АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа-11 -52\07. року                                                                        Головуючий у 1 -й інстанції

Категорія:ч.З ст.187 КК України                                                                     Панченко О.О.

Доповідач: Кисіль А.М

УХВАЛА                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2007 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі: головуючого - судді Батрака В.В. суддів Кисіля А.М., Орлової Н.Ф. з участю прокурора Савенко І.В. потерпілого ОСОБА_1 засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянула у відкритому судовому засіданні   в м. Полтаві кримінальну справу за апеляційним поданням прокурора Новосанжарського району Полтавської області та засуджених ОСОБА_2 і його адвоката ОСОБА_4, ОСОБА_3  на  вирок Новосанжарського    райсуду Полтавської області   від 3 листопада 2006 року. Цим вироком засуджено:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, суди­мого 24.06.2006 року Полтавським райсудом за ч.З ст. 185,ч.З ст.358 КК України на 2 роки позбавлення волі,

-за ч.З ст. 187,69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією половини майна, що є його особистою власністю.

На підставі ч.4 ст.70 КК України його засуджено остаточно на 5 років 6 міся­ців позбавлення волі з конфіскацією половини особистого майна, що є його власні­стю, і зараховано частково у строк відбуте ним покарання за вироком Полтавсько­го райсуду від 24.06.2006 року.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно ст.89 КК України не судимого, на утри­манні має трьох неповнолітніх дітей, -

2

за ч.З ст. 187,69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією полови­ни майна, що є його особистою власністю; за ч.І ст.263 КК України на 2 роки по­збавлення волі.

На підставі ч.І ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого пока­рання більш суворим визначено 5 років позбавлення волі з конфіскацією половини майна, що є його особистою власністю .

Згідно вироку суду вище зазначені особи у тому числі і особа «С», відносно якої справа виділена у окреме провадження за попередньою домовленості між со­бою з метою заволодіння чужим майном на автомобілі ВАЗ-2107 державний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 22.03.2000 року прибули з метою вчинення роз­бійного нападу в с Крута Балка Новосанжарського району Полтавської області до будинку ОСОБА_1, де із застосуванням насильства небезпечного для здоров'я та життя потерпілих із застосуванням пневматичного пістолета, який на місці ОСОБА_2 передав ОСОБА_3, а останній ще мав при собі і металеву палицю разом із особою «С» зайшли на подвір'я, а ОСОБА_2 залишався чекати їх у машині біля господдарства.

ОСОБА_3 та особа «С», на подвір'ї натягнули на обличчя маски і зустріли ОСОБА_1, підставили до його голови пістолет і, погрожуючи розправою завели до будинку, де ОСОБА_3 звалив потерпілого з ніг і завдав декілька ударів ногами по тулубу, а особа «С» завдала удару металевою палицею у ділянку голови, спричи­нивши легкі тілесні ушкодження і стали вимагати передачі грошей. Під час цих дій ОСОБА_3 здійснив декілька пострілів угору із пневматичного пістолета, а особа «С» утримувала потерпілу ОСОБА_6, після чого ОСОБА_1 вказав місце знахо­дження 2200 грн., які ОСОБА_3 забрав із собою.

Під час нападу дружині ОСОБА_6 вдалося втекти через вікно на вулицю і нападаючі повернулися до автомобіля, де їх чекав ОСОБА_2 і всі разом втекли , кошти розподіли між собою.

За висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_1 були спричинені легкі тілесні ушкодження у виді крововиливу у ділянці обличчя та лівого стегна.

30.03.2000 року о 17 год. у ОСОБА_3 працівниками міліції було вияв­лено та вилучено 7 набоїв до пістолета системи «Морголіна», що за висновком експертизи є бойовими припасами спортивно - мисливського призначення калібру 5,6 мм.

На вирок суду подане апеляційне подання прокурора де зазначається, що суд безпідставно до обох засуджених застосував ст.69 КК України, а тому просить скасувати вирок суду та постановити новий, яким призначити винним більш суво­ріше покарання.

В апеляціях засуджений ОСОБА_2 та його адвокат, а також засуджений ОСОБА_3 вказують, що суд безпідставно визнав їх винними за ст. 187ч.З КК України, так як відсутні докази їх причетності до вчинених дій, вони себе обмовили під час до­судового слідства під впливом недозволених методів слідства працівників міліції, просять скасувати вирок суду а провадження по справі закрити за відсутності ознак складу злочину в їх діях.

Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора який підтримує апеляційне подання і заперечує проти апеляцій засуджених та адвоката, пояснення потерпілого ОСОБА_1, який просив підтримати думку прокурора про постановления нового вироку, хоча і не оскаржував цей вирок суду, засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3  та адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5 які вважають, що справа підлягає закриттю а засуджені звільненню за відсутності доказів їх вини у вчиненні злочину передбаченого ч.З ст. 187 КК України, перевіривши матеріали кримінальної спра­ви, обговоривши доводи викладені у апеляціях учасників сторін, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню за таких підстав.

Висновок суду першої інстанції щодо винності засуджених у вчиненні злочи­ну передбаченого ч.З ст.187 КК України ґрунтується на висновках суду, що зазна­чені у вироку і відповідно до ст. 22 КГЖ України суд вжив усіх передбачених зако­ном заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявив обставини, що викривають винних, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують їх відповідальність.

Зокрема, доводи викладені в апеляціях засуджених та адвоката спростову­ються наведеними доказами у вироку суду , так, під час досудового слідства за участі адвоката, коли унеможливлено було незаконно впливати на засудженого ОСОБА_3, той свою вину за ч.З ст. 187 КК України визнавав частково і підтве­рджував, що за пропозицією ОСОБА_2 він погодився на участь у нападі на мешканця с Крута Балка ОСОБА_1 з метою заволодіння його коштами за тих обставин, як викладено у вироку. (Т.1а.с. 238-243) У явці з повинною і при його допитах ці об­ставини він підтверджував. (Т.1 а.с. 14, 19-21)

Ці дані у суді ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заперечував, посилаючись на застосування під час досудового розслідування незаконних методів слідства.

Незважаючи на це, їх доводи про непричетність до розбійного нападу спрос­товуються показаннями самого потерпілого ОСОБА_1, який підтвердив у апеля­ційному суді, що саме 22 березня 2000 року на нього у його дворі напали двоє осіб у масках, приставляли до голови пістолета, завели до будинку де побили, як ногами, так і металевою палицею по голові і спонукали його до видачі 2200 грн. Під час нападу він впізнав нападаючого громадянина «С» не тільки в обличчя, а і по голосу, як односельця і він виховувався у їх дитсадку, де його дружина працю­вала раніше і добре знала, а іншого нападаючого ОСОБА_3 він впізнав пізніше під час досудового слідства по зовнішньому вигляду, рухах і голосу, саме він завдавав йому ударів ногами і в подальшому стріляв із пістолета у будинку. Він заперечив доводи засуджених та їх адвокатів про необхідність скасування вироку суду та за­криття справи щодо них за відсутності доказів їх вини. Під час досудового слідст­ва до нього додому приходили батьки ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та особа «с» з проханням простити їх та відшкодували кошти у сумі 2200 грн.

ОСОБА_3 під час проведення відтворення обставин вчиненого визнавав свою вину у нападі з метою заволодіння грошима потерпілого, добровільно показав міс­це нападу, зазначив вірно розташування кімнат у будинку, пояснив його дії на міс­ці, що узгоджувалися із даними викладеними потерпілими, чим доповнив свої по­яснення про причетність до вказаного злочину інших співучасників злочину та кожного дії на місці нападу.

Потерпіла ОСОБА_6 підтвердила показання свого чоловіка ОСОБА_1 і доповнила, що під час нападу в її квартирі вона впізнала особу «С», за тих обста­вин що зазначені вище і змогла втекти від нього через вікно.

4

Свідок ОСОБА_7 дав також пояснення у суді, що саме 22.03.2000 року він разом із засудженими та особою «С» на автомобілі ОСОБА_2 приїздили уве­чері до будинку потерпілого, ОСОБА_3 та особа «С» заходили до будинку потер­пілого, а згодом із нього втікали. Знаходячись у машині з ОСОБА_2 бачив , що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 палили одяг біля посадки. Ці обставини підтверджені і поясненнями ОСОБА_3 під час проведення відтворення обстановки та обставин вчиненого на­паду, (т. 1 а.с. 66-67)

Твердження ОСОБА_2, що він не приймав участі у нападі в групі осіб, спросто­вується також показаннями свідка ОСОБА_8, який зазначив, що 22.03.2000 року о 20 год. він на вулиці у с.Крута Балка зустрів на смузі руху автомобіль під керу­ванням ОСОБА_2 , що рухався на великій швидкості, згодом тут же дізнався про напад на сім'ю ОСОБА_1, останній йому підтвердив про причетність до нападу громадяни­на «С».

Під час відтворення обстановки та обставин нападу засуджений ОСОБА_3 добровільно підтвердив свою участь та ОСОБА_2, особи «С» у нападі на потерпілого і заволодінні 2200 грн., конкретизував дії кожного на місці та надав інші дані, що узгоджуються із свідченнями та поясненнями свідків, висновками судово-медичних експертиз щодо механізму та характеру отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_1 (T.1 а.с. 49-58)

Відповідно до протоколу огляду місця, поблизу автошляху Машівка - Нові Санжари, вказаного ОСОБА_3 при відтворенні обстановки та обставин вчиненого нападу було знайдено сліди спалювання одягу та взуття у якому як за­значали під час досудового слідства знаходилися засуджені та особа «С». (т.1 а.с. 115,210)

За висновком судово-медичної експертизи у ОСОБА_1 виявлені легкі тіле­сні ушкодження у виді крововиливу у ділянці обличчя та лівого стегна (Т.1а.с.182)

При криміналістичному дослідженні слідів попелу, де було спалено взуття та одяг засуджених, виявлено залишки полімерних і тканинних матеріалів, що під­тверджує показання ОСОБА_3 про саме такі їх дії направлені на знищення слідів злочину, (т.1 а.с. 212,213)

Твердження у апеляціях та виступах адвокатів про те, що суд невірно вста­новив фактичні обставини справи, а також про невірну оцінку судом зібраних у справі доказів, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на відповідних даних .

Суд мотивуючи висновки про винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні роз­бійного нападу вірно послався на показання ОСОБА_3 в стадії досудового слідст­ва, який фактично визнаючи свою винність дав детальні показання про обставини вчинення цього злочину за участі ОСОБА_2. Він в деталях розповів слідчим органам про раніше невідомі обставини його вчинення. При цьому вказував на деталі, які могли бути відомі тільки особі, причетній до цього злочину, а також про мотиви, які спонукали його це зробити, детально розкрив свою роль та інших співучасни­ків, а саме ОСОБА_2 та особи «С» у вчиненні цього злочину, що знайшло своє підтвер­дження в ході як досудового так і судового слідства.

Заяви засуджених, як під час досудового слідства так і в суді щодо застосу­вання до них незаконних методів слідства перевірялися як прокурором (т.1 а.с. 174)

5

так і судом, свідчення вони давали визнавальні за участю своїх адвокатів, що унеможливлювало незаконний вплив на них, допитані поняті, що приймали участь в слідчих діях заперечували будь-який незаконний вплив з боку працівників міліції на них, а тому колегія суддів доводи їх в судовому засіданні і в апеляціях не приймає до уваги.

Даних, які б давали підстави робити припущення про застосування щодо них недозволених методів ведення слідства на що вони посилаються в апеляціях у справі відсутні. Навпаки матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зміню­вали свої показання так, як це видавалося кожному вигідним, що свідчить про сво­боду обстановки, якою супроводжувалося досудове слідство. Наведені у скаргах доводи висновків суду не спростовують.

Будь яких даних, які б свідчили про допущені порушення слідчим чи судом норм КПК України, які були б підставою для зміни чи скасування вироку суду, не встановлено.

Суд вірно кваліфікував дії засуджених за ч.З ст. 187 КК України, тому що во­ни за попередньою змовою між собою розподілили ролі, а саме ОСОБА_2 як ініціатор запропонував ОСОБА_3 за участі особи «с» вчинити розбійний напад з метою за-володіння чужим майном, поєднаний із проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб, погрозою застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я у момент нападу, ОСОБА_2 повинен був всіх їх привезти на місце і сидіти наглядати за обстановкою у машині біля будинку, а ОСОБА_3 та особа «с» напасти на сім'ю ОСОБА_6 і застосовуючи металічну палку та пневматичний пістолет, який надав ОСОБА_2 ОСОБА_3 , забрати гроші.

Підстав для призначення більш суворішого покарання ніж визначив суд пер-

 шої інстанції на що у апеляційному поданні просить прокурор,  колегія суддів та­

кож не знаходить, воно відповідає вимогам ст.65 КК України і є необхідним і до­

статнім для попередження вчинення нових злочинів та їх перевиховання .

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області,-

УХВАЛИЛА:

апеляцію прокурора Новосанжарського району Полтавської області і засу­джених ОСОБА_3, ОСОБА_2 його адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Новосанжарського район­ного суду Полтавської області від 3 листопада 2006 року щодо них за ч.З ст. 187,69КК України без змін.