувшись в суд з позовом до неї, принизила її честь та гідність, завдала моральної шкоди, в зв'язку з припиненням будівництва, необхідністю витрачати кошти на послуги адвоката.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2006 року відмовлено в задоволенні первісного позову за необґрунтованістю, зустрічного позову - за недоведеністю.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати, а справу направити на новий розгляд. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджувала, що суд ухвалив рішення без участі сторін, а також проігнорував висновки трьох експертиз і безспірні фактичні обставини.

Колегія суддів, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь в розгляді справи, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що справу слід зняти з апеляційного розгляду та повернути до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 неодноразово змінювала, уточнювала та доповнювала свої позовні вимоги (т.2 а.с.271, т.2 а.с.338 (зворот), т.3 а.с. 60, т.4 а.с. 29,46).

Так, в судовому засіданні 23 лютого 2000 року (т.2 а.с.271) ОСОБА_10., представник позивачки, доповнила заявлені вимоги та просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні електроенергією, встановити лінію електропередач.

В червні 2001 року (т. 3 а.с. 60) ОСОБА_1 доповнила заявлений позов вимогою про зобов'язання відповідачів розібрати

4

захисну стіну, побудовану ОСОБА_2, та побувати нову з дотриманням будівельних норм і правил.

Наведені позовні вимоги були предметом дослідження в подальших судових засіданнях.

В матеріалах справи відсутні заяви позивачки про відмову від вказаних позовних вимог та відповідні процесуальні рішення суду про прийняття відмови від них.

Одночасно, як слідує зі змісту рішення місцевого суду, в ньому відсутнє судження щодо зазначених позовних вимог, що дає підстави зробити висновок про те, вони не були вирішені судом.

Відповідно до ст. 220 ч.1 п.1, ст. 297 ч.4 ЦПК України встановлені обставини є підставою для повернення справи до місцевого суду для ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. 220 ч.1 п.1, ст. 297 ч.4 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2, виконавчого комітету Київської районної ради м. Полтави, Головного управління в справах містобудування та архітектури    Полтавської    міської    ради про    відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спонукання побудувати житловий будинок, захисну стіну, відновити електропостачання та зустрічним позовом ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про відшкодування моральної шкоди зняти з апеляційного розгляду і повернути до Ленінського районного суду м. Полтави для ухвалення додаткового рішення в строк до 10 січня 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.