УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №11 - 74 Головуючий у 1 інстанції Грищенко М.В.
Категорія 286 ч.3 Доповідач Гузовський О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2007 року м. Житомир
Колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
Головуючого Романова О.В.
Суддів Гузовського О.Г., Яковлева СВ.
з участю прокурора Руденка В.І.
адвоката ОСОБА_1
представника потерпілихОСОБА_2 розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та представника потерпілихОСОБА_2 на вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2006 року, яким засуджено
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Антонівка Новоушицького району Хмельницької області, громадянина України з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, проживаючого в АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, - за ч.3 ст.286 КК України, і з застосуванням ст.69 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу - підписка про невиїзд. Згідно із п.3 ч.1 ст.81 КПК України приєднані до справи як речові докази одяг та взуття ОСОБА_4, а саме, джинси з ремінем, темно-сірий піджак, сугасту білу сорочку в, взуття, і ОСОБА_5, а саме, темно-зелені брюки з ременем, клітчату сорочку бежового кольору, взуття, які зберігаються в ВР ДТП УМВС України в Житомирській області, передати представнику потерпілих ОСОБА_2 на його прохання.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 КПК України автомобіль ЗІЛ-130 державний номерний знакНОМЕР_1, який приєднаний до справи як речовий доказ і зберігається в Брусплівському РВ УМВС України в Житомирській області, повернути законному володільцю ОСОБА_6.
Стягнути із ОСОБА_3 судові витрати за експертизу в сумі одна тисяча сімсот тридцять гривень 39 копійок, які перерахувати
2
одержувачу НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області, код: 25574601, банк: УДК в Житомирській області, МФО: 8111039, р/р: 35229005000096.
Згідно вироку, 29 травня 2006 року близько 16 години 05 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки "ЗІЛ-130" державний номерний знак НОМЕР_1 на 69 км + 591м автодороги Київ-Чоп в с. Ставище Брусилівського району Житомирської області в напрямку руху до м. Києва створив небезпеку для руху, яка загрожувала життю та здоров'ю громадян, виїхав на праве укріплене узбіччя і допустив зіткнення із припаркованими автомобілями : ВАГ державний номерний знакНОМЕР_2 у складі з напівпричепом державний номерний знакНОМЕР_3, з автопоїздом в складі автомобіля РЕНО-420 державний номерний знак НОМЕР_4 та напівпричепом державний номерний знак НОМЕР_5. Після цього скоїв наїзд передньою частиною автомобіля на водіїв вказаних транспортних засобів громадян Республіки Туреччини ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які знаходились також на укріпленому узбіччі зліва від автопоїзда.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, гр-ни ОСОБА_4 таОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження від яких наступила їх смерть.
Смерть ОСОБА_4 настала на місці пригоди від тупої сполучної травми тіла - розриву атланто-окципітального з'єднання з повним розривом спинного мозку, які знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю.
Смерть ОСОБА_5 настала на місці пригоди в результаті тупої сполучної травми тіла - множинних переломів кісток голови, тулуба, кінцівок з пошкодженням внутрішніх органів, які знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю.
В даних умовах дорожнього руху водій ОСОБА_3, порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3(6), 8.1, 8.2, 8.5.1, 11.1, 11.2, 12.3, 13.1 та вимогу дорожнього знаку 3.29 Правил дорожнього руху України, створив небезпеку для руху, яка загрожувала життю та здоров'ю громадян, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, відволікся від керування транспортним засобом, не відреагував на регулюючі дорожній рух, дорожній знак 3.29 ПДР та нанесену на проїзній частині горизонтальну дорожню розмітку 1.2, 1.5, невірно вибрав розташування автомобіля на проїзній частині з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів, і безпечних інтервалів між ними, керуючи автомобілем, не рухався як найближче до правого краю проїзної частини. Під час виникнення небезпеки для руху він не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинку транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, стану транспортного засобу, не дотримав безпечної дистанції та безпечного інтервалу, не відреагував на дорожній знак обмеження швидкості.
Порушення цих вимог Правил дорожнього руху України водіємОСОБА_3 знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди та її наслідками.
В апеляції представник потерпілих ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати за м'якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_3 - 10 років позбавлення волі. Під час апеляційного розгляду справи відкликав апеляцію, подавши письмову заяву про відклик.
Засуджений ОСОБА_3 в апеляції просить врахувати його дійове каяття, бажання хоч якимось чином виправити наслідки ДТП, відшкодувати сім'ям загиблих матеріальну та моральну шкоду, приймаючи до уваги, що він працює, має батька інваліда, постійне місце проживання, застосувати щодо нього ст. 75 КК України та звільнити його від призначеного покарання з випробовуванням та іспитовим строком.
З
Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника підтримавших апеляцію засудженого ОСОБА_3, представника потерпілих, який не заперечує проти задоволення апеляції засудженого та відмовився від підтримання своєї апеляції, заперечення прокурора проти задоволення апеляцій засудженого та представника потерпілих, перевіривши кримінальну справу відповідно до вимог ст.365 КПК України, судова колегія апеляції залишає без задоволення з наступних підстав.
Суд І інстанції, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_3, врахував пом'якшуючі його вину обставини, у тому числі ті, на які є посилання в апеляційній скарзі, а саме, повне визнання вини, щире каяття, намір добровільного відшкодування завданих збитків.
Обставин, що обтяжують покарання підсудному, судом не встановлено.
Враховуючи особу підсудного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, після вчинення злочину правопорушень не допускав, зважаючи на декілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд дійшов висновку про можливість застосування ст.69 КК України і призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст. 286 КК України.
Разом з тим, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, наслідків, які від цього наступили, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що необхідним і достатнім для підсудного ОСОБА_3, буде призначення йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Судова колегія не знаходить підстав для скасування вироку за м'якістю призначеного засудженому ОСОБА_3 покарання чи пом'якшення призначеного йому покарання та вважає, що воно в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Не дають для цього підстав і наведені ними в апеляціях доводи.
Що стосується відкликання апеляції представником потерпілих ОСОБА_2, то судова колегія не може з цих підстав залишити її без розгляду, оскільки в заяві представника потерпілих відсутні дані про погодження цього питання з потерпілими, як цього вимагає ч.5 ст. 355 КПК України.
При цьому, судова колегія перевіряючи відповідність призначеного засудженому ОСОБА_3 покарання вимогам ст. 65 КК України, врахувала також позицію представника потерпілих під час апеляційного розгляду даної справи.
Керуючись ст.365,366 КПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_3 та представника потерпілихОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2006 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.