Справа № 726                        Головуючий 1 інстанції Запорожець Т.А.

Категорія 23                              Доповідач Новодворська

УХВАЛА    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 лютого      2007 року  судова палата в цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі

головуючого Новодворської О.І. суддів Троценко., Кіянової С.В. при секретарі Стефановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 жовтня 2006 року по справі за позовом Макіїського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 9 листопада 2006 року позовні вимоги позивача задоволені частково.

З вказаною постановою не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушено вимоги матеріального та процесуального права, не ураховано, що в січні 2003 року він вирішив припинити підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим , 01.2003 р. звернувся до ДПІ з відповідною заявою, податковими органами була проведена перевірка, після якої його більше не викликали до податкової інспекції. Він вважав, що таким чином його державна реєстрація скасована. Тому, коли 14 жовтня 2003 р. звернувся до центру зайнятості, як шукаючий роботу, в особистій заяві зазначив, що не є підприємцем.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 20 березня 2006 року Макіївський міський центр зайнятості звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, посилаючись на те, що в 14 жовтня 2003 року ОСОБА_1 звернувся до Центру зайнятості, як шукаючий роботу, вказавши в особистій заяві, що не є підприємцем. Центром зайнятості 21 жовтня 2003 року відповідно до положень чинного законодавства відповідачу було надано статус безробітного й призначена виплата допомоги по безробіттю, яка за період з 21 жовтня 2003 року до 19 грудня 2004 року була отримана останнім у загальному розмірі 1464,41 грн.

27 грудня 2005 року з Центрально-Міської міжрайонної ДПІ до Центру зайнятості надійшла інформація, відповідно до якої ОСОБА_1 17 липня 2001 року був зареєстрований як приватний підприємець і не знятий з обліку на день надання інформації. За наведених обставин відповідач отримав вищезазначену суму допомоги незаконно, тому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Центру зайнятості незаконно отриману допомогу в розмірі 1464,41 грн. та понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн., а всього - 1494,41 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 позов Макіївського міського центру зайнятості не визнав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 жовтня 2003 року відповідач звернувся до Макіївського міського центру, як шукаючий роботу, та в особистій заяві зазначив, що на час звернення він не є підприємцем, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує і з інших джерел доходів немає.

Наказом директора Макіївського центру зайнятості від 21 листопада 2003 року НОМЕР_1 ОСОБА_1 надано статус безробітного та відповідно до ст.ст. 22 та 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" призначена виплата допомоги по безробіттю, яка припинена відповідно до наказу від 21 грудня 2004 р. НОМЕР_2 у зв'язку з невідвідуванням безробітним ДСЗ без поважних причин більш як 30 календарних днів на підставі пп. „к" п.44 „Положень про реєстрацію." Відповідно до довідки Макіївського центру зайнятості ОСОБА_1 за період 21 жовтня 2003 року по 19 грудня 2004 року була отримана допомога по безробіттю у загальній сумі 1464,41 грн.

27 грудня 2005 року позивачем була отримана інформація Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Макіївці, відповідно до якої ОСОБА_1 з 17 липня 2001 року зареєстрований як приватний підприємець, не знятий з обліку на день надання інформації.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд обґрунтовано виходив із того що статтею 2 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-Х11 "Про зайнятість населення"передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно до п. б ст. 1 вищеназваного Закону до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, членів кооперативів, фермери та члени їх, сімей, що беруть участь у виробництві.

Відповідач 12 липня 2001 року отримав свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, видане виконкомом Кіровської районної ради м. Макіївки Донецької області. Його державна реєстрація не припинена і він у встановленому законом порядку, як приватний підприємець, значиться зареєстрованим Макіївській міжрайонній державній податковій інспекції.

Між тим, на підставі ст. 1 Закону України від 26 лютого 1991 р. № 785-Х11 "Про підприємництво" підприємництвом визнається самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку.

Пунктами 33, 37 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 740, яке було чинним на час існування даних правовідносин, передбачено, що скарання державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи здійснюється органом державної реєстрації за підприємця - громадянина шляхом виключення з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви підприємця - громадянина, довідки установ банків про закриття рахунків, довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку, довідки органів внутрішніх справ про здачу печаток і штампів, оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію.

Судом встановлено, що відповідач до компетентного органу із заявою про анулювання свідоцтва про державну реєстрацію у встановленому законом порядку в 2003 році не звертався і в подальшому до органу державної реєстрації такої заяви не надавав, штампи, печатки та оригінал свідоцтва про державну реєстрацію не здавав і на час звернення із заявою про надання статусу безробітного був підприємцем, а тому виходячи з положень п. З ст. 36 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття та п. 6.14 „Порядку надання допомоги по безробіттю" задовольнив вимоги позивача.

Судом перевірявся довід відповідача, про ненавмисний характер його дій

стосовно ненадання ним відомостей про обставини, які суттєво вплинули на надання

йому статусу безробітного та призначення відповідних виплат, відсутність у нього будь

- якого доходу й обґрунтовано не взято його до уваги, про що в рішення суду приведені

відповідні мотиви.                                           

Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права,тому підстав до задоволення апеляційної скарги та його скасування немає.

Керуючись ст., ст. 308, 313,314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:  

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного суду Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.