АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

14 березня 2018 року

м. Харків

справа №642/2466/17

провадження № 22-ц/790/1810/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого         – Сащенко І.С.

суддів          – Котелевець А.В., Коваленко І.П.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2 економічного розвитку і торгівлі України

розглянув в порядку спрощеного провадження в місті Харкові цивільну справу №642/2466/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 економічного розвитку і торгівлі України про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді та зобов’язання укласти контракт за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 18 січня 2018 року ( суддя Грінчук О.П.),-

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до  суду з позовом до ОСОБА_2 економічного розвитку і торгівлі України про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді, та зобов’язання укласти контракт.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що  наказом ОСОБА_2 економічного розвитку України від 22.07.2016 року № 72-іі він був призначений з 25.07.2016 року виконуючим обов’язки директора Державного підприємства «Спеціальне конструкторське і технологічне бюро електроапаратури». Згодом його було перейменовано у Державне підприємство «Технологічне бюро електроапаратури». 02.11.2016 року  відбулось засідання постійно діючої комісії з проведення конкурсного відбору керівника суб’єкта господарювання державного сектору економіки – ДП «Технологічне бюро електроапаратури», що належить до сфери управління ОСОБА_2 економічного розвитку і торгівлі України з заслуховування конкурсних пропозицій учасників конкурсного відбору на посади керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Мінекономрозвитку. За результатами обговорення, переможцем конкурсу став позивач, ОСОБА_1 з 02.11.2016 року і до теперішнього часу позивач виконує обов’язки директора ДП «ТРЕ», однак відповідач ухиляється від прийняття наказу про призначення позивача на посаду директора ДП «ТБЕ» та підписання трудового договору.

В остаточній редакції позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_2 економічного розвитку і торгівлі України № 94- п від 17.05.2017 року «Про звільнення ОСОБА_1С», поновити  ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов’язки директора ДП «ТБЕ»; зобов’язати ОСОБА_2 економічного розвитку і торгівлі України укласти з ОСОБА_1 контракт на посаду керівника ДП «ТБЕ» на умовах, визначених у пропозиції від 18.05.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18.01.2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано відсутністю підстав для скасування наказу про звільнення позивача з посади та поновлення його на роботі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» він не був притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому немає підстав для його звільнення.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2018 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи був призначений в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

За статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу ОСОБА_2 економічного розвитку України від 22.07.2016 року № 72-іі, 25.07.2016 року ОСОБА_1 був призначений виконуючим обов’язки директора ДП «Спеціальне конструкторське і технологічне бюро електроапаратури». Наказом Мінекономрозвитку України № 1679 від 04.10.2016 року підприємство було перейменовано у ДП «Технологічне бюро електроапаратури».

02.11.2016 року  відбулось засідання постійно діючої комісії з проведення конкурсного відбору керівника суб’єкта господарювання державного сектору економіки – ДП «Технологічне бюро електроапаратури», що належить до сфери управління ОСОБА_2 економічного розвитку і торгівлі України з заслуховування конкурсних пропозицій учасників конкурсного відбору на посади керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки. За результатами обговорення, переможцем конкурсу став позивач, ОСОБА_1

З 02.11.2016 року і до 17.05.2017 позивач виконував обов’язки директора ДП «Технологічне бюро електроапаратури».

17.05.2017 року на підставі наказу ОСОБА_2 економічного розвитку і торгівлі України №94-п ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі ст. 147 КЗпП України. Того ж дня позивача було ознайомлено з вказаним наказом, що підтверджується актом департаменту персоналу Мінекономрозвитку від 17.05.2017 року про відмову ОСОБА_1 ознайомитись письмово.

ОСОБА_4 захисту економіки Національної поліції України від 20.02.2017 року № 2156/39/04-2017 було встановлено, що ОСОБА_1, на час призначення на посаду, володів корпоративними правами в ТОВ «Олімп 2005», а з 23.11.2015 року додатково набув корпоративні  права в ТОВ «Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратури».

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до роз'яснень п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»,  у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту доповідної записки сектору запобігання та виявлення корупції Мінеконом розвитку від 24.04.2017 року № 55-05/16 за результатами службового розслідування щодо встановлення фактів, причин та умов, що призвели до  вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією виконуючого обов’язки директора підприємства ОСОБА_1, було встановлено скоєння порушення позивачем та запропоновано притягнути останнього до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Відповідно до листа ОСОБА_4 моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства від 08.06.2017 № 42-10/18338/17 стосовно результатів проведеної перевірки інформації, викладеної у листі Мінекономрозвитку від 06.02.2017 № 55-08/3662-03 щодо можливих фактів порушення виконуючим обов’язки директора підприємства ОСОБА_1, містить інформацію, що факти порушень вимог ст. 36 Закону «Про запобігання корупції» у зв’язку з наявністю у позивача підприємств чи корпоративних прав – підтвердилися.

У відповідності до положень ст. 36 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, а також посадові особи юридичних осіб публічного права зобов’язані протягом 30 днів після призначення (обрання) на посаду передати  в управління іншій особі ( крім членів своєї сім'ї) належні їм підприємства та корпоративні права.

Згідно Закону, особи, винні в його порушенні несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та цивільно-правову відповідальність.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, щовін не був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а тому немає підстав для його звільнення за ст. 147 КЗпП України судовою колегією не приймаються.

Притягнення особи до дисциплінарної відповідальності здійснюється на підставах та  порядку встановленому КЗпП України постановою КМУ від 13.06.200 № 950, правилами внутрішнього трудового розпорядку, іншими нормативно- правовими актами, прийнятими на підприємствах, установах, організаціях, керівниками таких підприємств, установ, організацій або керівником органу, у сфері управління якого перебуває підприємство.

Частиною 2 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. Окрім цього, частина 3 цієї статті визначає, що з метою виявлення причин та умов , що сприяли вчиненню корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення або невиконання вимог цього закону в інший спосіб , за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері  протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу підприємства , установи, організації, у якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному КМУ.

Не заслуговують на увагу і доводи позивача щодо пропуску шестимісячного строку з дня вчинення проступку для накладення дисциплінарного стягнення, оскільки вказане порушення є триваючим.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до  статті 375 ЦПК України,  суд апеляційної інстанції залишає   апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права      

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 18 січня 2018 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.С. Сащенко

          Судді       А.В. Котелевець

ОСОБА_5