ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  4 грудня 2009 року                                                                                   cправа № 2а-4966/09/2370

15 год. 20 хв.      м. Черкаси

 Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кульчицького С.О.,  

суддів: Смілянця Е.С., Холода Р.В.,

при секретарі судового засідання – Руденко Ю.В.,

за участю:

представника позивача -  Попаденко З.В., Мукоїд А.П. (за довіреністю),

представника відповідача 1 – Брітана Ю.Д. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Монастирищенський ордена Трудового Червоного прапора машинобудівний завод» до державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області та Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області, за участю прокурора про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

  ВСТАНОВИВ:  

 Відкрите акціонерне товариство "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Монастирищенському районі Черкаської області, Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області  про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 року в сумі 112976 грн. та за лютий 2008 року в сумі 115437 грн., усього на загальну суму 228413 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на те, що в порушення Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97 (далі - Закон № 168/97-ВР) йому  не відшкодовано кошти бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 228413 грн.

Згідно заяви від 04.11.2009 року з метою захисту інтересів держави, відповідно до ст. 361  Закону України «Про прокуратуру», ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України перший заступник прокурора Черкаської області вступив у справу.

В ході судового розгляду 06.11.2009 року представник відповідача-1 заявив клопотання про колегіальний розгляд справи.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, позов просили задовольнити.

Представник відповідача-1 – ДПІ у Монастирищенському районі Черкаської області в судовому засіданні проти позову щодо розміру суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не заперечував, проте зазначив, що заявлена позивачем до відшкодування сума не має відношення до безпосереднього перерахування бюджетного відшкодування із Державного бюджету, а обов’язки пов’язані із відшкодуванням податку на додану вартість із Державного бюджету ДПІ у Монастирищенському районі виконало повністю, а тому відповідач-1 не може бути відповідачем в даній справі.

Відповідач-2 в судове засідання не з’явився, направивши до судового розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області.

Прокурор в судове засідання не з’явився.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті ,  суд приходить до наступного.

Відкрите акціонерне товариство "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зареєстроване як юридична особа 26.09.1994 року та є платником податку на додану вартість.

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що згідно положень пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.  

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Судом встановлено, що 20 грудня 2007 року позивач подав до ДПІ у Монастирищенському районі декларацію з податку на додану вартість за листопад 2007 року, в якій було визначено загальну суму податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 523628 грн., податкового кредиту – 573631 грн. та від’ємну різницю між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту з ПДВ поточного (звітного) періоду в розмірі 50003 грн. Залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням  суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду становив 194426 грн. На підставі пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, позивач заявив бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 150000 грн. на розрахунковий рахунок в банку, з яких відшкодовано 37024 грн. Залишок невідшкодованого податку на додану вартість становить 112976 грн.

Відповідачем-1 - державною податковою інспекцією у Монастирищенському районі була проведена позапланова  виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за жовтень, листопад, грудень 2007 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що задекларувалось в період з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року, за результатами якої був складений акт № 64/23-009/00255289 від 21.10.2008 року та винесене податкове повідомлення - рішення від 22.10.2008 року  № 0000322301/0 про завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року в сумі 86724 грн. та заниження і добровільну відмову позивача від бюджетного відшкодування ПДВ  за листопад 2007 року в сумі 79060 грн. та за грудень 2007 року в розмірі 7664 грн.

20.02.2008 року позивач подав до ДПІ у Монастирищенському районі декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року, в якій було визначено загальну суму податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 74181 грн., податкового кредиту – 189618 грн. та від’ємну різницю між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного (звітного) періоду в розмірі 115437 грн. Визначене від’ємне значення з ПДВ за січень позивач зарахував до податкового кредиту наступного податкового періоду – лютого 2008 року. Заявлене бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 149574 грн. на рахунок в банку позивачу відшкодоване.

20.03.2008 року  позивач подав до ДПІ у Монастирищенському районі декларацію з податку на додану вартість за лютий 2008 року, в якій було визначено загальну суму податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 97300 грн., податкового кредиту – 166905 грн. та від’ємну різницю між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного (звітного) періоду в розмірі 69605 грн. Залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням  суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду становив 115437 грн. На підставі пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, позивач заявив бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 115437 грн. на розрахунковий рахунок в банку.

ДПІ у Монастирищенському районі була проведена позапланова  виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за лютий 2008 року, якою підтверджено правильність визначення суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 року в розмірі 115437 грн. та за результатами якої був складений акт № 45/23-009/00255289 від 27.08.2008 року.

Судом встановлено, що органами Державної податкової служби не приймалось податкове повідомлення – рішення про зменшення заявлених у позові сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.  

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.  

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.  

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:  

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);  

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 вказаної статті Закону № 168/97-ВР визначено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом ( пп. 7.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).  

Позивачем на виконання вимог вказаного Закону 20.12.2007 року була подана до відповідача-1 податкова декларація з ПДВ за листопад 2007 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування, 20.03.2008 року - декларація з ПДВ за лютий 2008 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Аналогічні приписи містить положення пункту 5.12. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 166 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.97 за N 250/2054), відповідно до якого, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування  до податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування до податкової декларації з податку на додану вартість.  

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.  

Тобто, законодавець встановлює єдину підставу для не включення суми податкового кредиту - відсутність податкової накладної. Однак, зауважень у відповідача-1 щодо заповнення податкових декларацій або їх відсутності  під час проведення перевірок  не було. Всі документи, які підтверджують право платника на податковий кредит були надані до податкового органу. На основі вищенаведених норм Закону позивач й обчислював податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість.  

Також про наявність невідшкодованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платнику податку у банку станом на 09.12.2008 року в сумі 1733991 грн. 91 коп. свідчить акт звірки розрахунків платника податків з бюджетом за період з 01.02.2008 року по 09.12.2008 року.

Відповідно до п. 9.4 розділу 9 «Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. № 276, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 02.08.2005 р. № 843/11123, на вимогу  платника податків працівником підрозділу обліку та звітності на підставі даних карток особових рахунків здійснюються звірення стану розрахунків платників податків з бюджетами за податками, зборами (обов'язковими платежами) за відповідний звітний період. Оформлення акту здійснюється за умови виявлення розбіжностей.  

Судом встановлено, що згідно наданих до початку судового розгляду справи заперечень, відповідач-2 – Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області проти позову заперечує, посилаючись на той факт, що Державна податкова адміністрація в порушення Порядку взаємодії між органами Державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів Державної податкової служби України, затвердженого  спільним наказом  Державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.2004 року № 451/501/132 не надавала  Державному казначейству України реєстр суб’єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету. Таким чином,  Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області не мало правових підстав для  відшкодування ПДВ на користь ВАТ "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод".

Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:  

1) операцій з коштами державного бюджету;  

2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;  

3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;  

4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Державне казначейство України  веде  бухгалтерський  облік всіх надходжень,  що  належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює  повернення  коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету (ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України).

Згідно з п.1 ст.2 Указу Президента України "Про Державне казначейство України" від 27.04.1995 року № 335/95 встановлено, що одним з основних завдань Державного казначейства України є організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим.  

Відповідно до вимог пунктів 1, 4 Положення про Державне казначейство, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України  від 04.04.2006 року № 332, територіальні органи Державного казначейства України є урядовим органом державного управління, які здійснюють  управління наявними коштами державного бюджету.  

У пп.1 п.7  Положення  визначено, що виконання відповідних показників державного бюджету та контроль за надходженням, рухом і використанням державних коштів здійснюється відділеннями Державного казначейства України у районах, містах тощо, і саме вони на підставі пп.6 п.7 цього Положення здійснюють за поданням державних податкових органів повернення  за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.  

Із вказаною нормою кореспондується п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня 1997 р. N 209/72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680, згідно з яким територіальні органи Державного казначейства України здійснюють бюджетне відшкодування податку на додану вартість за висновками податкових органів.

Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку податкового органу чи рішенні суду.  

Відповідно до п. 1.1. ст. 1  Порядку взаємодії між органами Державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 2004 р. № 82/245 для забезпечення повного з'ясування обставин, що мають значення в процесі судового розгляду позовних заяв платників податку на додану вартість з питань відшкодування бюджетної заборгованості з цього податку, відповідачами у таких справах виступають податковий орган, на обліку платників податків якого перебуває підприємство, яке звернулося з позовом до суду, та відповідний орган Державного казначейства України.  

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у даному спорі, поряд з податковим органом  заявлено також і до  Головного управління державного казначейства України в Черкаській області як  відповідача-2.

Крім того, згідно наданих в судовому засіданні представником ДПІ в Монастирищенському районі копій висновків про суми відшкодування податку на додану вартість з бюджету ВАТ «Монастирищенський ордена Трудового Червоного прапора машинобудівний завод»  від 30.10.2008 року № 0000000306, 06.08.2009 року № 0000000978 та 18.02.2009 року № 0000000230, судом встановлено, що відповідач – 1 регулярно надсилав відповідні висновки до Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області до виконання.  

Таким чином, суд приходить висновку про наявність у позивача правових та фактичних підстав для звернення до суду з позовною заявою про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за листопад 2007 року в сумі 112976 грн. та за лютий 2008 року в сумі 115437 грн., усього на загальну суму 228413 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.  

Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Враховуючи вищенаведене слід зазначити, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

19.11.2009 року представник відповідача -1 звернувся з клопотанням про відмову у задоволенні позову у зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду та пояснив, що строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року розпочався 4 березня 2008 року, за лютий 2008 року  розпочався 3 червня 2008 року, і відповідно закінчився за листопад 2007 року – 4 березня 2009 року та за лютий 2008 року – 4 червня 2009 року.

Більш того, суд зазначає, що адміністративний позов ВАТ «Монастирищенський ордена Трудового Червоного прапора машинобудівний завод» до державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області та Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість надійшов на адресу суду 21.10.2009 року, а  представники позивача під час судового розгляду справи не зверталися до суду з клопотанням про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду.  

Крім того, судом встановлено, що згідно пояснень представників позивача в судовому засіданні, позивач дізнався про порушення свого права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 року в сумі 112976 грн.  та за лютий 2008 року в сумі 115437 грн. наступного дня після спливу строку на повернення зазначених сум з бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Монастирищенський ордена Трудового Червоного прапора машинобудівний завод» слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.  

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, ст.ст. 158-163 КАС України, суд,  

  ПОСТАНОВИВ:  

 В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.  

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

  Повний текст постанови виготовлений 9 грудня 2009 року.  

Головуючий   С.О. Кульчицький  

Судді                                                                                                              Е.С. Смілянець  

  Р.В. Холод