ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2009 р. Справа № 2а-5266/09/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі – Левчуку А.С.,
за участю: прокурора – не з’явився; представника позивача – не з’явився; відповідача – не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом прокурора Лисянського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі до відкритого акціонерного товариства «Лисянське автотранспортне підприємство 17145» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафних санкцій та пені,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Лисянського району звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі до відкритого акціонерного товариства «Лисянське автотранспортне підприємство 17145» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафних санкцій та пені в розмірі 14 969 грн. 02 коп.
Позивач стверджував, що за період з липня по вересень 2009 року відповідач мав сплатити страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 17 262 грн. 61 коп. Далі позивач зазначав, що відповідачем станом на 27.10.2009 року частково було погашено заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 437 грн. 77 коп. Також позивач стверджував, що у зв’язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 924 грн. 10 коп. та пені в сумі 220 грн. 08 коп.
Оскільки сума страхових внесків та фінансових санкцій в загальному розмірі 14 969 грн. 02 коп. у строки, встановлені п. 6 ст. 20, ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України N 21-1 від 19.12.2003 р., відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.
Позивач в судове засідання не з’явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.
Прокурор в судове засідання не з’явився
Відповідач письмових заперечень проти адміністративного позову не подав, в судове засідання представника вдруге не направив.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті третьої Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом – «Закон № 400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.
Частиною першою статті першої Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом – «Закон № 1058-IV»).
Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Відкрите акціонерне товариство «Лисянське автотранспортне підприємство 17145» є суб'єктом підприємницької діяльності та з 27.12.1995 р. обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ідентифікаційний код 03562075).
З огляду на викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та платником страхових внесків.
Відповідно до частини шостої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Пунктом шостим статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.
Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.
Судом встановлено, що відповідачем подано до управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень 2009 р., серпень 2009 р. та вересень 2009 р. із самостійно визначеними розмірами страхових внесків, що підлягають сплаті. Згідно вказаним розрахункам відповідач зобов'язаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці в розмірі 16 183 грн. 70 коп. та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5% сукупного оподатковуваного доходу в сумі 1078 грн. 91 коп.
За цей період відповідач страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування сплатив частково у розмірі 3 437 грн. 77 коп. Таким чином, у відповідача утворилася недоїмка у розмірі 13 824 грн. 84 коп.
У зв'язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни позивачем, на підставі частини 3 статті 106 Закону № 1058-IV, направлялись вимоги про сплату боргу N Ю 1 від 04.09.2009 р., N Ю 1 від 05.10.2009 р., N Ю 1 від 21.10.2009 р
Зазначені вимоги отримані відповідачем, відповідно, 08.09.2009 р., 06.10.2009 р., 22.10.2009 р. проте на час розгляду справи в суді не оплачені, у передбаченому законодавством порядку оскаржені не були.
Абзацом 8 частини 3 статті 106 Закону № 1058-IV визначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Частиною дев’ятою статті 106 Закону № 1058-IV передбачено право виконавчих органів Пенсійного фонду застосовувати до страхувальників фінансові санкції. Зокрема, відповідно до пункту другого цієї статті за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
З огляду на викладені вище положення Закону № 1058-IV, за порушення платіжної дисципліни позивачем прийнято:
- рішення № 182 від 21 липня 2009 р. про застосування штрафу в розмірі 37 грн. 57 коп. та нарахування пені в сумі 5 грн. 63 коп.;
- рішення № 188 від 04 вересня 2009 р. про застосування штрафу в розмірі 36 грн. 52 коп. та нарахування пені в сумі 6 грн. 57 коп.;
- рішення № 189 від 04 вересня 2009 р. про застосування штрафу в розмірі 850 грн. 01 коп. та нарахування пені в сумі 207 грн. 88 коп.
Названі рішення отримані відповідачем 22.07.2009 р. та 08.09.2009 р.
Частиною 13 статті 106 Закону № 1058-IV визначено, що суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Відповідач рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків не оскаржив, визначені в ньому суми штрафу та пені не сплатив.
За цих обставин, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем – суб’єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Лисянське автотранспортне підприємство 17145» (Черкаська область, смт. Лисянка, пров. Бужанський, 28, ідентифікаційний код 03562075) на користь управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі (Черкаська область, смт. Лисянка, вул. Леніна, 26, ідентифікаційний код 21366662) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня 2009 р. по вересень 2009 р. в розмірі 13 824 грн. 84 коп., штрафні санкції в розмірі 924 грн. 10 коп. та пеню в сумі 220 грн. 08 коп., а всього 14 969 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 02 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 09 грудня 2009 р.
Суддя І.О.Лічевецький