Справа № 22 Ц - 914 / 2009 р.
Головуючий у 1-й інстанції Левченка А.В,
Категорія
Доповідач Мережко М. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2009 p. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого - Мережко М. В.
Суддів - Коцюрби О.П., Данілова О.М.
При секретарі - Приходько Л.Г.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , заяви приватного нотаріуса Бориспільського нотаріального округу Київської області Хміль Тетяни Михайлівни, яка приєдналася до апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 , 3-я особа приватний нотаріус Хміль Тетяни Михайлівна про визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири , повернення квартири , стягнення моральної шкоди,
за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 , 3-я особа приватний нотаріус Хміль Тетяна Михайлівна про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на квартиру,
за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-і особи ОСОБА_1 , приватний нотаріус Хміль Тетяна Михайлівна про залишення за ним права власності на квартиру в повному обсязі, визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,
встановила:
У липні 2007 р. позивачка ОСОБА_43вернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08 червня 2006 р. квартири за адресою; АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, яка належала ОСОБА_6 на підставі договору довічного утримання від 18 вересня 2001 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - сестрою позивачки .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що договір є незаконним, підлягає скасуванню оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 травня 2007 року договір довічного утримання від 18 вересня 2001 року визнаний недійсним .
Під час укладання договору купівлі-продажу 08 червня 2006 року , ОСОБА_3 свідомо ввів в оману нотаріуса та покупця квартири , заявивши , що квартира не перебуває в судовому спорі, однак при цьому був обізнаний про наявність спору в суді ще з 26 грудня 2005 року.
Таким чином, ОСОБА_6 незаконно заволодів квартирою, незаконно її продав , порушивши при цьому спадкові права позивачки, яка є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_5
Крім того , відповідач завдав позивачці моральної шкоди, оскільки дізнавшись про вчинений правочин, у неї стався нервовий стрес, порушився нормальний стан душевної рівноваги, відновлення якого потребує від неї значних зусиль та тривалого часу. Моральну шкоду позивачка оцінює у 10 000 грн.
У лютому 2008 року ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги, просила повернути спірну квартиру законному власнику, стягнути витрати на правову допомогу - 2 000 грн, моральну шкоду -10 000 грн .
У грудні 2007 року відповідачка ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на спірну квартиру .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що під час укладання договору купівлі-продажу, квартира належала відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору довічного утримання, в спорі , під заставою, арештом і забороною , в тому числі податковій заставі не перебувала.
Оскільки квартира перейшла до позивачки ОСОБА_1 за відплатним договором, ст. . 388 ЦК України містить вичерпний перелік випадків , коли власник може витребувати майно у добросовісного набувача за відплатною угодою, обставини укладення договору купівлі-продажу квартири під жоден з цих випадків не підпадають, тому підстави для витребування квартири від добросовісного набувача , яким є позивачка ОСОБА_1, визнання договору купівлі-продажу недійсним, відсутні.
ОСОБА_1 просила визнати її добросовісним набувачем , визнати за нею право власності на квартиру.
У березні 2008 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, залишення за ним права власності на спірну квартиру.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він до визнання договору довічного утримання недійсним виконав всі умови договору, після смерті ОСОБА_5 поховав її за свої кошти.
ОСОБА_3, на підставі ст. . 756 ЦК України, просив визнати за ним право власності на спірну квартиру, враховуючи , що тривалий час він належним чином виконував умови договору в повному обсязі.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2008 р. позов ОСОБА_43адоволений частково.. Визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 08 червня 2006 року, повернута квартира законному власнику - спадкоємцю після смерті ОСОБА_5, стягнуті судові витрати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4. В задоволенні позовів ОСОБА_3, ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_7 подали апеляційні скарги. ОСОБА_3 просить частково скасувати рішення , ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити, позов ОСОБА_1 задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. ОСОБА_1 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення , яким її позов задовольнити , в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити. До апеляційної скарги ОСОБА_1 приєдналася приватний нотаріус Хміль Т.М. .
Апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, та відмовляючи в задоволенні позовів ОСОБА_8 , ОСОБА_3 суд виходив з того , що відповідно до ст. . 388 ЦК України, спірна квартира вибула з володіння власника (позивача) не з її волі.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна.
Відповідно до ст. .213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи ; роз»яснює особам , які беруть участь у справі, їх права та обов»язки , попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. . 388 ЦК України , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач ), власник майна має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно ;
1. 1) було загублене власником або особою , якій він передав майно у володіння ;
2. 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
1. 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Слід зазначити, якщо після недійсного правочину, було укладено ще декілька, то вбачається вірним визнавати недійсними не всі паравочини , а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в даному випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови , якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено у суді. Застосування реституції і можливість повернення майна за недійсним право чином із застосуванням ст. . 216 ЦК України є можливим у ситуації, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача) за правочином.
У випадку задоволення віндикаційного позову суд повинен вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна. Такі витрати підлягають стягненню за рахунок сторони, які й було заплачено за недійсним право чином, або з особи , яка є винною в недійсному правочині.
В порушення вимог ст. 388 ЦК України , яка містить вичерпний перелік випадків, коли власник може витребувати майно у добросовісного набувача за відплатною угодою, суд першої інстанції не перевірив , чи підпадають обставини укладення спірного договору у вказаний перелік, оскільки не перевірив чи була позивачка ОСОБА_4 належним власником квартири відповідно до п.3 ст. 388 ЦК України , чи є підстави для витребування квартири у відповідачки ОСОБА_1, та прийшов до передчасного висновку, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем.
За таких обставин рішення суду першої інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим , підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313, 315, 317, 319 ЦПК України , колегія судців , -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , заяву приватного нотаріуса Бориспільського нотаріального округу Київської області Хміль Тетяни Михайлівни, яка приєдналася до апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 04 грудня 2008 року - скасувати справу передати до суду першої інстанції на новий
розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.