СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
23 травня 2007 року | Справа № 2-7/233-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Щепанської О.А.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився ;
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 05 березня 2007 року у справі № 2-7/233-2007
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ок-Тан"
(вул. Леніна, 1/29, оф. 404, 405,Сімферополь,95001)
до закритого акціонерного товариства "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" (вул. Фестивальна, 21,Каменоломня, Сакський р-н,96528)
про стягнення 8979,49 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2007 року у даній справі позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ок-Тан" до закритого акціонерного товариства "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" про стягнення 8979,49 грн. задоволено. З останнього на користь позивача стягнуто суму заборгованості в розмірі 7690,00 грн., пеню в сумі 1289,49 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На зазначений судовий акт відповідачем подана апеляційна скарга, в якій сторона просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду від 05 березня 2007 року, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі заявник вказує на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми статей 530, 538 Цивільного кодексу України, оскільки оплата товару і строк платежу сторонами в договорі не узгоджений, ніяких вимог про його витребування позивач на адресу відповідача не направляв, у зв’язку з чим відповідач вважає необґрунтованим стягнення з нього пені. На думку сторони, суд повинен був, на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, припинити провадження у справі.
Також відповідач вказує на те, що при прийнятті рішення, що оскаржено в апеляційному порядку, не враховано значення накладної, як первинного документу бухгалтерського документу в розумінні статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” .
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на обґрунтованість і законність прийнятого рішення.
Розглянувши повторно справу, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
09.03.2006 р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Ок-Тан" (постачальник) та закритим акціонерним товариством „Євпаторійський завод будівельних матеріалів" (покупець) був укладений договір № ЕЗ 10/2-06/58, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується відпустити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити пально-мастильні матеріали, що найменуються в подальшому „Товар". Кількість та асортимент товару - згідно накладним (п. 2.1 Договору).
Ціна та порядок розрахунків передбачені розділом 4 договору. Так, ціна товару за літр - згідно виставленим рахункам та дійсна до дати оплати, вказаній в рахунку. При оплаті товару після вказаної дати, при підвищенні цін на товар, здійснюється перерахунок за існуючими на дату оплати цінами. Розрахунок за товар передбачений у вигляді 100% передплати на поточний рахунок постачальника.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору, позивач поставив на адресу ЗАТ „Євпаторійський завод будівельних матеріалів" товар на загальну суму 64380,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
№РН-0000399 від 22.03.2006 р. на суму 14790,00 грн.;
№РН-0000517 від 06.04.2006 р. на суму 3000,00 грн.;
№РН-0000590 від 18.04.2006 р. на суму 6000,00 грн.;
№РН-0000644 від 26,04.2006 р. на суму 14790,00 грн.;
№РН-0000788 від 16.05.2006 р. на суму 6400,00 грн.;
№РН-0000950 від 07.06.2006 р. на суму 6400,00 грн.;
№РН-0001048 від 22.06.2006 р. на суму 6500,00 грн;
№ РН-0001215 від 30.06.2006 р. на суму 6500,00 грн.
Вказаний товар був отриманий відповідачем, про що свідчать підписи уповноваженої особи ЗАТ „Євпаторійський завод будівельних матеріалів" у вищевказаних видаткових накладних, а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Цей факт не заперечується відповідачем.
Вартість придбаного відповідачем товару була оплачена ним лише частково на суму 56690,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, наявними в матеріалах справи.
Заборгованість ЗАТ „Євпаторійський завод будівельних матеріалів" перед ТОВ „Ок-Тан" складала суму 7690,00грн. Оскільки вона в добровільному порядку не була погашена відповідачем, ТОВ „Ок-Тан" звернулось до господарського суду АР Крим з позовом про її стягнення (арк.с. 4-8).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2007 року позов задоволено на підставі статей 525, 526,530,538,546,548 Цивільного кодексу України і статей 230,231 Господарського кодексу України.
В судове засідання суду апеляційної інстанції представники сторін не з’явились, про час і місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не направляли. Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія визнала можливим розглянути справу по суті за відсутністю представників сторін.
За розпорядженням першого заступника голови суду від 03.05.2007 у складі колегії, у зв’язку з відпусткою судді Гонтаря В.І. здійснено його заміну на суддю Щепанську О.А.
Колегія суддів, згідно перевірених матеріалів справи і апеляційної скарги і встановлених обставин справи приходить до висновку щодо обґрунтованості прийнятого судом першої інстанції судового рішення про стягнення суми заборгованості і пені, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України ( далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставлених йому за договором № ЕЗ 10/2-06/58 від 09.03.2006 р. пально-мастильних матеріалів, що призвело до створення спірної суми заборгованості.
Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 7690,00 грн.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Посилання заявника апеляційної скарги на незастосування ч. 2 ст. 530 ЦК України судова колегія оцінює критично, оскільки розрахунки за поставлений товар повинні здійснюватись у вигляді 100% передплати, як це обумовлено пунктом. 4.2 договору.
Таким чином, при прийнятті відповідачем поставленого йому товару та підписанні відповідних документів, у нього виникає зустрічне зобов'язання по оплаті вартості ПММ на підставі статті 538 ЦК України, норма якої передбачає, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч. 4 ст. 538 ЦК України).
Оскільки заборгованість ЗАТ „Євпаторійський завод будівельних матеріалів" перед ТОВ „Ок-Тан" у розмірі 7690,00 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 19.10.2006 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатками, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення спірної суми заборгованості.
Також правильним судова колегія вважає застосування статей 546,548 ЦК України і статей 230,231 ГК України при задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1289,49 грн.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 ЦК України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виконання зобов'язання є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статті 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувані правовідносини між кредитором та боржником.
В пункті 7. 2 договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати встановлюється пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Зафіксована в договорі пеня в розмірі подвійної облікової ставки також збігається з положенням ч.6 статті 231 ГК України.
Правомірність розрахунку пені, наданого позивачем, не заперечувалась боржником.
Посилання відповідача на те, що сторонами не були узгоджені строки оплати поставленого товару не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки порядок оплати встановлений сторонами у вигляді 100% передплати.
Твердження ЗАТ „Євпаторійський завод будівельних матеріалів" про те, що договір №ЕЗ 10/2-06/58 від 09.03.2006р. є неукладеним через неузгодженість сторонами ціни, кількості та асортименту товару, не є обґрунтованим, оскільки розділом 3 та 4 договору передбачено, що ціни, кількості та асортименту товару визначаються згідно з видатковими накладними. Крім того, відповідачем позовні вимоги про визнання даної угоди неукладеною до господарського суду не заявлялись.
Також судова колегія критично оцінює посилання заявника скарги про неправильне трактування судом накладної, як первинного бухгалтерського документу, в розумінні Закону України „ Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, оскільки умови господарської операції визначені спірним договором, а накладні є доказами її здійснення сторонами угоди, які в даному випадку є належними і допустимими згідно зі статтями 32-34 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія знаходить безпідставними доводи апеляційної скарги, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2007 року у справі № 2-7/233-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді О.А. Щепанська
Н.П. Горошко