КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2018 р., м. Київ Справа№ 927/987/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Петренко О.М., Шкриль Л.Г.,

від відповідача: Кучкова О.В.,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріз ЛТД" та Фізичної особи-підприємця Шкриль Лариси Григорівни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2017р., м. Чернігів (повний текст складено 19.12.2017р.) у справі №927/987/17 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Шкриль Лариси Григорівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріз ЛТД"

про стягнення 592000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення грошових коштів у сумі 592000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором про надання юридичних послуг від 31.12.2014р. щодо оплати наданих Позивачем Відповідачу юридичних послуг.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2017р. у справі №927/987/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість у сумі 292000,00 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 4380,00 грн. У решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем за договором в сумі 292000,00 грн підтверджується актами №1 від 28.02.2015р. на суму 50000,00 грн, №2 від 31.03.2015р. на суму 50000,00 грн, №3 від 28.05.2015р. на суму 50000,00 грн, №4 від 31.07.2015р. на суму 50000,00 грн, №8 від 31.12.2015р. на суму 42000,00 грн, №7 від 31.11.2015р. на суму 50000,00 грн.

Разом з тим, місцевий суд не прийняв акти №5 від 30.09.2015р. та №6 від 31.10.2015р., оскільки у них не визначено вартість виконаних послуг та зазначено, що «за виконані юридичні послуги замовником сплачено 100000 грн.». Також місцевий суд частково прийняв акт №7 від 30.11.2015р. на суму 50000,00 грн, оскільки зазначена в ньому сума наданих послуг цифрами і прописом різниться, а тому судом враховано, що сторони дійшли однозначної згоди щодо вартості робіт, яка входить і до цифрового, і до буквеного визначення у сумі 50000 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення частково та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що платіжним дорученням №2392 від 24.10.2016р. Відповідач переказав Позивачу грошові кошти у сумі 300000,00 грн. При цьому, враховуючи чітке визначення на останньому призначення платежу, Відповідач заявами про призначення платежу просив Позивача зарахувати вказані кошти як плату за надані послуги за договором від 31.12.2014р.

Відповідач зазначає, що договір від 14.01.2014р., на який здійснено посилання у платіжному дорученні №2392 від 24.10.2016р., між сторонами не укладався та акти на його виконання не складалися, а у всіх платіжних дорученнях, відповідно до яких кошти перераховувались Відповідачем Позивачу за договором від 14.01.2014р., була допущена помилка в призначенні платежу. Крім того, Відповідач звернувся до Позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому у Відповідача відсутня заборгованість перед Позивачем за договором від 31.12.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017р. відкрито апеляційне провадження у справі №925/987/17 за апеляційною скаргою Відповідача та призначено до розгляду на 22.02.2018р.

Не погодившись із вказаним рішенням, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення частково та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд дійшов невірного висновку, що акти №5 від 30.09.2015р. та №6 від 31.10.2015р. не підлягають оплаті з огляду на відсутність визначення вартості виконаних робіт та зазначенням про сплату коштів за ними. Так, Позивач стверджує, що жодних коштів від Відповідача за вказаними актами Позивачу не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №925/987/17 за апеляційною скаргою Позивача та призначено до розгляду на 22.02.2018р.

19.02.2018р. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу Відповідача, та зазначив, що договір між сторонами від 14.01.2014р. дійсно був укладений та відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України є правомірним. Також Позивач заперечив проти зарахування зустрічних однорідних вимог з огляду на відсутність у Позивача перед Відповідачем заборгованості.

20.02.2018р. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу Позивача, та зазначив, що місцевий суд правомірно відхилив акти №5 та №6 в якості доказів на підтвердження заборгованості.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

31.12.2014р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого Позивач взяв на себе зобов'язання по наданню юридичних послуг Відповідачу, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані Позивачем юридичні послуги на умовах договору.

Відповідно до п.3.1 договору Відповідач зобов'язався вчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки з Позивачем, у тому числі відшкодовувати витрати, понесені Позивачем при виконанні умов договору (транспортні витрати, грошові суми сплачені за Відповідача, тощо).

Відповідно до п.4.1 договору за надані послуги Відповідач сплачує Позивачу грошові кошти щомісячно згідно акту виконаних робіт.

Згідно з п.4.2 договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача, вказаний у главі 8 договору. За домовленості сторін можливі інші форми розрахунку за надані Позивачем Відповідачу послуги.

Згідно з п.7.2 договору останній набирає чинності з дня його підписання і діє до його виконання.

На підтвердження наданих Відповідачу юридичних послуг Позивач надав акти виконаних робіт №1 від 28.02.2015р. на суму 50000,00 грн, №2 від 31.03.2015р. на суму 50000,00 грн, №3 від 28.05.2015р. на суму 50000,00 грн, №4 від 31.07.2015р. на суму 50000,00 грн, №5 від 30.09.2015р., у якому зазначено «За виконані юридичні послуги замовником сплачено 100000 грн.», №6 від 31.10.2015р., у якому зазначено «За виконані юридичні послуги замовником сплачено 100000 грн.», №7 від 31.11.2015р. на суму « 150000,00 грн (п'ятдесят тисяч)», №8 від 31.12.2015р. на суму 42000,00 грн. Акти виконання робіт підписані сторонами та завірені печаткою Відповідача без зауважень та заперечень.

У подальшому Позивачем направлено Відповідачу претензія від 13.03.2017р. з вимогою про сплату заборгованості за договором, у відповідь на яку Відповідач листом повідомив про відсутність у останнього підтвердження щодо надання Позивачем Відповідачу послуг, вказаних у претензії, та просив надати копії документів щодо наданих послуг. Позивач листом від 04.05.2017р. направив Відповідачу копії актів виконаних робіт.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційні скарги Позивача та Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами був укладений договір про надання юридичних послуг від 31.12.2014р., відповідно до умов якого Позивач взяв на себе зобов'язання по наданню юридичних послуг Відповідачу, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані Позивачем юридичні послуги на умовах договору.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що за договором від 31.12.2014р. останній надав Відповідачу послуги на загальну суму 592000,00 грн, на підтвердження чого надав акти виконаних робіт №1 від 28.02.2015р., №2 від 31.03.2015р., №3 від 28.05.2015р., №4 від 31.07.2015р., №5 від 30.09.2015р., №6 від 31.10.2015р., №7 від 31.11.2015р., №8 від 31.12.2015р. З вказаних актів вбачається, що останні підписані сторонами та завірені печаткою Відповідача без зауважень та заперечень.

Разом з тим, як вірно зазначено місцевим судом, в актах №5 від 30.09.2015р. та №6 від 31.10.2015р. не визначено вартість фактично виконаних послуг, лише зазначено, що «за виконані юридичні послуги замовником сплачено 100000 грн.». Отже, місцевий суд дійшов вірного висновку, що вказані акти виконаних робіт не можуть бути підставою для стягнення грошових сум з Відповідача, оскільки в них відсутні відомості про вартість фактично виконаних Позивачем робіт. Інших доказів, підтверджуючих виконання Позивачем робіт за вказаними актами та їх вартість, останнім суду не подано.

Як вбачається із акта №7 від 30.11.2015р. вартість наданих Позивачем Відповідачу послуг цифрами зазначена у сумі 150000 грн, а прописом у сумі «п'ятдесят тисяч грн».

Апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що сторони дійшли однозначної згоди щодо вартості робіт, яка входить і до цифрового, і до буквеного визначення, у сумі 50000 грн, а тому правомірним є заявлення до стягнення за актом №7 від 30.11.2015р. саме вартості робіт у сумі 50000,00 грн. При цьому, інших доказів, підтверджуючих виконання Позивачем робіт за вказаним актом на більше суму Позивачем суду не подано.

За вказаних обставин, місцевий суд дійшов вірного висновку, що до стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають грошові кошти у сумі 292000,00 грн за актами №1 від 28.02.2015р., №2 від 31.03.2015р., №3 від 28.05.2015р., №4 від 31.07.2015р., №8 від 31.12.2015р., №7 від 31.11.2015р.

Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача, що платіжним дорученням №2392 від 24.10.2016р. Відповідач переказав Позивачу грошові кошти у сумі 300000,00 грн за надані Позивачем послуги за договором від 31.12.2014р., оскільки в призначенні платежу чітко вказано, що оплата за надання юридичних послуг здійснювалася згідно з договором б/н від 14.01.2014р., який також був укладений сторонами та залучений до матеріалів справи.

Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача, що листами від 19.04.2017р. №457 та від 13.11.2017р. №1226 було змінено призначення платежу у платіжному дорученні №2392 від 24.10.2016р., оскільки такі листи були направлені Позивачу, а не банку, через півроку після сплати коштів, і останній зарахував їх в оплату саме за договором б/н від 14.01.2014р., за яким також надавались послуги Позивачем.

Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача, що договір від 14.01.2014р., на який здійснено посилання у платіжному дорученні №2392 від 24.10.2016р., між сторонами не укладався та акти на його виконання не складалися, а у всіх платіжних дорученнях, відповідно до яких кошти перераховувались Відповідачем Позивачу за договором від 14.01.2014р., була допущена помилка в призначенні платежу.

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідач оплачував Позивачу надані послуги за договором від 14.01.2014р. протягом вересня 2015р. - лютого 2017р. При цьому, Відповідач не звертався до Позивача з вимогою повернення цих коштів, як безпідставно сплачених.

Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача, що у зв'язку із зверненням до Позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, у Відповідача відсутня заборгованість перед Позивачем за договором від 31.12.2014р., оскільки на час прийняття місцевим судом оскаржуваного рішення 14.12.2017р. Відповідач вказаної заяви не направляв, бо остання була виготовлена Відповідачем лише 21.12.2017р.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 269-270, 273, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріз ЛТД" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2017р. у справі №927/987/17 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шкриль Лариси Григорівни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2017р. у справі №927/987/17 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2017р. у справі №927/987/17 залишити без змін.

4. Поновити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2017р. у справі №927/987/17.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 12.03.2018р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов