І інстанція

Код суду 2702

Справа 2-524/2008

Категорія 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2008 року Гагарінській районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді - Майданіка А.П.,

при секретарі - Чевичеловій О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, але в подальшому позовні вимоги уточнив, в порядку ст. 31 ЦПК України. Так ОСОБА_1 посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 добровільно залишив найману позивачем квартиру та не мешкає в ній більш десяти років, але зареєстрований, що спричиняє позивачу додаткові витрати по комунальним послугам, просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язати ВІГРФО Гагарінського РО УМВС України в м. Севастополі скасувати реєстрацію відповідача на зазначеній житловій площі.

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, але надали заяву, в якій позов позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просять суд розглянути справу у їх відсутність.

Відповідач в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи. Причин неявки та заяв про відкладення судового засідання не надали.

Представники третіх осіб - ВІГРФО Гагарінського РО УМВС України в м. Севастополі та ДКП „РЕП № 9" в судове засідання не з'явилися, але надали заяви, в яких проти позову не заперечили та просять суд розглянути справу у їх відсутність.

Третя особи - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи. Причин неявки та заяв про відкладення судового засідання не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе частково задовольнити позов з наступних підстав.

Так судом встановлено, що позивач є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_2 добровільно залишив зазначену житлову площу більш десяти років тому, речей в квартирі не має та комунальні послуги не сплачує, що підтверджується поясненнями позивача та третіх осіб та набутими матеріалами справи.

Крім того, відповідно до рапорту ДІМ Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі, на виконанні Гагарінського РВ перебуває постанова про розшук ОСОБА_2

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 добровільно та усвідомлено залишив житлове приміщення та більш шести місяців мешкає в іншому місці, враховуючи, що не був доведений факт перешкоджання позивачем в користуванні цим житлом, а також враховуючи, що реєстрація відповідача спричиняє позивачу додаткові витрати на комунальні послуги, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача, в зв'язку з чим позов в частині визнання особи такою, що втратила право на користування житлом підлягає задоволенню.

В частині позовних вимог щодо скасування реєстрації ОСОБА_2 за зазначеною адресою, суд вважає за необхідне відмовити, в зв'язку з тим, що такого роду вимоги розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись 6, 10, 11, 60, 88, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.71,72, 118 ЖК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8,50 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 7,50 гривень, в загальному розмірі 16 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.