Апеляційний суд Полтавської області
Справа-11-1337\2006 року Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О.О.
Категорія: ч.2 ст.289 КК України Доповідач Кисіль А.М
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого Батрака В.В.
суддів Кисіля A.M., .Захожая О.І.
з участю прокурора Гринь Н.Г.
засудженого ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок місцевого Полтавського районного суду від 11 вересня 2006 року.
Цим вироком засуджено :
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 30.09. 2004 року Полтавським райсудом за ст.289 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки;
- за ст.15 ч.2; 289 ч.2 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі;
, - за ст. 185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі;
Відповідно до ст.70 чі КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено - 5 (п'ять) років позбавлення волі;
Згідно ст.71 ч.1 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання 1 рік позбавлення волі за вироком Полтавського райсуду від 30.09.2004 року та остаточно визначено покарання - 6 (шість ) років позбавлення волі;
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, судимого 27.08.2000 року Полтавським райсудом за ст.101 ч.З КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 1.08.2001 року на підставі ст.6 Закону України «Про амністію» від 05.07.2001 року на не відбуту частину покарання 2 роки 1 місяць 4 доби;
- за ст.185 ч.2 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі.
Вирішено питання з речовими доказами .
Як встановив суд, ОСОБА_2 у ніч із 4 на 5 листопада 2005 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повторно, з метою покататися проник до автомобіля «Москвич », АДРЕСА_1 , що належав потерпілому
2
ОСОБА_4, після чого шляхом пошкодження замка запалення, намагався ним заволодіти, але не зміг довести свої наміри до кінця з причини та волі, які не залежали від нього.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 14.01.2006 року, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи у кв. АДРЕСА_2, за попередньою змовою між собою, таємно здійснили крадіжку телевізора «ХАЄР», вартістю 598 грн. 60 коп., що належав потерпілому ОСОБА_5.
На вирок суду обоє засуджені подали апеляції у яких просять пом'якшити покарання, а ОСОБА_2 зазначає, що не вчиняв злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а лише за проханням ОСОБА_1 викликав автомобіль для перевозки телевізора.
Інші учасники судового розгляду вирок не оскаржили.
Заслухавши докладчика, пояснення ОСОБА_1, який просить звільнити його від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України, міркування прокурора, що підтримує апеляцію ОСОБА_1 а ОСОБА_2 просить залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи викладені у апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_1 підлягає повному задоволенню, а ОСОБА_2 слід залишити без задоволення за таких мотивів.
Висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки чужого майна у співучасті, є обґрунтованими.
Доводи у апеляційній скарзі ОСОБА_2 про те, що досудове і судове слідство проведено не об'єктивно, неповно із обвинувальним ухилом, а висновки суду не відповідають фактичними обставинам справи, позбавлені підстав.
Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства і судом дотримано вимог ст. 22 КПК України, спрямованих на встановлення у справі об'єктивної істини. Викладені у вироку висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки чужого майна за обставин встановлених судом відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами.
І зокрема, ОСОБА_2 у суді визнав частково свою вину за крадіжку, перекладаючи її частково на ОСОБА_1, а останній на ОСОБА_2, в своїй апеляції ОСОБА_1 не оскаржує свою вину, і під час їх опитування у суді обоє викривали себе у вчиненні даного злочину, оскільки разом виносили та вантажили телевізор до автомобіля.
їх винність підтверджується і явкою з повинною ОСОБА_1, де він вказав, що сумісно з ОСОБА_2 вчинили крадіжку телевізора, сховавши його у дачному будинку біля с Дудниково . (а. с. 60 т. 1)
Згідно протоколу огляду дачного будинку в с Дудниково, був виявлений та вилучений телевізор, де ОСОБА_1 пояснював, що він з ОСОБА_2 викрали його у ОСОБА_5. (а. с. 64 т. 1)
Під час перевірки показань засуджених при відтворенні обстановки та обставин події обоє засуджені вказали на будинок звідки ними було викрадено телевізор, (а. с. 102 - 106 т.1) (а. с 119 т. 1) (а. с. 120 -123 т.1);
Відповідно до досліджених судом свідчень ОСОБА_6, саме засуджені перевозили на його автомобілі телевізор і у судовому засіданні з такими свідченнями апелянти погодились (а. с. 135т.1;61т.2)
Свідок ОСОБА_7 підтвердив, що 14.01.2006 року він разом із ОСОБА_2 перебував у автомобілі таксі, де був і телевізор, біля якого сидів ОСОБА_1. Коли приїхали до останнього додому телевізор вивантажили із машини .
З урахуванням наведеного, суд вірно обґрунтував свої висновки зазначеними више доказами.
з
Показання засуджених під час досудового слідства і в суді узгоджуються з іншими доказами, які дослідив суд у судовому засіданні.
їх дії вірно кваліфіковано за ст.185 ч.2 КК України тому, що вони таємно викрали чуже майно, за попередньою змовою групою осіб.
Призначаючи покарання ОСОБА_2 , суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу, обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Вірно визначився суд і з обтяжуючою обставиною щодо обох засуджених - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Аналізуючи зібрані дані про особу засудженого ОСОБА_2, суд вірно зробив висновок, що його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, тому що його поведінка після відбутого покарання за попередні злочини свідчить про небажання стати на шлях виправлення.
При визначенні покарання суд першої інстанції діяв у відповідності із вимогами ст. 65 КК України і призначив його у межах санкції статей за які передбачені такі покарання, відповідно до положень чинного КК України, при цьому врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У ОСОБА_2 мається не відбута частина покарання за попереднім вироком 5 років позбавлення волі, а тому підстав для пом'якшення йому покарання колегія суддів не знаходить.
Разом з тим, суд першої інстанції, вірно призначаючи покарання ОСОБА_3 не звільнив його від відбування покарання і не врахував, що на його утриманні мається мати похилого віку, обставини справи свідчать про щире розкаяння у вчиненому, відшкодуванні шкоди, відсутності наслідків вчиненого, а тому колегія суддів вважає за необхідне до винного застосувати ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
За таких підстав апеляція ОСОБА_1 підлягає повному задоволенню.
На підстав викладеного керуючись ст.365,366 КПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення а ОСОБА_1 задовольнити повністю, вирок Полтавського районного суду від 11 вересня 2006 року щодо останнього змінити, вважати ОСОБА_1 засудженим за ст.. 185ч.2 КК України і призначити покарання - 2 (два) роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки згідно ст.76 КК України, а саме не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально виконавчої системи за місцем проживання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти у залі суду негайно, у іншій частині цей вирок суду залишити без змін.