Справа №503/2440/17

У Х В А Л А

19.02.2018 року м. Кодима, Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді      Гури А.І.,

при секретарі                 Поліковській О.І.,

за участю: позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

представнкиа третьої особи – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кодимі Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Тимківська сільська рада Кодимського району Одеської області, про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та зобов»язання вчинити дії,

                          В с т а н о в и в:

     12 грудня 2017 року, позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та зобов»язання вчинити дії.

     Представник відповідача (на підставі довіреності) в судовому засіданні заявив клопотання про забезпечення судових витрат відповідача, пов»язаних з розглядом справи, зобов»язавши позивача ОСОБА_1, внести на депозитний рахунок суду 8219 грн. для можливого відшкодування у майбутньому витрат відповідача ОСОБА_2 на правничу допомогу та інших витрат. Підставою для вжиття судом вказаних заходів представник відповідача вказує на те, що згідно довідки Кодимського районного відділу ДВС №37-1211 від 14 лютого 2018 року, при виконанні рішення Кодимського районного суду від 06 квітня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 15000 грн. у відшкодування моральної щкоди по справі №503/2395/14-ц, у останнього майна, на яке може бути звернене стягнення не виявлено, джерела отримння доходів та номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах відсутні, що свідчить про жалюгідний матеріальний стан позивача. Позов має ознаки завідомо безпідставного.

     Суд, вислухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, вважає клопотання таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

    Відповідно до ст.135 ч 1  ЦПК України суд може зобовязати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, повязаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат)..

Відповідно до ч 4 ст.135 ЦПК України як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобовязати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у звязку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов або позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

     Ставлячи питання про забезпечення витрат відповідача на професійну правничу допомогу, відповідач та його представник не надали до суду доказів існування обставин, передбачених ч 4 ст. 135 ЦПК України.

Доказів того, що позивач зловживає правом на позов відповідачем не надано.

До того ж, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

         Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

         Як зазначено в п.п. 22-29 рішення ЄСПЛ у справі від 28.03.2006 року «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосудця і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

   Крім того, позивач ОСОБА_1, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.

   З огляду на викладене, керуючись ст.. 135 ЦПК України, суд

                      У Х В А Л И В :

   Відповідачу - ОСОБА_2, відмовити у задволенні заяви про забезпечення судових витрат, пов»язаних з розглядом справи.

   Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на дану ухвалу суду можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду по даній справі.

   Суддя А.І.Гура