СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
23 травня 2007 року |
Справа № 2-21/746-2007 |
|
|
|
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Щепанської О.А.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін :
позивача : не з'явився, (фізична особа - підприємець ОСОБА_1);
відповідача : ОСОБА_2, довіреність № б/н від 23.05.07, ОСОБА_3, довіреністьНОМЕР_1, ОСОБА_4, довіреністьНОМЕР_2, ОСОБА_5, довіреністьНОМЕР_3, (Об'єднання співвласників квартир НОМЕР_4);
представник 3-ої особи, не з'явився, (Фонд комунального майна Ялтинської міської ради);
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 06-13.02.2007 року у справі № 2-21/746-2007
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Об'єднання співвласників квартир НОМЕР_4 (АДРЕСА_2)
3-тя особа Фонд комунального майна Ялтинської міської Ради (пл. Радянська, 1,Ялта,98600)
про стягнення 2956,96 грн.
ВСТАНОВИВ
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06-13.02.2007 року у даній справі фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 відмовлено в позові до Об'єднання співвласників квартир НОМЕР_4, за участю третьої особи - Фонду комунального майна Ялтинської міської Ради про стягнення 2956,96 грн.
На зазначений судовий акт позивачем подана апеляційна скарга, в якій сторона просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду від 06-13.02.2007 року та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі заявник вказує на те, що судом при прийнятті рішення невірно застосовані норми процесуального закону, зокрема статей 43, 33,34,84 Господарського процесуального кодексу України, в частині забезпечення принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин справи, рівності всіх учасників процесу перед законом і судом та мотивування судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час і місце судового засідання сторона повідомлялась належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від позивача не надходили. Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія визнала можливим розглянути справу по суті за відсутністю позивача.
Розглянувши матеріали справи повторно , в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Згідно договору купівлі-продажу від 14.10.2005, позивач -СПД ОСОБА_1 придбала у приватну власність комунальне майно - окреме індивідуально визначене майно (будівлю), яке орендувалось останнім за договором орендиНОМЕР_5, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3
02.10.2006 позивачу зателефонували та повідомили, що в її будівлі невідомі руйнують двері. Коли вона прибула на місце, то дійсно побачила, що дверей з поставленими нею замками нема, а стоять залізні двері. При цьому, біля будівлі знаходився чоловік, який відрекомендувався як представник орендаря та пояснив, що приміщення здано їм в оренду головою ОСК НОМЕР_4 ОСОБА_2 Цього ж дня позивач звернувся у друге відділення міліції м. Ялти із заявою згідно ЖРЗСП НОМЕР_5. Приїхали два працівника міліції, які зафіксували факт злому та заміни дверей та вчинення перешкоди позивачу у користуванні власністю.
15.11 2006 голова ОСК НОМЕР_4 повідомив позивача, що у її приміщення знову переставили двері, які були не замкнені на замок. Позивач визвав міліцію та по приїзду оперативно-слідчої групи на чолі зі старшим слідчим Белік С.А., зайшли у приміщення і встановили відсутність запасних частин до миючих машин № № 129020, 137747, шланги високого тиску НРН (код 6.389-856 і 6.390-026) та пістолети з м'якою вставкою та манометри (код товару 4.775-270 і 4.775-296) на загальну суду 426,6 євро, що за курсом НБУ відповідає 2825,19 грн., що складає основну суму спричинених позивачу збитків. Ця обставина зафіксована у протоколі огляду місця події за заявою позивача, яка зареєстрована в ЖРЗСП НОМЕР_9 р.
Зазначені обставини підтверджені довідкою ГУ МВС України в АР Крим Другий (Лівадійський) відділ Ялтинського НОМЕР_6 та відказними матеріаламиНОМЕР_7, та НОМЕР_8
Вважаючи, що своїми діями відповідач завдав позивачу моральної та матеріальної шкоди, підприємець ОСОБА_1 звернулась із позовом до Об'єднання співвласників квартир НОМЕР_4, м. Ялта, у якому просить стягнути суму збитків у розмірі 2956,96 грн., суму немайнової шкоди у розмірі 1700,00 грн. на підставі статей 22,23 Цивільного кодексу України.
18.01.2007 позивачем було надано заяву про збільшення позовних вимог, яка мотивована тим, що він користувався правовою допомогою адвоката, зазнав витрати в сумі 2080,00 грн. Крім того, виготовлення та установка дверного блоку коштувала позивачу 2504,00 грн., тому, просить стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі 5540,96 грн., немайнову шкоду в сумі 1700 грн. та судові витрати в сумі 2220 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06-13.02.2007 року у даній справі фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 відмовлено в позові в повному обсязі з тих підстав, що позивач не надав доказів, що майнова та немайнова шкода були заподіяні саме відповідачем у справі.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, судова колегія вважає рішення суду законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Заявлені позовні вимоги про відшкодування майнової і немайнової шкоди мотивовані позивачем статтями 22,23 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Судова колегія вважає, що судом, при розгляді справи правильно застосована стаття 1166 Цивільного кодексу України, яка передбачає деліктну відповідальність при завданні позадоговірної шкоди.
Згідно частини 1 даної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Аналізуючи вказані норми, правовою підставою відповідальності із заподіяння шкоди слід вважати склад цивільного правопорушення, яке має слідуючи елементи: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Майновою шкодою є зменшення або знищення майнових благ, що охороняються законом. При пошкодженні чи знищенні майна шкода виражається у сумі вартості знищеної або пошкодженої речі. Відсутність майнової шкоди виключає кваліфікацію поведінки як цивільного правопорушення.
Однак, згідно довідки ГУ МВС України в АР Крим Другий (Лівадійський) відділ Ялтинського НОМЕР_6 відносно дій представників товариства співвласників квартир НОМЕР_4, вказаних позивачем в якості підстави спричинення збитків, відмовлено у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину.
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Інших доказів спричинення майну позивача шкоди, вини відповідача в її завданні заявником суду не надано .
Разом з тим, посилання скаржника на порушення норм процесуального закону, є немотивованими та зводяться до намагань скаржника надати їм перевагу, однак, в силу їх безпідставності, вони відхиляються судовою колегією.
Також судова колегія вважає обґрунтованим рішення суду в частині відмови в позові про відшкодування немайнової шкоди.
Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди), зі змінами та доповненнями, вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством".
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судова колегія вважає, що у даному випадку слід враховувати, що в судовому порядку позивачем не доведений факт завдання йому немайнової шкоди.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на час розгляду справи в суді першої інстанції була вагітною, однак ця обставина не дозволяє зробити суду висновок, що характер спору спричинив позивачу, як суб'єкту підприємницької діяльності, фізичні та душевні страждання, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації.
Таким чином, в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити за підставою їх необґрунтованості та недоведеності.
Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 101,103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06-13.02.2007 року у справі № 2-21/746-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді О.А. Щепанська
В.М. Плут