КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.02.2007                                                                                           № 1/234

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Блонський П.Ю. – юрисконсульт (дор. № 1 від 15.05.2006)

 від відповідача - Коваленко В.М. – представник (дов. № 39 від 26.02.2007)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Коло"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.12.2006

 у справі № 1/234  

 за позовом                               Державного підприємтсва "Фірма Леда"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Коло"

 про                                                  стягнення 131 135,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від19.12.2006 усправі № 1/234 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фірма ”Коло” на користь Дочірнього підприємства ”Фірма Леда” 111 252,73 грн. основного боргу, 4 185,82  грн. пені, 1 154,39  грн. витрат по сплаті державного мита та 111,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду частково скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в стягненні вартості поставленого неякісного товару в сумі 22 300,70 грн., а також пені в сумі 1037,16 грн., держмита в сумі 921,01 грн., оскільки вважає, що при прийнятті рішення господарським судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. При цьому заявник вказує на те, що господарським судом першої інстанції не надано належної оцінки актам прийняття продукції (товарів) по кількості та якості, які свідчать, що частина поставленого позивачем товару на суму 22 300,70 грн. виявилась неякісною.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення господарського суду першої інстанції

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників позивача та відповідача, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

Позивач подав до господарського суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 131 135,88 грн. заборгованості, що складається з 126 652,73 грн. вартості поставленого товару по накладним № 2271 від 30.06.2006; № 2272 від 30.06.2006; № 2273 від 30.06.2006; № 2674 від 31.07.2006; № 2675 від 31.07.2006; № 2676 від 31.07.2006 відповідно до договору № 33 поставки товарів від 17.01.2006 та 4 483,15 грн. пені.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2006 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 33 поставки товарів (далі договір поставки), за умовами якого позивач, як постачальник, зобов’язався в порядку та на умовах визначених у цьому договорі, передати у власність відповідача товари, визначені у п. 1.2. договору, а відповідач, як покупець, зобов’язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору поставки найменування, одиниці виміру, кількість, асортимент, ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються в видаткових накладних, що є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 2.9. договору поставки уповноважена особа відповідача підписує видаткову накладну про отримання партії товару та надає доручення встановленого зразка на отримання кількості товару. Якщо вказані документи не надані, відмітка (підпис) на видатковій накладній не зроблений, позивач може відмовити в поставці партії товару та повернути товар.

Позивач в позовній заяві зазначає, що ним на виконання умов договору поставки в червні – липні 2006 року було поставлено товар по накладним: № 2271 від 30.06.2006 на суму 54 024,53 грн.; № 2272 від 30.06.2006 на суму 67 521,77 грн.; № 2273 від 30.06.2006 на суму 1 507,76 грн.; № 2674 від 31.07.2006 на суму 27 289,64 грн.; № 2675 від 31.07.2006 на суму 47 561,99 грн.; № 2676 від 31.07.2006 на суму 3 041,51 грн. на загальну суму 200 947,20 грн.

Отримання відповідачем товару підтверджується наявними підписами уповноважених осіб відповідача та печатками останнього на вказаних накладних. Відповідач під час розгляду справи не заперечував проти отримання від позивача товару на суму 200 947,20 грн. по зазначеним накладним.

Відповідно до п. 5.1. договору поставки відповідач здійснює оплату за поставлену партію товару не пізніше 21 календарних днів від дати їх поставки.

Оскільки відповідач свої зобов’язання за договором поставки щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши позивачу лише 74 294,47 грн., а несплаченими залишились 126 652,73 грн., то позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з вимогою про стягнення з відповідача 126 652,73 грн.

Під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції відповідач зазначав, що станом на 19.12.2006 перерахував позивачу за поставлений останнім товар грошові кошти на загальну суму 15 400,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку відповідача.

Враховуючи, що відповідач перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 15 400,00 грн., апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 15 400,00 грн.

Таким чином, з урахування перерахованих відповідачем грошових коштів в розмірі 15 400,00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений останнім товар становить 111 252,73 грн.

Документи, які б свідчили про сплату відповідачем заборгованості в повному обсязі в матеріалах справи відсутні, не надав їх відповідач і в ході розгляду апеляційної скарги.

Згідно із ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 265 ГК України передбачений обов’язок постачальника передати товар покупцю в обумовлені строки та обов’язок покупця прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості по оплаті поставленого позивачем товару, господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 111 252,73 грн.

Пунктом 9.4. договору поставки передбачено, що у разі прострочення відповідачем оплати партії товару позивач має право вимагати, а відповідач зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період вчинення правопорушення у сфері господарювання, від суми заборгованості (невиконання зобов’язання), за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 111 252,73 грн., апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 185,82 грн.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що при розгляді справи в господарському суді першої інстанції відповідачем буди надані акти прийняття продукції (товарів) по кількості та якості, які свідчать про те, що частина поставленого позивачем товару на суму 22 300,70 грн. виявилась неякісною, а господарським судом першої інстанції не дано належної оцінки даним актам, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що частина поставленого позивачем по спірним накладним товару на суму 6 983,22 грн. виявилась неякісною, про що були складені акти прийняття продукції (товарів) по кількості та якості. Крім того, по накладним № 909 від 27.03.2006, № 451 від 17.02.2006, № 1447 від 06.05.2006, № 1304 від 25.04.2006, № 1686 від 24.05.2006, № 1529 від 15.05.2006, № 1530 від 15.05.2006, № 1684 від 24.05.2006, № 1808 від 31.05.2006, № 1809 від 31.05.2006, № 1954 від 15.06.2006, № 1956 від 15.06.2006 був поставлений товар частина якого на суму 15 317,48 грн. виявилась неякісною, про що також було складено акти прийняття продукції (товарів) по кількості та якості. На підтвердження вищевказаного відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано ряд актів прийняття продукції (товарів) по кількості та якості.

Дослідивши надані відповідачем 15 актів прийняття продукції (товарів) по кількості та якості апеляційний господарський суд встановив, що акти прийняття продукції (товарів) по кількості та якості: від 20.02.2006 (два акти), від 28.03.2006, від 27.04.2006, від 08.05.2006, від 17.05.2006, від 25.05.2006 (два акти), від 02.06.2006, від 19.06.2006 складені по накладним № 909 від 27.03.2006, № 451 від 17.02.2006, № 1447 від 06.05.2006, № 1304 від 25.04.2006, № 1686 від 24.05.2006, № 1529 від 15.05.2006, № 1530 від 15.05.2006, № 1684 від 24.05.2006, № 1808 від 31.05.2006, № 1809 від 31.05.2006, № 1954 від 15.06.2006, № 1956 від 15.06.2006, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, оскільки як вбачається з позовної заяви позивачем було пред’явлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар лише по накладним № 2271 від 30.06.2006, № 2272 від 30.06.2006, № 2273 від 30.06.2006, № 2674 від 31.07.2006, № 2675 від 31.07.2006, № 2676 від 31.07.2006, а тому вказані акти апеляційний господарський суд не приймає до уваги.

Стосовно актів прийняття продукції (товарів) по кількості та якості від 03.07.2006 по накладній № 2273 від 30.06.2006, від 03.07.2006 по накладній № 2271 від 30.06.2006, від 03.07.2006 по накладній № 2272 від 30.06.2006, від 02.08.2006 по накладній № 2675 від 31.07.2006, від 02.08.2006 по накладній № 2674 від 31.07.2006, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вони не є належними доказами поставки позивачем товару неналежної якості, враховуючи наступне.

Відповідно до п. п. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов’язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Пунктом 2.7. договору поставки приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1. договору поставки якість товару повинна відповідати чинному законодавству, а також технічним умовам ДСТУ.

За умовами п. 2.13. договору поставки претензії з поставки (невідповідність фактичної кількості з кількістю вказаною в видатковій накладній неналежна якість упаковки товару) визначаються під час приймання товару та оформлюється окремим актом розбіжностей, який скріплюється підписами представника позивача і представника відповідача. Позивач повинен протягом 5 (п’яти) робочих днів з дати складання акту розбіжностей поповнити недолік кількості товару та/або змінити неякісно упакований товар або скорегувати видаткову накладну.

Відповідно до п. 16. Інструкції ”Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості”, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, (далі Інструкція), при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування поставленої продукції, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору чи даним вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і таке інше), одержувач призупиняє подальше прийняття продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийнятті дефектів. При поставці в межах одного міста виклик представника виготовлювача (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складанні акту є обов’язковими.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач при прийнятті товару 30.06.2006 по накладним № 2271, № 2272 і № 2273 та 31.07.2006 по накладним № 2674, № 2675 і № 2676 від позивача жодних претензій щодо якості товару на час його прийняття не заявляв і акту розбіжностей, як передбачено п. 2.13 договору поставки, сторонами не складалось.

В актах прийняття продукції (товарів) по кількості та якості зазначено, що відповідач викликав представника позивача для участі в перевірці якості товару відповідно 03.07.2006 та 02.08.2006. Однак, ні саме факсове повідомлення, ні доказів його направлення відповідач не надав.

Отже, відповідач не дотримався вимог ч. 1 ст. 688 ЦК України та п. 16 Інструкції і приймаючи поставлений товар по якості не повідомив позивача про порушення останнім умов договору поставки щодо якості товару та його тари, упаковки та не викликав представника позивача для участі в перевірці якості товару та складанні вказаних актів прийняття продукції (товарів) по якості.

Акти прийняття продукції (товарів) по кількості та якості від 30.06.2006 по накладним № 2271, № 2272 і № 2273 та від 31.07.2006 по накладним № 2674, № 2675 і № 2676 складені за участю представника іншого підприємства в особі заступника директора з комерційних питань Мегерою С.М.

Як вбачається з посвідчень № 11 від 03.07.2006 та № 12 від 02.08.2006 в якості представника іншого підприємства виділено заступника директора з комерційних питань Мегеру С.М. Однак, в актах прийняття продукції (товарів) по кількості та якості немає відомостей про те, що особа, яка залучена до участі у складанні акту ознайомлена з відповідними стандартами, технічними умовами, договором поставки, на підставі якого здійснювалась поставка товару, а також не вказано, що заступник директора з комерційних питань є компетентним у питаннях якості товарів та тари, хоча відповідно до п. 20 Інструкції при нез’явленні представника виготовлювача (відправника) за викликом одержувача (покупця) перевірка здійснюється за участю компетентного представника іншого підприємства (організації).

Крім того, в порушення п.п. ”р” та п.п. ”ф” п. 29 Інструкції в актах прийняття продукції (товарів) по кількості та якості не вказано номера стандартів, технічних умов, зразків (еталонів) за яким проводилась перевірка якості тари та немає опису про характер зазначених у акті пошкоджень тари упаковки.

В актах прийняття продукції (товарів) по кількості та якості зазначено, що недоліками в отриманому від позивача товарі є пошкоджена зовнішня тара та пусті балони освіжувача повітря. Такі недоліки не є прихованими, а отже, могли бути виявлені відповідачем під час прийняття продукції і відповідно до п. 5 ст. 268 ГК України відповідач мав право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже були оплачені - вимагати повернення сплаченої суми. Доказів відмови відповідача від отримання пошкодженого товару відповідно до п. 5 ст. 268 ГК України немає.

Згідно із п. 2.14. договору поставки після прийняття товару відповідальною особою претензії не розглядаються, крім випадків прихованих (виробничих) недоліків.

Пунктом 1 та 2 ст. 678 ЦК України встановлено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару; у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов’язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з’явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Відповідно до п. 2.13. договору поставки позивач повинен протягом 5-ти (п’яти) робочих днів з дати складання акту розбіжностей поповнити недолік кількості товару та/або змінити неякісно упакований товар або скорегувати видаткову накладну.

В актах зазначено висновок про те, що вказаний товар підлягає обміну чи списанню позивачем із зменшенням суми накладної. Однак, акти прийняття продукції (товарів) по кількості та якості складені без участі представника позивача, доказів направлення позивачу вказаних актів та повідомлення останнього про те, що товар підлягає обміну чи списанню позивачем із зменшенням суми накладної відповідач не надав, а під час розгляду справи в апеляційному господарському суді позивач вказував на те, що він отримав акти прийняття продукції (товарів) по кількості та якості після винесення рішення.

Отже, оскільки акти прийняття продукції (товарів) по кількості та якості від 03.07.2006 по накладній № 2273 від 30.06.2006, від 03.07.2006 по накладній № 2271 від 30.06.2006 від 03.07.2006 по накладній № 2272 від 30.06.2006 та від 02.08.2006 по накладній № 2675 від 31.07.2006, по накладній № 2674 від 31.07.2006 містять численні порушення Інструкції, ГК України, ЦК України, умов договору поставки та були складені без участі представника позивача, апеляційний господарський суд не приймає вказані акти до уваги.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він стверджував, що поставлена позивачем продукція неналежної якості. Такі докази у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що підстав звільнення відповідача від сплати основної заборгованості в розмірі 111 525,73 грн. у зв’язку із неналежною якістю товару немає, оскільки відповідачем у встановленому чинним законодавством порядку не доведено факт поставки позивачем товару неналежної якості.

Враховуючи викладене, немає підстав визнати доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційний господарський суд вважає, що при прийнятті рішення господарській суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Чернігівської області від19.12.2006 у справі № 1/234 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фірма ”Коло” без задоволення.

Матеріали справи № 1/234 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді