АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-338-2007р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія про спадкове Маринчук М.П.
право
Доповідач в апеляційній інстанції Адаменко Л.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" лютого 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ХрапкоВ.Д.
суддів Адаменко Л.В., Бородійчук В.Г.
при секретарі Пономаренко Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2006р. по справі за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частину спадкового майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будинковолодіння, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права на !4 частину спадкового майна.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу,-
встановила:
21 березня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою про встановлення факту прийняття спадщини та визнання за ними права власності на частину в будинку АДРЕСА_1.
Свою заяву заявники обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_5, якій належало 2/5 частини будинку за вищевказаною адресою.
Після смерті вони та їх рідний брат ОСОБА_6 фактично прийняли у спадщину вказану частину будинку, утримували його в належному технічному стані, обробляли огород і сад, але до нотаріальної контори ні протягом 6 місяців, ні після не зверталися.
Після смерті їх брата ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, вони звернулись до нотаріальної контори про видачу їм свідоцтва про право на спадкове майно після смерті їх матері, проте державний нотаріус своєю постановою від 7 березня 2006 року відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину так, як ними пропущений строк прийняття спадщини, а факт прийняття спадщини відсутній.
2
Факт прийняття ними спадщини в суді заявники підтверджували довідкою квартального комітету та просили на підставі ст.ст. 1216, 1217, 1220-1223, 1227 ЦК України визнати за кожним з них право власності на 13,33% частини домоволодіння, належного їх матері, зазнаючи про те, що після її смерті було три спадкоємці.
Рішенням Уманського міськрайсуду від 3 квітня 2006 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було визнано право власності за кожним по 13,33% частини домоволодіння, яке належало їх матері.
За заявою ОСОБА_3 - дружини рідного брата ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами ухвалою Уманського міськрайонного суду від 16 травня 2006 року вказане рішення скасоване з тих підстав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приховали, що у вказаному будинковолодіння проживає дружина їх померлого брата, який є спадкоємцем після смерті їх матері.
22 травня 2006 року до суду із зустрічним позовом про визнання права власності на 2/5 частини будинковолодіння до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_3, яка свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що після смерті матері її чоловіка та відповідачів спадщину прийняв лише її чоловік, який разом з нею проживав у спадковому будинковолодіння, підтримував його технічний стан, а відповідачі ні фактично, ні юридично спадщину не приймали в зв'язку з чим їм було нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Позивачка просила визнати за нею право власності на 2/5 частини спірного спадкового будинковолодіння, як за спадкоємцем першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України.
Ухвалене по справі рішення Уманського міськрайонного суду від 11 серпня 2006 року ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 27 вересня 2006 року було скасоване з направленням справи на новий розгляд за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка не була притягнута до участі у справі як спадкоємець першої черги після смерті її батька ОСОБА_6.
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на 1/2 частину спадкового майна після смерті її батька ОСОБА_6 Свої позовні вимоги вона обґрунтовувала тим, що її батько до ; смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав у будинковолодінні його матері, яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_3, де він разом із своїм братом ОСОБА_1 та сестрою ОСОБА_2 прийняли фактично, відповідно до п.1 ч.І ст.549 ЦК (1963р.) спадщину після смерті їх матері. Так, як батько перебував у другому зареєстрованому шлюбі із відповідачкою, то вона має з нею рівне право на спадкове майно після смерті батька.
Відповідно до ст.529 ЦК України в редакції 1963р. просила визнати за нею право на спадщину за законом на 1/2 частини спадкового майна її батька ОСОБА_6 в -будинковолодіння АДРЕСА_1.
Рішенням Уманського міськрайонного суду від 26 грудня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволений частково. Позов ОСОБА_4 задоволений повністю. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності за кожною на 20% будинковолодіння розташованого по АДРЕСА_1. Вирішено питання про стягнення судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті їх позовних вимог, мотивуючи тим, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та
3
вимог, заявлених в суді, судова палата приходить до висновку про те, що апеляційна скарга , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає відхиленню із слідуючих підстав.
По справі достовірно встановлено, що як до смерті спадкодавця ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, так і після неї у належній їй частині будинковолодіння по АДРЕСА_1 постійно проживав її рідний син ОСОБА_6. Вказане ніхто із учасників процесу, в тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які також являлись рідними дітьми померлої, але тривалий час проживали і проживають окремо, не заперечували.
Із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори в передбачений ст.549 ЦК УРСР шестимісячний строк з дня відкриття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не звертались.
Поскільки ОСОБА_6 прийняв спадщину з дня її відкриття, то відповідно до ч.2 ст.548 ЦК УРСР прийнята ним спадщина визнається належною йому, як спадкоємцю з часу відкриття спадщини.
Доводи апелянтів про те, що після смерті матері, тобто з часу відкриття спадщини, ОСОБА_6, проживав не в належній частині будинковолодіння, а лише у времянці, не мають значення по справі так, як відповідно до ст. 549 ЦК УРСР прийняття частини спадкового майна означає прийняття спадщини в цілому.
Дії ОСОБА_6 після відкриття спадщини після смерті матері відповідали вимогам ч.І ст.549 ЦК УРСР про те, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, належним спадкодавцю або якщо він подав заяву про прийняття спадщини до нотаріального органу за місцем відкриття спадщини. Право вибору цих дій належить спадкоємцю і ці дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, яким відповідно до ст. 525 ЦК УРСР був день смерті спадкодавця.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали суду жодних доказів про те, що вони в передбачений ст.549 цього Кодексу строк вчинили будь-які дії, які б свідчили про те, що вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном.
Надана ними довідка НОМЕР_1, видана квартальним комітетом не свідчить про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини вчинили які-небудь дії, пов'язані з фактичним прийняттям спадщини.
Із змісту зазначеної довідки скоріше вбачається їх допомога матері при її житті та про їх участь у її похованні. Крім цього, серед інших осіб, зазначених у цій довідці є дані про ОСОБА_2, яка не є учасником процесу (а.с.4).
Із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до нотаріальної контори звернулись лише 6 березня 2006 року, після смерті їх брата ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.
Постановою нотаріуса Уманської державної нотаріальної контори від 7 березня 2006 року їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері в зв'язку з тим, що ними пропущений шестимісячний строк подачі заяви про прийняття спадщини та не доведений факт її прийняття. Дану постанову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому порядку не оскаржували, хоч таке право їм роз'яснено, а копія постанови вручена.
Після цього, 21 березня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частку в спадковому будинковолодінні в порядку окремого провадження з обгрунтуванням їх права на спадкове майно після смерті матері померлої у ІНФОРМАЦІЯ_3, нормами цивільного Кодексу України, введеного в дію з 1-го січня 2004 року, не дивлячись на те, що з прийняттям та введенням в дію цього Кодексу факт прийняття спадщини не встановлюється, а в разі пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини з поважної причини
4
відповідно до ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив його, суд може визнати додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Проте, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не прийняли спадщину з поважної г причини питання не ставилось.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Помилкове застосування судом норм матеріального права не впливає на суть та правильність прийнятого рішення так, як норми ЦК УРСР та ЦК -України спірні правовідносини регулюють однаково;
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308,314,315 ЦК України, судова палата,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Суддя