Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 916/3466/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснов Є.В. - головуючий, Кушнір І.В., Берднік І.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Інжинірінг" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2017 у справі

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Інжинірінг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Южненська міська рада Одеської області про стягнення 43 710, 26 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У грудні 2016 року Комунальне підприємство теплових мереж "Южтеплокомуненерго" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Інжинірінг" (далі - Товариство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Южненська міська рада Одеської області (далі - Рада) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.12.2016, просило стягнути з Товариства на його користь 36 073,40 грн основного боргу, 5 418,01 грн пені, 1 697,32 грн інфляційних втрат і 521,53 грн - 3 % річних.

В обґрунтування своїх вимог Підприємство зазначало про те, що 01.04.2010 між ним (орендодавцем) та Товариством (орендарем) було укладено договір №СТ 5/04-10 оренди нежитлового приміщення №26 (далі-договір № СТ 5/04-10), за умовами якого воно передало орендарю в строкове платне користування об'єкт оренди - дах над нежитловими підвальними приміщеннями ЦТП-28, загальною площею 190,5 кв. м, розташований за адресою: Одеська обл., м.Южне, вул. Миру (Леніна), 15-б, що знаходиться на балансі Підприємства, з метою реконструкції, а орендар зобов'язався сплачувати орендну плату у розмірі 3 158,84 грн за перший місяць оренди (у т.ч. ПДВ - 526,47 грн). Розмір орендної плати підлягає щомісячному коригуванню на індекс інфляції, встановлений чинним законодавством.

Договір № СТ 5/04-10 погоджений Фондом комунального майна Южненської міської ради, про що свідчить довідка Фонду від 03.11.2015 № 686/11-01-32.

Посилаючись на несплату відповідачем орендної плати в період з квітня по листопад 2016 року, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 36 073,40 грн основного боргу, 5 418,01 грн пені, 1 697,32 грн. інфляційних втрат і 521,53 грн - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.03.2017 (суддя Малярчук І.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 (колегія суддів: Принцевська Н.М., Лисенко В.А., Діброва Г.І.), позов задоволено частково.

Вирішено стягнути з Товариства на користь Підприємства 36 073,40 грн орендної плати, 5 407,03 грн пені, 1 697,32 грн інфляційних втрат і 520,92 грн - 3% річних.

Судові рішення мотивовано тим, що договір № СТ 5/04-10 сторонами не розірвано, підстави припинення, передбачені статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" - відсутні, орендоване майно відповідачем за актом приймання-передачі позивачеві повернуто не було, доказів сплати орендної плати за квітень-листопад 2016 року відповідачем не надано, хоча останній фактично користувався об'єктом оренди, збудувавши на ньому торговельно-розважальний центр, а частка його власності, до якої входить орендоване приміщення, була визначена ухвалою Господарського суду Одеської області лише 20.12.2016 у справі № 916/973/16, що є підставою для покладення на відповідача обов'язку сплатити заборгованість по орендній платі за вказаний період разом з нарахованими на суму боргу інфляційними втратами та 3 % річних, які є складовою частиною боргу та пенею. При цьому судами встановлено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок 3 % річних та пені, в зв'язку з чим дані вимоги задоволені частково з врахуванням їх правильного розрахунку.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Товариство звернулося з касаційною скаргою у якій зазначає про те, що:

- судами безпідставно застосовано норми статей 549, 610, 611, 625, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 230, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та не застосовано норми статті 607 ЦК України та пункту 4 частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін;

- об'єкт оренди - дах бойлерної припинив своє існування 12.10.2011 - в день реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що є підставою для припинення дії договору № СТ 5/04-10 згідно з положеннями статті 607 ЦК України, пункту 4 частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 9.9 договору № СТ 5/04-10, згідно з якими зобов'язання припиняється неможливістю його виконання;

- суди безпідставно зазначили про те, що договір оренди є діючим, оскільки відповідачем не повернуто об'єкт оренди позивачу, що на думку судів є фактом користування об'єктом оренди відповідачем, проте його неможливо повернути через припинення його існування після проведення реконструкції;

- в матеріалах справи відсутні підписані акти про надання послуг оренди та докази надіслання таких актів позивачем відповідачу, що підтверджує неотримання відповідачем послуг оренди;

- суди припустились неправильного застосування приписів частини 1 статті 43 та частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017).

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі Товариство просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У поясненнях до касаційної скарги Товариство зазначає про те, що оскільки ним в порушення умов пункту 6.3 договору № СТ 5/04-10 не було застраховано об'єкт оренди протягом 1 місяця, то відповідно до пункту 8.5 цього договору він є розірваним з 01.07.2010. Також Товариство зазначає, що відсутність об'єкта оренди унеможливлює його повернення по акту приймання-передачі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначав, що відповідно до дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції м. Южне від 27.12.2007 № 31 на підставі розробленого проекту, який отримав позитивний комплексний експертний висновок Одеської обласної служби Української державної інвестиційної експертизи від 05.04.2008 № 330/07, збудував новий об'єкт нерухомого майна шляхом добудови на даху бойлерної торгівельно-виставочного та офісного комплексу, розташованого за адресою: Одеська область, м. Южне, проспект Леніна, 15-б, загальною площею 548,3 кв. м, який у встановленому законом порядку було введено в експлуатацію, про що свідчить зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 12.10.2011, у зв'язку з чим перекриття бойлерної змінило своє призначення та будівельні характеристики з даху на міжповерхове покриття, що, в свою чергу, на думку відповідача, є підставою для припинення договору № СТ 5/04-10 та відповідно виключає підстави для стягнення орендної плати на підставі цього договору.

Крім того, відповідач наголошував на тому, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2016 у справі № 916/973/16 було затверджено мирову угоду, в якій сторони погодили, що Товариству належить 19/25 частин споруди, а Раді - 6/25 частин споруди по пр-ту Миру,15-б в м. Южне Одеської обл.

У відзиві на касаційну скаргу Товариства Підприємство просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та зазначає, що господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і надали їм належну правову оцінку. Крім того, Підприємство наголошує на тому, що під час розгляду справ № 916/3772/15 та № 916/335/16 про стягнення з Товариства орендної плати за договором № СТ 5/04-10, судами було спростовано твердження Товариства про припинення дії цього договору з 12.10.2011.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 300 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно з якими, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами встановлено, що 01.04.2010 між Підприємством (орендодавцем) та Товариством (орендарем) було укладено договір № СТ 5/04-10, за умовами якого воно передало орендарю в строкове платне користування об'єкт оренди, що знаходиться на балансі Підприємства, з метою реконструкції, а орендар зобов'язався сплачувати орендну плату у розмірі 3 158,84 грн за перший місяць оренди (у т.ч. ПДВ - 526,47 грн). Розмір орендної плати підлягає щомісячному коригуванню на індекс інфляції, встановлений чинним законодавством.

Договір № СТ 5/04-10 погоджений Фондом комунального майна Южненської міської ради, про що свідчить довідка Фонду від 03.11.2015 № 686/11-01-32.

Згідно з пунктами 3.4, 3.8 договору № СТ 5/04-10 орендна плата сплачується орендарем готівкою або в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 15 числа. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем за весь період заборгованості з урахуванням пені у розмірі 0,5 % суми заборгованості за кожний день прострочення (враховуючи день сплати). Орендна плата не враховує комунальні послуги та інші витрати орендодавця з утримання даного об'єкту, у т.ч. податку на земельну ділянку.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.6 договору № СТ 5/04-10 термін дії договору встановлено з 01.04.2010 по 31.12.2010 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов даного договору за 30 календарних днів до кінця терміну його дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Об'єкт оренди Підприємством було передано Товариству 01.04.2010 за актом приймання-передачі.

Згідно з рішенням Ради від 17.11.2015 № 14-VII „Про перейменування проспекту у місті Южному" перейменовано: частину проспекту Леніна з пішохідною зоною, яка пролягає від вул. Будівельників до пр. Григорівського десанту - на проспект Миру; частину проспекту Леніна від пр. Леніна,9 до пр. Леніна,1, яка пролягає від вул. Новобілярської до вул. № 3А - на вулицю Т.Г. Шевченка.

У технічному паспорті, виданому КП „Южненське міське бюро технічної інвентаризації" від 06.10.1997, власниками бойлерної № 28, що розташована по пр. Леніна,15, зазначені Южненська міська рада народних депутатів та Фонд комунального майна. Вказана бойлерна передана на баланс КП „Южтеплокомуненерго" згідно наказу ФКМ Южненської міської ради від 06.02.2002 № 10 та обліковується згідно інвентарної картки обліку основних засобів з 06.02.2002.

Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованій ДАБК 12.10.2011, Товариством проведено добудову будівлі по пр-ту Леніна,15-б.

12.01.2017 Товариством отримано технічний паспорт КП „Южненське міське бюро технічної інвентаризації" на громадський будинок (6/25 частини - виробничий) торгівельно-виставочний та офісний центр над існуючою спорудою заглибленої бойлерної ЦТП № 28 по вул. пр. Миру,15-б у м. Южному.

Водночас судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2016 у справі № 916/973/16 за позовом Товариства до Ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - КПТМ „Южтеплокомуненерго" про визнання права власності, затверджено мирову угоду від 19.10.2016, з урахуванням додаткової угоди від 18.11.2016, укладену між Радою та Товариством, згідно якої, зокрема, Рада та Товариство з метою мирного врегулювання господарського спору у справі № 916/973/16 прийшли до взаємної згоди та уклали цю мирову угоду, згідно якої сторони стверджують, що спір, який виник між ними щодо розміру часток у праві спільної часткової власності на споруду, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Южне, проспект Миру, будинок 15-Б, а також щодо права власності на цю споруду вирішений між ними повністю в позасудовому порядку; сторони визнають, погоджуються та підтверджують, що споруда загальною площею 762,40 кв. м, розташована за зазначеною адресою складається із приміщення першого поверху площею 189,20 кв. м, у тому числі: приміщення площею 72,9 кв. м; приміщення площею 33,10 кв. м; приміщення площею 73,10 кв. м; приміщення площею 10,10 кв. м; приміщення другого поверху площею 191,90 кв. м, у тому числі: приміщення площею 178,20 кв. м; сходи площею 13,70 кв. м; приміщення мансардного поверху площею 187,20 кв. м, у тому числі: приміщення площею 170,70 кв. м; сходи площею 13,70 кв. м; балкон площею 2,80 кв. м; бойлерна площею 94,50 кв. м; приміщення площею 5,10 кв. м; бойлерна площею 65,0 кв. м; туалет площею 3,80 кв. м; коридор площею 25,70 кв. м. За цією мировою угодою сторони визнають, погоджуються та підтверджують, що Товариству належить 19/25 частин споруди, а Раді - 6/25 частин споруди, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Южне, проспект Мира, будинок 15-Б.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - стаття 610 ЦК України.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (стаття 785 ЦК України).

На підставі положень статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Судами встановлено, що заборгованість Товариства з орендної плати за період з 01.04.2016 по 31.11.2016 становить 36 073,40 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, оскілки судами встановлено, що договір № СТ 5/04-10 сторонами не розірвано, а підстави для його припинення, передбачені статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" - відсутні, орендоване майно відповідачем за актом приймання-передачі позивачеві повернуто не було, доказів сплати орендної плати за квітень-листопад 2016 року відповідачем не надано, хоча останній фактично користувався об'єктом оренди, збудувавши на ньому торговельно-розважальний центр, а частка його власності, до якої входить орендоване приміщення, була визначена ухвалою Господарського суду Одеської області лише 20.12.2016 у справі № 916/973/16, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про стягнення з Товариства 36 073,40 грн орендної плати за вказаний період разом із 1 697,32 грн інфляційних втрат і 520,92 грн правильно розрахованих судом - 3 % річних, які є складовою частиною боргу.

Згідно статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Здійснивши перерахунок заявленої Підприємством до стягнення з Товариства суми пені, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про часткове задоволення вимог про стягнення пені в сумі 5 407,03 грн за період з 16.04.2016 по 30.11.2016.

Посилання Товариства у касаційній скарзі на те, що об'єкт оренди - дах бойлерної припинив своє існування 12.10.2011 - в день реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що є підставою для припинення договору № СТ 5/04-10 згідно з положеннями статті 607 ЦК України, пункту 4 частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 9.9 договору № СТ 5/04-10, згідно з якими зобов'язання припиняється неможливістю його виконання, не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують висновків судів про користування Товариством об'єктом оренди в період із квітня по листопад 2016 року, а завершення реконструкції та введення об'єкта в експлуатацію не є правовою підставою для припинення дії договору № СТ 5/04-10 та зобов'язань за ним.

При цьому, відсутність актів про надання послуг оренди, в сукупності з іншими зібраними у справі доказами та встановленими обставинами, не свідчить про те, що такі послуги відповідачу не надавались.

Також суди правильно зазначили про те, що періодом заборгованості зі сплати орендної плати є квітень-листопад 2016 року, тоді як за Товариством визначено розмір частки у праві спільної часткової власності на споруду, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Южне, проспект Миру, будинок 15-Б, лише 20.12.2016 за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Одеської області у справі № 916/973/16.

З огляду на викладене відхиляються і твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів частини 1 статті 43 та частини 1 статті 47 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені судами з дотриманням зазначених процесуальних норм.

Доводи Підприємства, наведені у відзиві на касаційну скаргу Товариства, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом частини 1 статті 309 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, у редакції, чинній з 15.12.2017, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Інжинірінг" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2017 у справі № 916/3466/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є. Краснов

Судді: І. Кушнір

І. Берднік