Постанова

Іменем України

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 545/3125/15-ц

провадження № 61-4245св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя - доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

відповідач: ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області, у складі колегії суддів: Чумак О. В., Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., від 25 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до умов укладеного договору №014/0023/74/80674 від 19 квітня 2007 року ОСОБА_4 отримав у банку кредит у розмірі 36 800 доларів США, строком до 19 квітня 2027 року, зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 13,25% річних. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого, поручитель на добровільних засадах зобов'язується відповідати перед банком за виконання зобов'язань, взятих на себе позичальником за вищевказаним кредитним договором у тому ж об'ємі, що і позичальник. Внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 28 вересня 2015 року становить 13 422 долари США 30 центів (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 290 136 грн 32 коп.).

Посилаючись на викладенні обставини, банк просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області, у складі судді Потетій А. Г., від 17 грудня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог. Судові витрати віднесено на рахунок позивача.

Судове рішення першої інстанції мотивоване тим, щотіло кредиту і відсотки за користування кредитними коштами сплачені по 15 серпня 2024 року включно. Позивач заявив вимоги про стягнення сум, строк сплати яких не настав. Крім того, позивачем пропущено строк звернення з вимогою до поручителя.

25 лютого 2016 року рішенням апеляційного суду Полтавської області рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Стягнуто солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0023/74/80674 у сумі 13 422 долари США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 290 136 грн 32 коп.), яка складається із заборгованості: 11 251 долар США 78 центів -тіло кредиту, 2 170 доларів США 52 центи - відсотки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що районний суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заявлених банком позовних вимог, враховуючи, що позичальник порушив виконання зобов'язання за кредитним договором, припинивши виплату щомісячних ануїтентних платежів відповідно до узгодженого графіку, а тому позивач, як кредитор, який виконав зобов'язання у повному обсязі, має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Також апеляційний суд вказав про те, що банк пред'явив позов до поручителя у межах строку позовної давності.

У серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2016 року.

01 вересня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_4 поновлено строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2016 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

03 листопада 2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подано заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких вказує на її необґрунтованість та безпідставність.

14 грудня 2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

29 січня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу Синельникову Є. В.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалене судове рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що районний суд повно і всебічно з'ясував обставини справи та дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог банку. Вважає, що у банку не настало право на примусове стягнення коштів за договором.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судами встановлено, що 19 квітня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/0023/74/80674, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 36 800 доларів США, строком до 19 квітня 2027 року, зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 13,25% річних (а.с. 13-17).

19 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № б/н щодо рахунок забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором (а.с. 22-23).

Згідно положень пункту 4.1. договору поруки від 19 квітня 2007 року, сторони договору встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов'язання. Також порука припиняється, якщо кредитор у межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У відповідності до статуту ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», погодженого Національним банком України 09 червня 2015 року, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 33-35).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014/0023/74/80674 станом на 28 вересня 2015 року борг ОСОБА_4 перед банком складає 13 422 доларів США 30 центів (у еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 290 136 грн 32 коп.), яка складається із: 11 251 доларів США 78 центів - заборгованість за кредитом, 2 170 доларів США 52 центи (у еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 46 917 грн 94 коп.) - заборгованість за відсотками. Разом з цим, у позичальника існує переплата по тілу кредиту, яка виникла внаслідок внесення позичальником більшої суми, ніж визначена графіком, як плановий платіж, однак у відповідача наявна заборгованість по сплаті відсотків, оскільки переплачені кошти зараховувались в рахунок погашення тіла кредиту, а не відсотків, з урахуванням особливостей умов договору. ОСОБА_4 припинив вносити платежі по кредитному договору з 20 травня 2014 року (а.с. 6-10).

Відповідно до положень пункту 1.3. кредитного договору № 014/0023/74/80674 погашення кредиту здійснюється згідно графіку погашення кредиту (додаток 2 до договору) ануїнентними платежами.

Згідно пункту 3.1. кредитного договору № 014/0023/74/80674 кредитор надав позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування, встановивши, що обчислення строку надання кредиту. Нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом включно.

Положеннями пункту 3.4 кредитного договору № 014/0023/74/80674 передбачено, що з підписанням цього договору, у відповідності з чинним законодавством, позичальник доручає кредитору самостійно визначати порядок (черговість) погашення кредитної заборгованості (кредиту, процентів за користування кредитом, штрафів, пені, відшкодування можливих збитків).

У пункті 5.1 кредитного договору № 014/0023/74/80674 передбачено, що позичальник зобов'язується щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту здійснювати сплату процентів за фактичне використання коштів на рахунок банку.

Згідно пункту 5.5 кредитного договору № 014/0023/74/80674 у разі неналежного виконання позичальником умов договору, кошти мають бути повернуті протягом 30 календарних днів з моменту надіслання кредитором на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення.

Пунктом 8.3 договору визначено, що підписанням договору сторони домовились, що будь-яке порушення позичальником умов договору повинне розцінюватись як істотне порушення договору, яке надає право кредитору в порядку, передбаченому договором та/або діючим законодавством України, незалежно від встановлених строків виконання зобов'язань, вимагати від позичальника повернення кредиту та інших передбачених платежів.

09 липня 2015 року на адреси відповідачів банком було надіслано вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/0023/74/80674 (а.с. 24-25).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вимога про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/0023/74/80674, була направлена ОСОБА_5 13 липня 2015 року, однак, була повернута відправнику у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 26-27).

Таким чином банк змінив строк виконання основного зобов'язання на 26 жовтня 2015 року.

Згідно частини третьої статі 10 ЦПК України (у редакції від 07 липня 2010 року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями частини третьої статті 60 ЦПК України (у редакції від 07 липня 2010 року) доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно положень статті 213 ЦПК України (у редакції від 07 липня 2010 року) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до положень статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до правил статей 546, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За даним у частині першій статті 553 ЦК України визначенням, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені статтю 554 ЦК України, відповідно до частин першої та другої якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Встановивши наявність переплати по тілу кредиту, яка виникла внаслідок внесення позичальником більшої суми, ніж визначена графіком, як плановий платіж, та врахувавши, що у відповідача наявна заборгованість по сплаті відсотків, оскільки переплачені кошти зараховувались у рахунок погашення тіла кредиту, а не відсотків, оскільки умови укладеного між сторонами договору передбачають розрахунок процентів за користування кредитом на залишок заборгованості за кредитом, що унеможливлює оплату відсотків наперед, апеляційний суд вірно врахував, що факт переплати грошових коштів по тілу кредиту, не звільняє позичальника від обов'язку здійснювати регулярні щомісячні платежі в рахунок оплати відсотків за користування кредитними коштами.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог банку, оскільки боржник, отримавши від банку кошти у кредит, свої зобов'язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав, припинив виплату щомісячних ануїтентних платежів, відповідно до узгодженого графіку, а позивач, як кредитор, який виконав зобов'язання у повному обсязі, мав право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного Кодексу України.

З урахуванням вищенаведених обставин, апеляційним судом правильно враховано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, а відповідно до статті 554 ЦК України поручитель повинен нести цивільно-правову відповідальність за порушення кредитором взятих на себе зобов'язань.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2016 року у даній справі залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник

СуддіО. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В.Черняк