Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2018 Справа №607/4911/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Буцик О.П.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника відповідача ТзОВ «Кей Колект» - Іванюк Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.О., служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про визнання недійсними договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки, договору іпотеки, договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання дій неправомірними, зобов»язання внести запис про скасування державної реєстрації прав власності, поновити запис про право власності, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6, який діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.О., служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, в якому просить визнати недійсним договір іпотеки від 11 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.О. за реєстровим номером №10589, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та позивачем, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Визнати недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 12.12.2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Обухівського РНО Київського нотаріального округу Саєнко Е.В.. Визнати дії ТзОВ «Кей-колект» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 щодо звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1 неправомірними. Зобов»язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ТзОВ «Кей-Колект» на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зобов»язати приватного нотаріуса Киїівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 поновити запис про право власності ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21 червня 2016 року, укладений між ТзОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Береш Л.І.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.12.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббинак» та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір № 11093199000, відповідно до якого Банк надав кредит в сумі 37 000 доларів США на строк до 09.12.2016 року. В якості забезпечення зобов»язання за Кредитним договором 11.12.2006 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та позивачем, ОСОБА_7, ОСОБА_8 був укладений договір іпотеки № 10589, за умовами якого Іпотекодавці передали в іпотеку Банку АДРЕСА_1. 12.12.2011 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та TOB «Кей-Колект» укладено Договір факторингу №1, за яким право вимоги кредитної заборгованості за вказаним кредитним договором, відступлено TOB «Кей-Колект». 19.05.2012 р. були внесені зміни до Державного реєстру іпотек, якою вилучено запис про Іпотекодержателя - ПАТ «УкрСиббанк» та внесено запис про Іпотекодержателя - TOB «Кей-Колект». 26.01.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за заявою TOB «Кей-Колект було здійснено державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за TOB «Кей-Колект». Вважає, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за TOB «Кей-Колект» права власності на спірне нерухоме майно, реєстрації зазначеного права відповідачами були порушені вимоги Закону України «Про іпотеку» щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, не дотримані вимоги статті 17 Закону України «Про. охорону дитинства» в частині отримання згоди органів опіки та піклування, вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не дотримані приватним нотаріусом вимоги Закону України «Про нотаріат».

Так, зокрема вважає, що при посвідченні спірного іпотечного договору було порушено частину третю статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», якою передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, у тому числі й відмовлятися від майнових прав дитини. Спірна квартира перебувала у власності відповідачів, а відтак право на дане майно належить також дитині. Укладення батьками правочинів, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування є підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено статтями 203, 215 ЦК України. Зазначив, що ОСОБА_7, ОСОБА_8 проживали у спірній квартирі, неповнолітня ОСОБА_11 проживала разом з ними, таким чином має право на користування предметом іпотеки. При укладені вищезазначеного договору іпотеки, який у подальшому призвів до укладення договору відступлення прав та реєстрації права власності ТзОВ «Кей-Колект» на спірну квартиру згода органів опіки та піклування на укладення такого договору іпотеки нотаріусу надана не була.

Також позивач зазначив, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника; загальна площа не перевищує 140 кв. метрів. Тому, вважає, що ТзОВ «Кей-колект» в силу положень Закону не міг вчиняти дії щодо звернення стягнення на дане майно, а реєстрація права власності ТзОВ «Кей-колект» на майно, що підпадає під дію вказаного закону, є фактично примусовим стягненням на майно (відчуження без згоди власника), отже підлягає скасуванню.

Також позивач вказав, що вимоги клієнта до боржника, пов'язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ в натуральній формі, не можуть бути предметом відступлення за договором факторингу. Договір передачі прав вимоги за іпотечним договором суперечить положенням ст. 1078 ЦК України та відповідно до ст. 228 ЦК України він є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок. Таким чином, згідно із частиною 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, тобто недійсним внаслідок безпосередньої вказівки закону і незалежно від наявності позову з боку його учасників чи інших осіб. ОСОБА_6 у своїй позовній заяві зазначив, що при звернення стягнення на предмет іпотеки ТзОВ «Кей-колект», на його думку, не було дотримано вимог статей 35, 37, 38 Закону України «Про іпотеку» щодо порядку позасудового звернення стягнення на іпотечну квартиру. В порушення статей 35,37,38 Закону України «Про іпотеку» жодних вимог про усунення порушень на адресу позивача як іпотекодавця не надсилалось, експертної оцінки предмету іпотеки не проводилось. Крім цього, у позовній заяві позивач вказав, що на його думку дії приватного нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, є протиправними. У приватного нотаріуса були відсутні правові підстави для прийняття рішення про проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТзОВ «Кей-Колект». Також, реєструючи право власності на належну позивачу квартиру за Іпотекодержателем, приватним нотаріусом порушено вимоги ст.ст. 3, 15, 16 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження», оскільки вчинена ним дія не була пов'язаною із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном. Крім того, підставою для виникнення права власності за TOB «Кей-Колект» приватний нотаріус вказав у оскаржуваному рішенні Договір іпотеки (квартири) від 11 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського MHO Мартинюк Л.О. проте, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Також, позивач зазначив, що оскільки особисто ним договір іпотеки не підписувався, про факт його укладення без згоди органів опіки та піклування він довідався 27 квітня 2016 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав повністю та просить його задоволити з мотивів, викладених в позовній заяві.

Представник ТзОВ «Кей-Колект» Іванюк Т.М. позовні вимоги позивача не визнав, подавши суду письмові заперечення відповідно до яких зазначив, що у спірному договорі іпотеки наявне іпотечне застереження, тому на його думку воно є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у добровільному і узгодженому сторонами договору порядку. Відповідно до п.5.4 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за підставі рішення суду; виконавчого напису нотаріуса після невиконання іпотекодавцями у 30 денний строк вимоги, згідно повідомлення, надісланого в порядку ст..35 Закону України «Про іпотеку». Положеннями п.5.1 розділу 5 спірного договору передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. У зв»язку з переходом усіх прав та обов»язків за іпотечним договором на підставі укладених договорів ТзОВ «Кей-Колект», скориставшись добровільним позасудовим врегулюванням зобов»язальних відносин щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, звернулось до нотаріуса, як спеціального суб»єкта, що здійснює функції державного реєстратора. Вважає, що вказане застереження у іпотечному договорі є підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на предмет іпотеки у добровільному і узгодженому сторонами договору порядку. Той факт, що сторони домовилися про застосування позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки свідчить про те, що сторони дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя в один чи інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений Законом України «Про іпотеку». Таким чином, вважає, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки і рахунок виконання основного зобов»язання. Підставою виникнення у ТзОВ «Кей-колект» права власності на нерухоме майно є іпотечний договір, що укладений з позивачем який містить відповідне застереження, передбачає відповідне право іпотекодержателя, а тому відповідно до ст..27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» у наявності є документ, що відповідно до законодавства підтверджує набуття, зміну прав на нерухоме майно, та є підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав. Також зазначив, що при укладенні спірного договору іпотеки права малолітніх дітей порушено не було, оскільки ОСОБА_11 не була власником спірного майна, не користувалась нерухомістю, яка була передана в іпотеку, не була зареєстрована щодо свого проживання. Крім цього, зазначив, що ТзОВ «Кей-Колект» направляло на адресу позивача через приватного нотаріуса повідомлення (вимогу) про усунення порушення основного зобов»язання згідно із кредитним договором. Крім цього вказав, що спірний договір іпотеки був укладений позивачем добровільно без жодного примусу щодо вибору контрагента і визначення умов договору, про що свідчить відсутність жодного рішення суду про скасування зазначеного договору як в цілому, так і в частині. Укладаючи іпотечний договір, позивач погодився з тією умовою договору, яка передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання ним зобов»язань за кредитним договором до іпотекодержателя переходить право власності на предмет іпотеки, що є згодою позивача на перехід права власності (відчуження) до іпотеко держателя в майбутньому у разі настання чітко визначених обставин. Також представником ТзОВ «Кей-Колект» було подано заяву про застосування строку позовної давності, оскільки вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, який не може бути поновлений, оскільки позивач укладаючи спірний договір іпотеки був ознайомлений з усіма його умовами та знав про порядок передачі спірної квартири в іпотеки, у тому числі батьками неповнолітньої ОСОБА_11

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що ОСОБА_2 придбала спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 21 червня 2016 року, укладеного між ТзОВ «Кей-колект» та нею, яка належала продавцю (ТзОВ «Кей-колект») на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.О. від 11.12.2006 року. Також вказав, що представник позивача та позивач не вправі представляти інтереси неповнолітньої ОСОБА_11, оскільки її батьки, як законні представники самостійно із позовом до суду не звертались. Крім цього, зазначив, що на даний час у даній спірній квартирі проживають та зареєстровані неповнолітні діти відповідача: ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_3 Також вказав, що відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 добровільно знялись із реєстрації із АДРЕСА_1, укладаючи договір іпотеки досягли усіх його умов, а неповнолітня ОСОБА_11 у спірному житлі ніколи не була зареєстрована та не проживала.

Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з»явились, подавши письмові заяви відповідно до яких просять справу розглядати у їх відсутності, позовні вимоги визнають у повному обсязі.

Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 в судове засідання не з»явилась, хоча належним чином повідомлялась про місце та час судового розгляду.

Третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.О. в судове засідання не з»явилась, хоча належним чином повідомлялась про місце та час судового розгляду.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Тернопільської міської ради в судове засідання не з»явився, надавши суду письмові пояснення відповідно до яких, при прийнятті рішення просить врахувати, що в матеріалах справи відсутні підтвердження права власності або права користування житловим приміщенням неповнолітньою ОСОБА_11, а тому просять врахувати житлові права малолітніх дітей, які на даний час проживають у спірній квартирі, яка належить на праві приватної власності їх матері ОСОБА_2

Суд дослідивши та оцінивши докази встановив.

11 грудня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_8 укладено кредитний договір №11093199000, відповідно до умов якого банк зобов»язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов»язуєтьмся прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 37 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на момент укладення договору в національній валюті становить 186 850 грн. В подальшому сторонами було внесено зміни щодо суми надання кредиту, яка склала 46 100 доларів США. Строк користування кредитом встановлено з 11 грудня 2006 року по 09 грудня 2017 року згідно з графіком погашення, який є додатком до зазначеного кредитного договору.

В порядку забезпечення виконання зобов»язань за вказаним правочином, 11 грудня 2006 року, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_8, ОСОБА_7, яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_6 укладено нотаріально-посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського нотаріального округу Мартюк Л.О. договір іпотеки, відповідно до якого Іпотекодавці з метою забезпечення зобов»язань позичальника ОСОБА_8 передають в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, що є власністю Іпотеводавців, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальна площею 47,3 кв.м., житловою 32,2 кв.м. За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки із змінами до договору іпотеки від 12.10.2007 року, скала 310 252 грн. Зазначеним договором передбачено, що предмет Іпотеки належить Іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 30 грудня 1996 року.

Пунктом 5.1 спірного правочину сторони по ньому передбачили, що іпотеко держатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, що зазначений в п.1.3 цього договору, яке виникає у Іпотекодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) позичальником/Іпотекодавцями своїх зобов»язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором, в тому числі при прострочені належного платежу згідно з розділом 4 цього договору. Пункт 5.2 зазначеного договору передбачає, що сторони домовились, що добровільна передача предмета іпотеки у власність Іпотекодержателя здійснюється в порядку наведеному у пункті 5.3.1. У Пункті 5.3.1 «Застереження про добровільну передачу» сторони погодили, що у випадку невиконання (або часткового невиконання) позичальником/іпотекодавцями своїх зобов»язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором та/або цим договором іпотеки, предмет іпотеки переходить у власність Іпотекодержателя. Зазначена згода сторін є угодою про перехід права власності, що набуває чинності з моменту передбаченого в пункті 5.3.3. Перехід права власності не потребує додаткового оформлення і сторони погоджуються про те, що застереження про добровільну передачу відображає усі питання по переходу права власності від Іпотекодавців до Іпотекодержателя, щодо яких сторони мали намір домовитись. У пункті 5.3.2 сторони дійшли згоди, що сума заборгованості за кредитним договором, зазначеним в пункті 1.3 зараховується в рахунок сплати за передачу предмету іпотеки у власність згідно до ст..601 ЦК України, або за ініціативою Іпотекодержателя вважається відступним, згідно до ст..600 ЦК України. Зазначена ініціатива Іпотекодержателя вказується в повідомленні, зазначеному в пункті 5.3.3. цього договору. Пунктом 5.3.3. спірного договору сторони передбачили, що у випадку невиконання (або часткового невиконання) позичальником /Іпотекодавцями своїх зобов»язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором та цим договором іпотеки, Іпотекодержатель подає документи для вчинення виконавчого напису у нотаріуса і направляє повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу предмету іпотеки Іпотекодержателю. З моменту відправлення повідомлення Іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки. Пункт 5.4 спірного договору регламентує, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, чи на підставі виконавчого напису нотаріуса після невиконання Іпотекодавцями у 30-денний строк вимоги, згідно повідомлення надісланого у порядку ст..35 Закону України «Про іпотеку». Реалізація предмета іпотеки в силу вимог п.5.4.1 даного договору, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде встановлено цим договором. Початкова ціна предмета іпотеки для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі зазначеному в п.1.1 цього договору, або за вимогою Іпотекодержателя, визначається незалежними суб»єктами оціночної діяльності, призначеними Іпотекодержателем. У пунктах 2.3.10, 2.3.11, 2.3.12 спірного договору іпотеки, сторони передбачили обов»язків Іпотекодавців по відношенню до предмету іпотеки, зокрема, Іпотекодавці зобов»язані у день підписання цього договору надати Іпотекодержателю нотаріально-посвідчені згоди всіх повнолітніх осіб, які мешкають у жилому приміщенні предметом іпотеки, на їх виселення у разі звернення стягнення Іпотекодержателем іпотеки, чи переходу права власності на предмет іпотеки до іпотеко держателя. Іпотекодавці зобов»язані протягом строку дії договору не вселяти в приміщення, що є предметом Іпотеки, будь-яких осіб без попереднього надання Іпотекодержателю згоди на їх виселення, зазначеної в п.2.3.10 цього договору. Не реєструвати в приміщеннях, що складають предмет іпотеки фізичних осіб без згоди Іпотекодержателя.

Судом з»ясовано, що боржник за основним договором, а саме ОСОБА_8 неналежним чином виконував зобов»язання за укладеним ним правочином №11093199000 від 11.12.2006 року, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість яка склала станом на 05.05.2015 року 1 413 290,41 грн., з яких 38944,21 доларів США, що еквівалентно 822969,04 грн. заборгованість за кредитом; 27934,95 доларів США, що еквівалентно 590321,36 грн. заборгованість за відсотками.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на житло, виданого 30 грудня 1996 року міським бюро технічної інвентаризації та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» станом на 09.11.2006 року квартира АДРЕСА_1 належала на підставі спільної сумісної власності ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Вказані особи залишались співвласниками зазначеної нерухомості й станом на момент укладення спірного договору іпотеки, що підтверджено довідкою, виданою приватним нотаріусом Мартюк Л.О. згідно Єдиного реєстру заборон.

Як слідує із інформації зазначеній у будинкові книзі осіб, зареєстрованих на дату укладення спірного правочину, у квартирі АДРЕСА_1, у зазначеному житловому приміщенні були зареєстровані та проживали ОСОБА_8 з 26.01.1995 року, ОСОБА_7 з 28.03.1980 року. Зазначені особи добровільно знялись із реєстрації із вказаного житлового приміщенням за поданими ними заявами 22 березня 2016 року, що підтверджено відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області.

Згідно із п.1.1 договору факторингу №1 від 12.12.2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» (Клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (Фактор), Клієнт зобов»язується передати у власність Фактору, а Фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до додатку №1 до договору факторингу, ТзОВ «Кей-колект» передано право вимоги за кредитним договором №11093199000 від 11.12.1006 року, боржником у якому є ОСОБА_8

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., укладеного між АКІБ «Укрсиббанк»(Цедент) та ТзОВ «Кей-Колект» (Цесіонарій»), у зв»язку з укладенням між Цендентом та Цесіонарієм договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року, Цедент передає, а Цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки зазначеним у додатку 1 до цього договору. Відповідно до додатку №1 до цього договору, ТзОВ «Кей-Колект» передано право вимоги за спірним договором іпотеки від 11.12.2006 року.

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за №13066905 26.01.2016 року внесено запис про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТзОВ «Кей-Колект» за підставою виникнення - договір іпотеки від 11.12.2006 року.

21 червня 2016 року, між ТзОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_2 укладено нотаріально-посвідчений приватним нотаріусом Береш Л.І. договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого Продавець продав, а Покупець купила належну продавцю квартиру АДРЕСА_1. Ринкова вартість відчужуваної квартири згідно звіту про оцінку майна станом на 15.06.2016 року становить 418750 гривень.

Згідно із вимогами ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов»язків.

В силу вимог ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.627 ЦК України, підписанням вказаного договору іпотеки, сторони у ньому, у тому числі ОСОБА_7, яка діяла від імені позивача ОСОБА_8, засвідчила, що всі умови спірного договору іпотеки їм зрозумілі та підтверджували свою здатність виконувати його умови. Волевиявлення сторін було вільним та направленим на отримання реальних наслідків договору.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

В силу вимог ч.1 ст..35 Закону України «Про іпотеку» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

В силу вимог ч.1 ст..37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, аналізуючи положення статтей 33,35,37 Закону України «Про іпотеку» слід дійти висновку, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суту та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням і іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В силу вимог ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, здійснювати розподіл, обмін відчуження житла.

Згідно з вимогами ч.2 ст.177 СК України, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори. Які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд проаналізувавши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази надані сторонами, вважає, що позов ОСОБА_8 про визнання недійсними договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки, договору іпотеки, договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання дій неправомірними, зобов»язання внести запис про скасування державної реєстрації прав власності, поновити запис про право власності не підлягає до задоволення.

Так, зокрема, позивачем не надано доказів щодо проживання неповнолітньої ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_1 в момент укладення спірного договору іпотеки зазначеної нерухомості. Крім цього, зазначена неповнолітня особа не була зареєстрована у вказаному житлі, воно не належало їй на праві власності, а її законні представники - батьки ОСОБА_7, ОСОБА_8 укладаючи спірний договір іпотеки, не повідомили АКІБ «УкрСиббанк» про користування та проживання у ньому неповнолітньої дитини. Також, суд констатує, що відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 22 березня 2016 року добровільно знялись із реєстрації із вказаного житла, подавши при цьому особисті заяви, не зазначаючи про проживання там неповнолітньої дитини. Також, відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 будучи іпотекодавцями спірного житлового приміщення зобов»язувались у п.2.3.13 укладеного спірного договору іпотеки від 11.12.2006 року, передати Іпотекодержателю (банку) документи, що підтверджують відсутність прав третіх осіб на предмет Іпотеки, а також у п.2.3.4 зобов»язувались без попередньої письмової згоди Іпотекодержателя не здійснювати дій пов»язаних із передачею вказаного майна третім особам, у тому числі права користування. Таким чином, суд вважає, що при укладенні договору іпотеки від 11.12.2006 року не було порушено вимоги ст..17 Закону України «Про охорону дитинства» та ст.177 СК України, відтак укладення зазначеного договору відповідачами без згоди органу опіки та піклування.

Також, суд вважає, що не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що при реєстрації права власності ТзОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1 було порушено Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Так, в силу вимог п.п.1 п.1 зазначеного Закону, протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов»язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об»єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об»єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку. Проте, реєстрація права власності за ТзОВ «Кей-Колект» на спірну квартиру відбулось не внаслідок примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого майна, а внаслідок позасудового врегулювання, на підставі умов укладеного договору іпотеки, у якому було передбачене застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, згоду на яке надав безпосередньо й ОСОБА_8 укладаючи його, тобто в силу вимог ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку». Крім цього, в кредитному договорі, укладеному між АКІБ «УкрСибанк» та ОСОБА_8 не зазначено, що наданий банківською установою кредит надавався Позичальнику на споживчі цілі, а також доказів щодо цього суду не надано.

Крім цього, суд вважає, що договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року, укладений між АКІБ «Укрсиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект», у зв»язку з укладенням між ними договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року, не порушує публічний порядок та не суперечить вимогам ст..1078 ЦК України, оскільки доказів щодо наведених обставин суду не надано. Крім цього, суд вважає, що не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що ТзОВ «Кей-Колект» при зверненні стягнення на предмет іпотеки не було дотримано вимоги ст..35,37,38 Закону України «Про іпотеку» щодо порядку позасудового звернення стягнення на квартиру, яку було передано в іпотеку. Зокрема, перед прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, ТзОВ «Кей-Колект» було направлено через приватного нотаріуса на адресу позивача повідомлення (вимогу) про усунення порушень основного зобо»язання, яке виникло на підставі укладеного кредитного договору.

Також суд вважає, що дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за ТзОВ «Кей-колект» на квартиру АДРЕСА_1, яке виникло на підставі спірного договору іпотеки, не суперечать вимогам Закону України «Про нотаріат», та було прийняте з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку», а тому вимоги позивача в частині визнання дій ТзОВ «Кей -Колект» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 щодо звернення стягнення на нерухоме майно, неправомірними, зобов»язання зазначеного приватного нотаріуса внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ТзОВ «Кей-колект» на спірне нерухоме майно та поновити запис про право власності на нього за ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не підлягають до задоволення.

Крім цього, суд також вважає, що вимоги позивача в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна від 21.06.2016 року, укладеного між ТзОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_2 не підлягають до задоволення із наведених вище підстав.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст.17, 177 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -

У Х В А Л И В

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Л.О., служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про визнання недійсними договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки, договору іпотеки, договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання дій неправомірними, зобов»язання внести запис про скасування державної реєстрації прав власності, поновити запис про право власності, відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжитих ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 14 липня 2016 року та 30 травня 2016 року щодо накладення арешту та заборони дій, пов'язаних із відчуженням та реєстрацією квартири АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 07 березня 2018 року.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан