АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3/18 Справа № 204/5711/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів – Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі – Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №8/2006/840-К/648-Н, відповідно до умов якого, остання отримала кредит у розмірі 50.000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,5% із кінцевим терміном повернення до 10 грудня 2026 року.

Вказували, що 12 грудня 2006 року з метою забезпечення належного виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №648/1-Н.

Зазначали, що умови кредитного договору виконали у повному обсязі, надавши обумовлені ним грошові кошти. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 належним чином не виконувала взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 04 липня 2014 року допустила заборгованість у загальному розмірі 46.720 доларів США 65 центів та 141.550 грн.64 коп., з яких: 43.067 доларів США 06 центів — заборгованість по кредиту, 3.653 долари США 60 центів — заборгованість по процентам, 1.577 доларів США 93 центи, що еквівалентно 18.684 грн. 43 коп. - заборгованість за комісією, 32.555 доларів США 47 центів, що еквівалентно 63.660 грн. 71 коп. - пені, 5.000 доларів США, що еквівалентно 59.205 грн.50 коп. - штрафу, а тому просять суд ухвалити рішення, яким стягнути виниклу заборгованість солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 43.067 доларів США 06 центів, заборгованість за відсотками у розмірі 3.653 долари США 60 центів, усього 46.720 доларів США 65 центів. Стягнуто заборгованість за комісією у розмірі 18.684 грн.43 коп. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вона здійснювала погашення заборгованості за кредитом, розрахунок банку позбавляє можливості встановити реальну суму заборгованості, оскільки він не деталізований, комісію нараховано неправомірно.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а другий та третій абзац резолютивної частини рішення суду викласти в іншій редакції у зв’язку з наступним.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 12 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №8/2006/840-К/648-Н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 50.000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,5% із кінцевим терміном повернення до 10 грудня 2026 року.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Банк виконав умови кредитного договору надавши грошові кошти.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України).

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_2, 12 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки №648/1-Н.

Позичальник ОСОБА_2 допустила порушення взятих на себе зобов’язань, а тому станом на 04 липня 2014 року допустила заборгованість у загальному розмірі 46.720 доларів США 65 центів та 141.550 грн.64 коп., з яких: 43.067 доларів США 06 центів — заборгованість по кредиту, 3.653 долари США 60 центів — заборгованість по процентам, 1.577 доларів США 93 центи, що еквівалентно 18.684 грн.43 коп. - заборгованість за комісією, 32.555 доларів США 47 центів, що еквівалентно 63.660 грн. 71 коп. - пені, 5.000 доларів США, що еквівалентно 59.205 грн.50 коп. - штрафу.

Задовольняючи частково позовні вимоги банку суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості, у зв’язку з тим, що позичальник порушила умови кредитного договору та допустила заборгованість яка підлягає до стягненню частково у солідарному порядку з поручителем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для стягнення виниклої заборгованості, втім вважає за необхідне другий та третій абзац викласти у редакції, відповідно до висновку експерта від 24 листопада 2017 року за №15/11.3/109.

Згідно з ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3 ст.510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї Позичальник зобов'язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.623 ЦК України,боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

В п.17 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 роз’яснено, що зобов’язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599–601,604–609 ЦК.

Згідно зі ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов’язання.

З матеріалів справ вбачається, що ОСОБА_2 допущено заборгованість за кредитним договором, розрахунок заборгованості, як і штрафні санкції, визначені спірним кредитним договором, сумніві у колегії суддів не викликає.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов’язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.10 ЦПК України (у редакції закону, чинному на момент виникнення спірних правовідносин).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Положення ст.11 ЦК України визначають, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Нормами ст.58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. ОСОБА_2 мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.27,46 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.179 ЦПК України).

За способом утворення докази поділяються на первинні (відомості про факти одержують із першоджерела - з оригіналу документа, від свідка-очевидця і т.п.) і похідні (відомості про факти одержують із джерела, що відтворює інший доказ, - з копії документа).

За відношенням до шуканого факту докази поділяються на прямі (прямо вказують на наявність або відсутність шуканого факту) і непрямі (дозволяють зробити припускаємий висновок про шуканий факт).

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов’язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року було задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 та призначено по справі судово-бухгалтерську експертизу на вирішення якої поставлені питання: 1.визначити вид погашень заборгованості по кредитному договору, укладеному між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 за №8/20006/840-К/648-Н від 21 грудня 2006 року, які були зроблені за період з 09 січня 2007 року по 04 липня 2014 року; 2.визначити розмір: заборгованості за сумою кредиту, заборгованості по відсотках, а також комісії, пені, штрафу станом на 04 липня 2014 року за вказаним договором. Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №15/11.3/109 від 24 листопада 2017 року, яка проведена Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, документально підтверджується сплата коштів на погашення заборгованості за кредитним договором №8/20006/840-К/648-Н від 21 грудня 2006 року у розмірі 50.037 доларів США 53 центи (6.932 долари США 95 центів на погашення тіла кредиту, 29.864 долари США 14 центів на погашення відсотків, 13.240 доларів США 44 центи на погашення плати за управління кредитом (комісії) та 131 долар США 66 центів на погашення пені).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно погашення заборгованості підтверджуються документально та встановлені висновком експертизи, втім заборгованість була погашена лише частково, що підтверджується тим же висновком експертизи, наданим по другому питанню та з якого вбачається, що документально підтверджується наявність заборгованості по клієнту ОСОБА_2 у наступних розмірах 43.067 доларів США 05 центів по кредиту, 3.971 долар США 83 центи по відсотках та заборгованості за комісією 1.718 доларів США 82 центи (20.352 грн.96 коп.) (т.3 а.с.30-38).

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у солідарному порядку з відповідачів, втім до стягнення підлягає сума, визначена висновком експертизи, у зв’язку з чим другий та третій абзац резолютивної частини рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2015 року слід викласти в іншій редакції. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, –

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Другий та третій абзац рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2015 року викласти в наступній редакції:

Стягнути солідарно зі ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором №8/2006/840-К/648-Н від 12 грудня 2006 року у загальному розмірі 47.038 доларів США 88 центів та 20.352 грн.96 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 43.067 доларів США 05 центів, заборгованості по відсоткам у розмірі 3.971 долар США 83 центи та заборгованості за комісією у розмірі 20.352 грн.96 коп.

В решті рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2015 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_4