УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

13 березня 2018 року                                                                                  справа № 823/1196/18

  м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 823/1196/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська ЗТК»

до Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування наказу від 13.02.2018 №939, прийнято ухвалу.

12.03.2018 товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська ЗТК», звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Одеській області, просить:

-          визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Одеській області від 13.02.2018 №939 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ОТЗК» (код за ЄДРПОУ 39390495)».

Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статей  160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України і має бути залишена без руху з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Позов мотивовано тим, що оскаржуваний наказ видано 13.02.18, а постанова КМУ від 18.12.17 №1104 набрала законної сили 23.02.18 у період дії мораторію на проведення перевірок. Проведення перевірки є складовою податкового контролю із здійсненням процедур щодо встановлення обставин, що необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та зборів. Згідно Конституції України Кабінет Міністрів України у діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. У випадку суперечності норм підзаконних актів нормам закону необхідно застосовувати норми закону як нормативно-правового акта вищої юридичної сили. Позивачеві варто уточнити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Позивач посилається на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у контексті заборони проведення перевірок, проте згідно ст.2 дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу. Бюджетним кодексом України визначено (ст.2): п.10) бюджетний процес – регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства; п.23) доходи бюджету – податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ); п.39) органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, - органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів, інших надходжень бюджету; п.41) платіж – виконання бюджетних, боргових, гарантійних чи податкових зобов'язань, що виникли в поточному або попередніх бюджетних періодах. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори (ч.2 ст.9). Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства (ч.3 ст.45).

Відповідно до пунктів 4 , 5 та 9 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень – обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги – це конкретні юридичні факти, з настанням яких виникають спірні правовідносини. Позивачем не зазначено які саме права позивача порушено у зв’язку із виданим керівником податкового органу наказу про проведення перевірки, у чому вбачається небезпека для платника податків фактом проведення перевірки у контексті заподіяння майнової чи іншої шкоди, про настання яких невідворотних негативних наслідків йдеться. У прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати протиправним та скасувати проведення документальної планової виїзної перевірки, однак в описовій частині не обґрунтовано у чому розуміється протиправність у контексті реалізації повноважень відповідача, не викладено фактичні обставини в обґрунтування позовних вимог щодо рішення, за яким на думку позивача, були порушені його права, чи інтереси; не надані відповідні докази на підтвердження обставин, на які посилається позивач чи причини неможливості подання таких доказів.

Зазначаючи у позові про те, що «Товариство не має найбільших ризиків несплати до бюджету податків та зборів», позивач не надає доказів на підтвердження такого ствердження (за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 статистичні дані, фінансову і податкову звітність, облікові записи щодо стану розрахунків з бюджетом у порівнянні з іншими платниками за порівняними/співставними обсягами та видами діяльності, аналіз показників діяльності у динаміці, тощо). Натомість, позивач зазначає, що проведено аналіз щодо критеріїв ступеню ризиків і виявлено часткову невідповідність, проте у додатках до позову такі відомості не зазначено.

У копії наказу від 13.02.2018 №939 йдеться про планову перевірку за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 з 27 лютого 2018 року тривалістю 10 робочих днів, що фактично мала би розпочатись та/або отримати спосіб реагування на початок проведення – допуск /недопуск. Натомість, позивач не зазначає про фактичні обставини щодо реалізації оскаржуваного наказу. Податковим кодексом України (п.77.4 ст.77) передбачено: про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Позивачем не зазначено про спосіб повідомлення про перевірку та не надано докази щодо цього.

У постанові ВАСУ від 11.05.2016 у справі № К/800/4432/15 (ЄДРСРУ № 57729291) визначено право платника податків оскаржувати наказ про проведення перевірки контролюючим органом вже після її проведення. В оскаржуваному наказі від 13.02.2018 №939 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ОТЗК» не йдеться про невиїзну перевірку. У позові на обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав позивача зазначено, зокрема про постанову Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14. У рішенні Верховного Суду (72367066 справа №826/1205/16 20.02.2018) наголошено: щодо посилання позивача на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 та від 09.02.2016 у справі № 21-5864а15, в яких зазначено про право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього незалежно від виду такої, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на те, що спірні правовідносини у вказаних справах виникли у зв'язку з проведенням контролюючим органом саме невиїзних перевірок, умови та порядок проведення яких не передбачають вирішення питання допуску до проведення таких перевірок. Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, що посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (Lelas проти Хорватії, 55555/08). Сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Підприємство, яке вважає, що порушено порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки (постанова Верховного Суду України від 24.12.2010 у справі № 21-25а10). Позивач має зазначити про захист яких законних прав або охоронюваних законом інтересів просить, що порушено відповідачем (чим саме і коли були порушені права та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, чи мета звернення до суду пов'язана із захистом порушених прав та інтересів).

Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.160, ст.161  цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 5, 8, 160, 168, 169, 241, 242, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська ЗТК» до Головного управління ДФС у Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 13.02.2018 №939– залишити без руху.

Надати товариству з обмеженою відповідальністю «Одеська ЗТК» для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя                                                                                                                          Л.В.Трофімова