ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2009 р. Справа № 2а-5082/09/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого – судді Лічевецького І.О.,
при секретарі – Левчуку А.С.,
за участю представників: позивача – Пасічник А.А. (за довіреністю), відповідача – Велетнюка О.О. (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,
ВСТАНОВИВ:
Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Позивач стверджував, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, не створював у 2008 робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.
На підставі наведених обставин позивач просив задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача 100 424 грн. 70 коп. адміністративно-господарських санкцій та 5 875 грн. 35 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
В подальшому позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 20 086 грн. 00 коп. адміністративно-господарських санкцій та 1 338 грн. 66 коп. пені. Представник позивача пояснив, що в ході додаткової перевірки виконання роботодавцями нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів встановлено, що при нормативі 10 робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві працювало 9 осіб.
Представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII (надалі за текстом – «Закон N 875-XII») .
Частиною другою статті 18 Закону N 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону N 875-XII.
Згідно Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач зобов’язаний щороку до 1 березня подавати відділенню Фонду інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з поданого товариством з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» звіту, в 2008 р. середньооблікова кількість штатних працівників відповідача складала 239 осіб.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону N 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
При цьому, частиною другою статті 19 Закону N 875-XII зобов’язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.
Таким чином, враховуючи чисельність штатних працівників ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський», відповідач зобов’язаний був створити в 2008 р. десять робочих місця для працевлаштування інвалідів.
В порушення вимог зазначеної статті Закону N 875-XII відповідач, протягом спірного періоду, забезпечив працевлаштування дев’ятьох інвалідів.
Суд враховує, що законодавство України обов'язок з працевлаштування інвалідів покладає на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
Суд вважає, що відповідачем в 2008 р. не в повній мірі були вчинені зазначені дії.
Такий висновок суду ґрунтується на наступному. Частиною четвертою статті 20 Закону № 803-XII встановлено обов’язок підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності реєструватися у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, та щомісяця подавати цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
В процесі судового розгляду справи встановлено, що відповідач тільки в квітні 2008 р. не виконував покладені на нього обов’язки щодо інформування служби зайнятості про наявність вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів, та не подавав службі зайнятості зазначені дані.
За таких обставин, суд вважає, що за цей місяць відповідач зобов’язаний сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (ст. 20 Закону N 875-XII).
Строк сплати адміністративно-господарських санкцій визначений до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. (Пункт другий Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджений Постановою кабінету міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій частиною другою статті 20 Закону N 875-XII передбачено нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Згідно даним зазначеного вище звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 р. та актів перевірки виконання роботодавцями нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів, та сплати ними суми адміністративно-господарських санкцій від 13.04.2009 р. та 23.11.2009 р. середньорічна заробітна плата штатного працівника в 2008 р. у відповідача складала 20 085 грн. 00 коп. (4 800 300 грн.: 239 осіб).
Таким чином, з урахуванням викладених вище норм Закону N 875-XII та враховуючи, що відповідачем не подавався звіт до служби зайнятості про наявність вакансій призначених для працевлаштування інвалідів тільки в квітні 2008 р., відповідач зобов’язаний був до 15 квітня 2009 р. сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 р. в сумі 1 673 грн. 75 коп. (20 085 грн. : 12).
Приймаючи до уваги, що відповідач не сплатив зазначені адміністративно-господарські санкції, розмір пені, нарахованої на суму недоїмки, за період з 16 квітня 2009 р. по 27 жовтня 2009 р. (195 днів) складає 97 грн. 91 коп., та розраховується, з урахуванням встановленого розміру облікової ставки НБУ на рівні 10,25%, за формулою 10,25 х 120 % : 100 : 365 днів х 1 673 грн. 75 коп. х 195 днів.
Відповідно до частини 2 статті 51 КАС України відповідач має право, зокрема, визнати адміністративний позов повністю або частково.
При цьому, згідно частини 4 названої статті КАС України суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
У цьому контексті суд зазначає, що позивач просив стягнути з ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський» адміністративно-господарські санкції за 2008 р. В той же час судом зроблено висновок про обов’язок відповідача щодо сплати зазначених санкцій лише за квітень 2008 р.
За таких обставин, суд не приймає визнання відповідачем адміністративного позову, оскільки, на думку суду, ці дії суперечать закону.
На підставі викладеного, суд знаходить вимоги позивача такими що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем – суб’єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» (Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане, вул. Шевченка, 61, ідентифікаційний код 33418504) на користь Черкаського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (м. Черкаси, пр-кт. Хіміків, 50, ідентифікаційний код 213680023) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 р. в розмірі 1 673 грн. 75 коп. та пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2009 р. по 27 жовтня 2009 р. в сумі 97 грн. 91 коп., а всього 1 771 (одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн. 66 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 08 грудня 2009 р.
Суддя І.О.Лічевецький