Справа № 22Ц- 2409/2008     Головуючий у І інстанції Свінціцька О.П.

Категорія 2     Доповідач у 2 інстанції Гуль В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Приходька К.П,

суддів: Гуль В.В., Волохова Л.А.,

при секретарі Рудзінській А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою,

встановила:

1.   17.11.2006     року позивач звернувся до суду із позовом про припинення права ОСОБА_3 на 1/8 частину будинку АДРЕСА_1 у спільному майні.

1.   16.01.2006     року позивачем подано до суду доповнення до позовної заяви, в яких він просить суд виділити з будинку АДРЕСА_1 7/8 належним йому частин майна у натурі, з майна, що є у спільній частковій власності та встановити порядок користування земельною ділянкою.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про припинення права відповідача на частку у спільному майні з виплатою грошової компенсації, оскільки частка відповідача є незначною, не може бути виділена у натурі, тому суд безпі дставно відмовив у задоволенні його позову.

Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідач просить апеляційну скаргу відхилити, ввважає рішення законним і обгрунтованим.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 11 ч. 1 п. 5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що сторонам на праві спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1. У власності позивача перебуває 7/8 його частин, а у відповідача 1/8.

Розглянувши позовні вимоги про припинення права на частку у спільному майні, про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності та відмовляючи в їх задоволенні суд виходив з того, що відповідно до судової будівельно-технічної експертизи виділити майно у натурі неможливо, а вимога про припинення права на частку у спільному майні відповідача не підлягає задоволенню, оскільки припинення права на свою частку в будинку завдасть істотної шкоди відповідачу, який є інвалідом третьої групи.

Проте, суд не розглянув заявлену позивачем вимогу про встановлення порядку користування земельною ділянкою та в порушення ст. 214 ЦПК України не з'ясував на якій підставі, в яких частках належить сторонам земельна ділянка, на якій розташований спірний будинок. Які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та чи слід позов задовольнити, чи в позові відмовити.

Оскільки цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, в зв'язку з тим, що суд розглянув не всі вимоги.

З матеріалів справи також вбачається, що судом в одному провадженні розглядалася як первинна позовна вимога, так і вимога подана позивачем до суду 16.01.2007 року (а.с. 38) як доповнення до позовної заяви, незважаючи на те, що в рішенні суду (аркуш 1 абзац 4 описової частини), було зазначено, що позивач в судовому засіданні свої вимоги змінив.

Хоча, згідно ст. 31 ЩІК України в цій частині права позивача обмежені, оскільки частиною 2 цієї статті встановлено, що позивач наділений лише правом змінити підставу або предмету позову, збільшити або зменшити розміру позовних вимог.

Відповідно до цивільно-процесуального законодавства такого поняття як доповнення не існує.

З названих доповнень вбачається, що за своїм змістом викладені вимоги містять окремий предмет судового розгляду та підстави, якими обґрунтовується викладені в них доводи, тобто фактично заявлені нові самостійні вимоги.

При цьому, такі самостійні вимоги фактично взаємовиключають заявлені позивачем первісні вимоги, оскільки, у разі задоволення вимог про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності призведе до правової колізії та унеможливить задоволення вимог щодо припинення права на частку у спільному майні.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та залишив поза-увагою те, що в такому випадку, перевіривши подані матеріали на предмет їх відповідності ст. ст. 119, 120 ЦПК України відповідно до вимог 126 ЦПК України, суд зобов'язаний був поставити вказане питання на обговорення та постановити ухвалу про відмову в об'єднанні в одне провадження вимог про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності з первісними вимогами, оскільки вони не є однорідними і не можуть розглядатися в одному провадженні.

На вказані висновки необхідно звернути увагу суду першої інстанції при новому розгляді цієї справи іншим складом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2008 року - скасувати та справу направити на новий розгляд.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.