УХВАЛА

15 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/2275/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Берднік І.С.

розглянувши матеріали касаційної скарги Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком"

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2017

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Дирекція по капітальному будівництву та реконструкції міжнародного аеропорту Донецьк"

про стягнення заборгованості у сумі 839 579,12 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2017 касаційна скарга Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" була повернута на підставі пункту 1, 3, 4 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що не надано доказів на підтвердження повноважень підписанта скарги - генерального директора, до скарги не додано доказів направлення копії касаційної скарги сторонам у справі та до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.08.2017 касаційна скарга Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" була повернута на підставі пункту 3, 4 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що до скарги не додано доказів направлення копії касаційної скарги сторонам у справі та до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.11.2017 касаційна скарга Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" була повернута на підставі пункту 3, 4 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що до скарги не додано доказів направлення копії касаційної скарги сторонам у справі та до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

01.12.2017 Корпорація "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" звернулась в четвертий раз із касаційною скаргою через Донецький апеляційний господарський суд до Вищого господарського суду України з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотанням про відстрочення сплати судового збору.

На підставі пункту 6 частини першої Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній з 15.12.2017, справа №905/2275/15 Господарського суду Донецької області була передана до Касаційного господарського суду.

Пунктом 11 частини першої Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній з 15.12.2017, передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній до 15.12.2017) після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.

Звернувшись із касаційною скаргою заявник не усунув недоліки, що мали місце при подачі попередніх касаційних скарг, про які було зазначено в ухвалах суду касаційної інстанції, і вчетверте подавши касаційну скаргу не додав до неї доказів на підтвердження повноважень підписанта скарги - в.о. генерального директора Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком", доказів направлення копії касаційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" а також доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, однак просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження.

При цьому заявнику було повернуто тричі касаційну скаргу з таких же підстав, та відхилено клопотання про відстрочення судового збору, оскільки доказів на підтвердження зазначених обставин у клопотанні важкого фінансового стану не було додано. Суд дійшов висновку про те, що органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору призведе до порушення конституційного принципу, що є не припустимим.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтовано тим, що відповідно до частини третьої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга може бути подана повторно.

Таким чином Корпорація "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" зловживає процесуальними правами щодо касаційного оскарження, оскільки незважаючи на зазначені у процесуальному законодавстві та викладені в ухвалах Вищого господарського суду України перешкоди на касаційне оскарження, всупереч приписам пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України просить суд касаційної інстанції прийняти касаційну скаргу відновивши пропущений строк.

Таким чином пропуск заявником строку на касаційне оскарження мав місце не через об'єктивні непереборні і незалежних від його волі обставини, а через невиконання вимог законодавства та вимог наведених вище ухвал Вищого господарського суду України.

Разом з тим, положеннями статті 1113 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній до 15.12.2017) передбачалася можливість повторно після усунення недоліків подати касаційну скаргу, однак правових підстав для четвертого подання касаційної скарги цим кодексом не визначено.

Отже у заявника, з урахуванням наведених вище мотивів, відсутнє право в четвертий раз звернутися із касаційною скаргою, а таке звернення мало місце 01.12.2017, тобто до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України у редакції, чинній після 15.12.2017.

Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою.

Крім того, як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.12.2003 зі справи "Рябих проти Росії" принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відтак вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Враховуючи викладене, правових підстав для поновлення строку на касаційне оскарження немає через недобросовісну поведінку самого заявника.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №905/2275/15 Господарського суду Донецької області за касаційною скаргою Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком".

Керуючись статтями 234, 293, пунктом 11 частини першої Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній з 15.12.2017),

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Відмовити Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" у відкритті касаційного провадження.

3. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком".

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

І. С. Берднік