ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року ЛуцькСправа № 803/346/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватної фірми «Сунар» до Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Сунар» (далі - ПФ «Сунар») звернулася з позовною заявою до Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Перший відділ ДВС) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №54393098 від 19.09.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 27.07.2017 року на виконанні в Першому відділі ДВС перебувало виконавче провадження №54393098 по виконанню виконавчого напису №486 від 20.04.2010 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О. О. про звернення стягнення на об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку під ним, що належать на праві власності майновому поручителю - ПФ «Сунар».

19.09.2017 року у зв'язку з поданням стягувачем - ПАТ «БМ Банк» заяви про повернення виконавчого документа, державним виконавцем Першого відділу ДВС Ніколайчуком Т. В. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану та закінчено виконавче провадження №54393098.

Того ж дня, державним виконавцем Першого відділу ДВС м. Луцьк у виконавчому провадженні №54393098 на підставі ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника - ПФ «Сунар» у розмірі 83 288,35 грн., а 26.10.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55011343 у новому виконавчому провадженні на виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Позивач не погоджується з постановою ДВС від 19.09.2017 року, оскільки ПФ «Сунар» у даних правовідносинах являється лише майновим поручителем, який несе відповідальність в межах вартості переданого в іпотеку майна, тому вважає, що всі витрати, в тому числі і виконавчий збір має стягуватися за рахунок коштів отриманих від реалізації іпотечного майна.

Відтак, просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП №54393098 від 19.09.2017 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

В подальшому, у судове засідання, призначене на 11:00 год. 15.03.2018 року, учасники справи не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Згідно частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що згідно виконавчого напису №486 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О. О., було звернуто стягнення на незавершене будівництвом адміністративно-складське приміщення та магазин (раніше буд. №9) готовністю 32% /А-3/ та земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 22:027:0052 належне ПФ «Сунар», яке було передано в іпотеку на підставі договору іпотеки №4/58/240408 від 28.04.2008 року (за реєстровим номером 1446) в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4.

Постановою державного виконавця Першого відділу ДВС відкрито виконавче провадження №54393098 по виконанню виконавчого напису №486 від 20.04.2010 року про звернення стягнення на незавершене будівництвом адміністративно-складське приміщення та магазин (раніше буд. №9) готовністю 32% /А-3/ та земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 22:027:0052, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ківерцівська, буд. 9, що належать на праві власності майновому поручителю ПФ «Сунар».

28.07.2017 року Першим відділом ДВС винесено постанову про арешт вищевказаного майна боржника та згодом винесено постанову про опис та накладення арешту на це майно.

19.09.2017 року, у зв'язку з поданням стягувачем - ПАТ «БМ Банк» заяви про повернення виконавчого документа, державним виконавцем Першого відділу ДВС було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану та закінчено виконавче провадження №54393098 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (якщо стягувач подав письмову заяву про припинення виконавчого провадження). Того ж дня 19.09.2017 року, державним виконавцем Першого відділу ДВС у виконавчому провадженні на підставі ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору з боржника - ПФ «Сунар» у розмірі 83 288,35 грн.

В подальшому, 31.10.2017 року заступником начальника Першого відділу ДВС Сотнік К. А. було відкрито виконавче провадження №55011343 на виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 19.09.2017 року, а саме стягнення з ПФ «Сунар» виконавчого збору в розмірі 83 288,35 грн. та межах даного виконавчого провадження в лютому 2018 року було накладено арешт на банківські рахунки ПФ «Сунар».

Не погодившись з постановою про стягнення виконавчого збору ВП №54393098 від 19.09.2017 року, ПФ «Сунар» звернулось до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Так, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.03.2018 року вбачається, що з 30.10.2009 року ПФ «Сунар» знаходиться за адресою Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 9Д.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву вказує, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 19.09.2017 року державним виконавцем направлена до ПФ «Сунар» за адресою вул. Ківерцівська, 9Д м. Луцьк та отримана позивачем. При цьому зазначає, що дана обставина підтверджується поштовою квитанцією та витягом із сайту укрпошти які знаходяться в матеріалах виконавчого провадження, копії яких додає до відзиву.

Однак зазначення ДВС обставин, що вищевказана постанова отримана боржником не відповідає дійсності.

Так, з оглянутих судом матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 19.09.2017 року винесена постанова про стягнення виконавчого збору ВП №54393098, яка супровідним листом державним виконавцем 17.10.2017 року за вих. №42504 направлялась до ПФ «Сунар» однак на адресу м. Луцьк, пр. Волі, 14 зазначену у виконавчому написі. Наступним документом у даному виконавчому провадженні міститься сам поштовий рекомендований лист №4302515412353 з відтиском штемпеля пошти про його повернення до ДВС без вручення, причина повернення - «за зазначеною адресою не знаходиться», копії яких долучено до позову.

Таким чином, оскаржувана постанова Першого відділу ДВС боржнику не вручена.

Як вбачається із матеріалів справи, вказані постанови від 19.09.2017 року про стягнення виконавчого збору та від 31.10.2017 року про відкриття виконавчого провадження ПФ «Сунар» було отримано 28.02.2018 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, інших доказів вручення ПФ «Сунар» вказаних постанов представником відповідача не надано. Дана обставина підтверджується оглянутими судом матеріалами виконавчого провадження №54393098 та №55011343. Беручи до уваги, що позов подано 01.03.2018 року за вх. №2902/18 як вбачається з відбитка штемпеля вхідної кореспонденції суду, тому суд приходить до висновку, що позовна заява подана з дотриманням десятиденного строку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України.

Спірні правовідносини регулюються Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII), який набрав чинності 05.10.2016 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В силу вимог пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження припиняється, якщо стягувач подав письмову заяву про припинення виконавчого провадження.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у разі припинення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі припинення виконавчого провадження на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

У разі припинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня припинення виконавчого провадження (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом (частина третя статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII).

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм, державний виконавець зобов'язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору, зокрема, якщо у разі припинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто.

Разом з тим, виконавчий збір в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду у добровільному порядку. Даний збір є платою за примусове виконання, що здійснюється органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру, і підлягає перерахуванню до Державного бюджету. Вказаним Законом передбачена обов'язковість, за винятком деяких випадків, щодо стягнення з боржника при відкритті примусового виконавчого провадження виконавчого збору. Також Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено надання боржнику часу для добровільного виконання, кожне виконавче провадження вже є примусовим.

Як встановлено судом, у зв'язку із припиненням виконавчого провадження ВП №54393098 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (якщо стягувач подав письмову заяву про припинення виконавчого провадження), 19.09.2017 року, державним виконавцем Першого відділу ДВС у виконавчому провадженні на підставі ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника - ПФ «Сунар» у розмірі 83 288,35 грн.

В подальшому, 31.10.2017 року заступником начальника Першого відділу ДВС Сотнік К. А. було відкрито виконавче провадження №55011343 на виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 19.09.2017 року, а саме стягнення з ПФ «Сунар» виконавчого збору в розмірі 83 288,35 грн.

За наведених підстав суд приходить до висновку, що у державного виконавця Першого відділу ДВС Ніколайчука Т. В. були наявні законні підстави для винесення постанови від 19.09.2017 року про стягнення виконавчого збору ВП №54393098, що передбачено ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з поданням стягувачем - ПАТ «БМ Банк» заяви про повернення виконавчого документа.

Посилання позивача в позові і представника в судовому засіданні на статтю 11 Закону України «Про іпотеку», як на підставу для задоволення позову, про те, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боргових зобов`язань виключно в межах вартості предмета іпотеки і тому всі витрати в тому числі і виконавчий збір мають стягуватись лише за рахунок коштів отриманих від реалізації іпотечного майна суд до уваги не приймає, оскільки стаття 11 вказаного Закону такої норми про заборону стягнення виконавчого збору у випадку звернення стягнення на іпотечне майно майнового поручителя, не передбачає.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що 19.09.2017 року, при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору ВП №54393098, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Відтак, з наведених вище підстав у задоволенні позову слід відмовити.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватної фірми «Сунар» до Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич